Траєкторії модернізації в умовах нових глобальних викликів та мережеві інформаційні технології.

Сьогодні, з одного боку, розвивається процес модернізації окремих незахідних суспільств, прагнучих перейняти західні інститути і досягти західного рівня продуктивності і життя, а з інший процес глобалізації. Термін "глобалізація" виник, коли потрібно було характеризувати розпад Вестфальськой системи націй-держав, що починається, під впливом транснаціональних економічних і інформаційних зв'язків. Сам процес глобалізації старіший і характеризується посиленням єдності людства. Глобалізація це не щось бажане, а абсолютно реальний процес, новітні тенденції якого є продовженням старіших прогресу, модернізації, становлення усесвітньої цивілізації і ін.

Процес модернізації можна розглядати як процес створення інститутів і стосунків, цінностей і норм, який вимагає передуючої зміни ідентичності людей суспільства, що модернізується, і завершується зміною їх ідентичності. Подібна мета прямо і явно ставиться в модернізаційних теоріях, а результат такого роду особливо добре є видимим при вивченні персональної модернізації. Постановка завдання зміни ідентичності в модернізаційних теоріях це вимога самоідентифікації в тих нових рамках, які відповідали б або, принаймні, не перечили західним цінностям і соціальним встановленням, які передбачають, що китаєць і російський в своїх оцінках і діях керуються тими ж нормами, що і американець.

Процеси світової глобалізації охопили практично усі сфери людської діяльності: економіку, культуру, інформаційний простір, технології та управління і багато інших. Це дало змогу говорити про розвиток відкритого інформаційного суспільства, з притаманним йому мережевим способом взаємодії між людьми в усіх напрямках їх діяльності. Результатом цього процесу виявилося, наприклад, створення віртуальних компаній, працівники яких можуть перебувати в різних куточках світу і вести спільний бізнес за допомогою "віртуального офісу", поява засобів масової інформації нового типу, розвиток електронної комерції, виникнення "персоніфікованої реклами", поліпшення соціальної адаптації інвалідів, за рахунок можливості працювати, не виходячи з власної домівки, та багато іншого.

За показником універсальності та масштабами розповсюдження комп’ютерні мережі можна умовно розділити на три групи:

1. Глобальна комп’ютерна мережа Інтернет – це всесвітня мережа, інформаційне та інтелектуальне наповнення якої охоплює всі сфери людської діяльності.

2. Національні комп’ютерні мережі Інтранет, як правило, будуються в межах кордонів однієї країни і наповнюються інформацією і знаннями, що відносяться до певної сфери діяльності цієї країни. Найбільш поширеними прикладами таких мереж, що створені в багатьох розвинених країнах світу, є національні мережі науки і освіти, мережі, що відносяться до космічної діяльності, мережі спеціального призначення та інші. Зокрема, в Європі налічується 23 науково-освітянські мережі. Вони об’єднуються в загальноєвропейські наукові мережі, головними з яких є GEANT та SINSEE (Scientific Information Network South East Europe).

3. Корпоративні комп’ютерні мережі, які створюються для групи компаній або організацій і наповнюються даними і знаннями, що належать до специфічної сфери їх діяльності.

чому розвинені країни додатково до Інтернету змушені створювати національні чи корпоративні телекомунікаційні мережі в певних сферах діяльності? Чи не може Інтернет взяти на себе функції інших видів мереж і повністю замінити їх? Відповідь: може, але це недоцільно. Пояснюється це наступним.

1. Національні і корпоративні мережі мають власне інформаційне середовище в певній сфері діяльності, яке характерне для конкретної країни або конкретної групи компаній чи організацій.

2. У зв’язку з тим, що національні та корпоративні мережі не потребують використання серверів та каналів зв’язку глобальних мереж, обсяги інформації, якою обмінюються користувачі, в перших двох групах мереж можуть бути значно більшими, а вартість цього обміну піддається суттєвому зниженню.

3. У національних та корпоративних комп’ютерних мережах досягається значно вищий ступінь захисту інформації, ніж у глобальній мережі Інтернет.

4. Для забезпечення оптимального доступу до інформації, що розміщується на інформаційних серверах національних чи корпоративних мереж, їх інформаційна і технічна (телекомунікаційна) складова створюється за єдиними принципами, на єдиній технологічній платформі.

Водночас користувачам національних і корпоративних мереж автоматично забезпечується доступ до глобальної мережі Інтернет.

Універсальні складові політичної модернізації .

Економічна модернізація перетворила країну з аграрної в індустріальну, сформувала у ній основні елементи сучасної технологічної цивілізації. Внаслідок міської модернізації десятки мільйонів людей переселилися з сіл у міста. Умови їх повсякденного соціального спілкування змінилися і стали підпорядковані міському способу життя. Демографічна модернізація призвела до зміни умов відтворення людського роду і приватного (особистого) життя людей.

Міська модернізація не сприяла формуванню середніх прошарків, здатних підтримувати та розвивати соціальну організацію і культуру міського суспільства. Політичнамодернізація не утворила демократичних механізмів функціонування і оновлення суспільства. Незавершеність демографічної модернізації – у недотриманні принципу свободи індивідуального вибору в усьому, що стосується особистого життя людини, а культурної – у створенні проміжного типу особистості з багатьма архаїчними рисами традиційного суспільства.

Культурна модернізація передбачає перехід від холізму до індивідуалізму – від суспільства «привідних ременів», де імпульси руху в соціальному полі надходять до кожного з вершини піраміди (з центра того чи іншого рівня), до суспільства, члени якого володіють «вбудованими автономними двигунами» та індивідуальною системою цілепокладання людей «самостійно ділових».