Цивілізаційний чинник розвитку національних економік.

Цивілізації представляють собою величезне наднаціональне світове утворення, для кожної з яких характер­ний специфічний прояв людини, своєрідність культури, традицій, менталітету, загальне сприйняття світу. Кордо­ни цивілізацій не співпадають з державними, а поява їх завжди зумовлена наявністю викликів, що вимагають зважених відгуків. Сучасний період розвитку цивілізацій позначений розгор­танням глобалізаційних процесів. Включаючи цивілізації у загальний світовий розвиток, він одночасно, оскільки реалізується у формі активної експансії Західнохристиянської цивілізації, за­гальмовує їх самостійний рух. У традиційних цивілізаціях головну роль відіграє держава, і саме її роль має бути змінена, на перший план має висунутися особистість з її бажаннями, зацікавленнями, жорстким обстоюванням пріоритетності своїх інтересів перед інтересами суспільства. Втім, для традиційного суспільства характерною особливістю є необхідність державного втручання, набуття її інститутами домінантної ролі в процесі трансформації. Таке втручання не залишається непомітним. Посилюючи свої позиції з благих намірів, державі важко відмовитися від своєї провідної ролі в подальшому. Отже перетворена цивілізаційна перебудова отримує специфічний стан, замість швидкої модернізації відбувається становлення маложиттєздатнго об’єкту . Принципи провідної цивілізації реалізуються частково і дуже деформовано, серед населення утворюються прошарки, що дуже по-різному сприймають запозичені цінності. Головна рушійна сила соціально-економічного прогресу знаходиться в самому суспільстві у вигляді економічних потреб та інтересів людини. Показником ефективності соціально-економічного прогресу є зростання багатства суспільства, що відкриває простір для його подальшого розвитку. Перехід від одного рівня світової цивілізації до іншого здійснюється шляхом глобальних за своїм змістом технологічних революцій, що зумовлюють якісні зрушення в розвитку суспільно-продуктивної сили праці людини, способу її взаємодії з природою.

Найбільш поширена кла­сифікація цивілізацій — класифікація А.Дж. Тойнбі. Отже сучас­на наука розрізняє цивілізації живі та мертві. Серед перших ви­діляють ті, що розвиваються, та занепадні. До перших зараз відно­сять лише Західнохристиянську. Серед других є цивілізації-сателіти на кшталт Православної, Іранської, Японської тощо та цивілізації-релікти на кшталт Іудейської та Несторіанської. Кордо­ни цивілізацій не співпадають з державними, а поява їх завжди зумовлена наявністю викликів, що вимагають зважених відгуків.

Сучасний період розвитку цивілізацій позначений розгор­танням глобалізаційних процесів. Включаючи цивілізації у за­гальний світовий розвиток, він одночасно, оскільки реалізується у формі активної експансії Західнохристиянської цивілізації, за­гальмовує їх самостійний рух.

Взаємодія цивілізацій відбувається зараз у двох площинах. По-перше, це зіткнення цивілізацій, техногенних та традицій­них. По-друге, це зростання взає­мопроникнення цивілізацій, актуалізація західних цінностей в східних цивілізаціях, та інтерес до східних досягнень в сфері ку­лінарії, філософії, музики серед носіїв західнохристиянської куль­тури.

Взагалі головними цінностями провідної цивілізації сучас­ності виступають:

1) домінанта ринкового господарства;

2) пріоритетність раціонального знання, формування на базі нього науки, ідей, інститутів і технологій;

3) принцип законності та захисту прав людини.

Сучасний етап позна­чений швидкою інтенсифікацією міжцивілізаційних відносин шля­хом зростання потоків товарів, послуг, капіталів, інформації, міграції робочої сили тощо, та потужним впливом провідної ци­вілізації на ідентичність інших цивілізацій.

1) Здобувши безперечну перевагу в технологічному плані Західнохристиянська цивілізація, розпочала наступ на менш розвинені цивілізації, використовуючи в якості інструментів поневолення економічні важелі, підвищуючи культурну приваб­ливість західних цінностей. Коригуючи розвиток слабких цивіл­ізацій, вона забезпечує свою домінанту на економічному напрямі, отримуючи технологічну ренту, необхідні ресурси та переводячи в малорозвинені країни екологічно небезпечні виробництва. На фінансовому напрямі зростання зовнішніх боргів посилює за­лежність бідних країн від країн провідної цивілізації. Контроль за інформаційними потоками забезпечує формування прихиль­ної до дій Заходу суспільної думки. Ок­ремі країни роблять відчайдушні спроби наблизитись до захід­них стандартів, не позбавившись при цьому своєї цивілізаційної ідентичності. На цей шлях встали Японія, Китай, Індія тощо. Щодо інших країн відповідь залишається поки що невизначеною.

Науково-технічна революція принесла домінуючій цивілі­зації не лише дивіденди, але і низку проблем:

— соціальне розшарування, поділ на високопрофесійних
фахівців та низькокваліфікованих виконавців;

— зростання роль елітарності;

— послаблення ролі демократичних інститутів;

— відчуження окремих осіб від сприйняття дійсності, її вірту-
алізація;

— зниження рівня моральних якостей в суспільстві;

— зростання злочинності;

— зростання інформаційного шуму.