Традиційне, перехідне і сучасне суспільство: фактори розвитку.

Традиційне суспільство являє собою соціум, що тяжіс до ста­тики. У політичному сенсі для його існування і розпитку влас­тиві такі характеристики: 1) 'орієнтація на спрощені форми економічного відтворення й нетерпимість до радикальних змін технологічного характеру; 2) жорстка регламентація політично­го життя традиціями і звичаями, які приписують стійкі зразки політичної поведінки; 3) аполітичність населення або відсутність у нього самостійного політичного мислення,орієнтація репрезен­тантів громадської думки на установки політичної е;птп; 4) низький рівень інституціоналізації суспільства і політичної сис­теми та уповільнена реакція на появу нових вимог соціальних груп; 5) домінування корпоративістських цінностей і поклонін­ня авторитету. У такому суспільстві якщо й мають місце зміни, то вони відбуваються "переважно спонтанно, не випливаючи із суб'єктивного прагнення індивідів і груп".

Традиционные общества живут собственной замкнутой жизнью, однако не отаются неизменными. 2 ведущие модели их трансформации – спонтанно-органическая (сильный потенциал саморазвития)-характерна для развитых обществ Запада, принудительно-инверсивная (давление на общество его правителей или извне)- характерна для современных развивающихся стран. Между этими идеальными типами-группа стран «поздней индустриализации).

Преобразование трад. Общества вызвано различными факуторами и причинами – от военных поражений и захватов(колонизации), иных контактов(торгю-экон.) с более разв.гос-ами до миграц.потоков, привносящих элементы вестернизации, модернизаторских элитарных групп, которые получили образование в инд.странах. Модернизация пол.сферы переходного общества прежде всего связана с процессами социализации, направленным на формирование массовой поддержки для складывающегося нации-государства, а также на создание институтов, содейств.расшир.учавств.граждан.

Модернизация, образование основ современного общества опираются на такие обьективные предпосылки:

-Приведение к единообразию кодов внутринац.общения, консолид. терит., этнич.,язык.пространства.

-Осуществ. Индустриализации

-Формиров.общенац.воспроизводственного комплекса

-Урбанизация

-Повышения соц. и терит.мобильности населения

-Превращ.политики в одну из сфер самореализации личности

-Утверждение новых полит.инститктов

Сучасне (індустріальне і постіндустріальне) суспільство — це якісно новий тип соціуму, що прагне соціальної динаміки. Цей тип склався у промислово розвинених країнах, і саме його вит­вором є політичні системи, яким притаманні такі характерні оз­наки: 1) високий ступінь адаптованості до зміни умов свого функціонування; 2) відносна стабільність внутрішньої структури та її здатність до гнучкого реагування на виникнення суспільних криз і конфліктних ситуацій та наявність інструментарію для їхнього врегулювання; 3) високий рівень спеціалізації політич­них інститутів та диференціації їхніх функцій; 4) розв'язання політичних проблем та всього спектру суспільних взаємовідно­син не засобом примусу, а через досягнення консенсусу. Що сто­сується самого суспільства,то людина,яка до нього належить, "не лише готова сприймати постійні зрушення в технології, стандар­тах споживання, правових нормах і ціннісних орієнтаціях, а й здатна ініціювати їх.