Україна в міжнародному конкурентному середовищі: вибір стратегії розвитку.

В 2008 р. була розроблена «Україна-2015:Національна стратегія розвитку», метою якої є ВХОДЖЕННЯ УКРАЇНИ ДО КОЛА РОЗВИНЕНИХ КРАЇН СВІТУ В ІСТОРИЧНО СТИСЛИЙ ПРОМІЖОК ЧАСУ. Стратегія базується, по-перше, на досягненні СУБ’ЄКТНОСТІ ДЕРЖАВИ, тобто здатності самостійно визначати власне майбутнє; і, по-друге, на здійсненні масштабної МОДЕРНІЗАЦІЇ суспільства, економіки, держави. Ми стверджуємо, що модернізаційний проект в України можливий лише в умовах СУСПІЛЬНОЇ НАЛАШТОВАНОСТІ НА ЗМІНИ. 

ЗАВДАННЯ І ЕТАПИ РЕАЛІЗАЦІЇ СТРАТЕГІЇ

  1. Політичний і державний розвиток

  Стратегічний фактор – формування сучасних управлінських інститутів, що 

забезпечують розвиток.

  Ключове завдання – стабілізація політичної ситуації в країні за умов ефективної 

взаємодії органів державної влади. 

2. Суспільний розвиток

  Стратегічний фактор – суспільна налаштованість на зміни.

  Ключове завдання - розвиток продуктивного потенціалу суспільства, перехід до 

моделі економіки з дорогою робочою силою.

3. Економічний розвиток

  Стратегічний фактор – формування інститутів економіки знань.

  Ключове завдання – перехід від переважно експортно-сировинного  до 

інвестиційно-інноваційного типу економічного     розвитку, нарощення конкурентного потенціалу української економіки за рахунок національних переваг в науці, освіті та високих технологіях.

Україна і ЄБРР: основні засади та наслідки стратегічного партнерства.

В процесі реалізації програм та проектів реформування економіки, Україна тісно співпрацює зі Світовим банком та Європейським банком реконструкції та розвитку по наступних напрямках:

· розвиток приватного сектору економіки шляхом відкриття кредитних ліній, а також надання кредитів та участі в акціонерному капіталі українських приватних підприємств;

· розвиток фінансового сектору, а саме - підтримка кредитоспроможних українських комерційних банків, банківських ініціатив щодо організації фінансування приватних підприємств;

· інвестиції в енергетичний сектор, а саме - реалізація проектів, спрямованих на підвищення потужності енергетичних об'єктів та впровадження енергозберігаючих технологій;

· підтримка підприємств сільськогосподарського сектору з метою надання національному агропромисловому комплексу можливості отримання фінансування для придбання мінеральних добрив, насіння, сільськогосподарської техніки та обладнання;

· впровадження інфраструктурних проектів, зокрема, в галузі транспорту та телекомунікацій, а також мереж тепло- та водопостачання;

· підтримка приватизаційних процесів шляхом надання технічних послуг та фінансування найперспективніших приватизованих підприємств;

· експортні виробництва у машинобудуванні;

· розвиток готельного господарства, експериментальні проекти у житловому будівництві.

Україна і стратегії регіоналізації.

Україна вибрала модель асоційованої, а не повної участі в діяльності Співдружності. Це дає їй змогу активно працювати в основних органах СНД, у тому числі в радах Голів урядів та Голів держав, і разом з тим дистанціюватися від тих органів та рішень, які за своїм профілем порушують національний суверенітет або не відповідають власним інтересам України чи її міжнародним зобов'язанням стосовно інших держав та органі­зацій. Таку ж позицію відносно СНД займає Туркменистан, знач­ною мірою її поділяють Азербайджан, Молдова, Грузія, Узбе­кистан.

Разом із тим Україна приділяє особливу увагу розвитку спів­робітництва з членами СНД на двосторонній основі. Ще в 1993 р. вона уклала угоди про вільну торгівлю з РФ та Білоруссю, які, на жаль, не були цілком утілені в життя, в основному внаслідок позиції цих двох партнерів. З іншими членами СНД Україна поступово розширює міжнародно-правову базу економічного співробітництва, укладаючи угоди про вільну торгівлю, взаємний захист інвестицій, транспортне сполучення, усунення подвійного оподаткування тощо.

Цивілізаційна специфіка і міжнародні стратегії економічного розвитку країн Заходу.

У XX ст. західна цивілізація зберегла свою економічну й промислову могутність. Однак у першій його половині західному диктату кинула виклик православна цивілізація (на чолі з СРСР), а в другій — японська і мусульманська. Зокрема, частка останньої у світовому економічному продукті зросла у 3,4 раза. Стрімко набирає темпів і китайська цивілізація. За прогнозами, до 2030 р. Китай стане першою державою світу за обсягом ВВП, обігнавши США. Японська цивілізація, здійснивши економічний стрибок у 50-60-і роки, зазнала стагнації у 90-і роки, але залишається другою за економічним і промисловим потенціалом. На межі катастрофи переб. З переходом від фордизму до тойотизму (90-і роки) у передових країнах, особливо в Японії, активно формуються віртуальні підприємства, або підприємницькі мережі, організовані на основі гнучкого автоматизованого виробництва, логістичних систем та інформаційних технологій управління. Великі підприємницькі мережі дедалі частіше організовуються у вигляді віртуальних корпорацій, які можуть поєднувати великі, середні й малі підприємства, а також передбачають гнучке стратегічне управління, децентралізацію власності («перехресне» володіння акціями), електронну комерцію тощо уває православна цивілізація.