Особливості страхування будівельно – монтажних робіт

Суть страхування будівельних ризиків полягає в тому, що на всіх стадіях будівництва від розробки техніко-економічного обгрунтування до пуску об'єкту в експлуатацію залишається можливість не тільки компенсувати страхувальникові раптові і непередбачені збитки, але і захищати капіталовкладення в будівництво.

 При цьому підприємство отримує можливість планувати свої майбутні витрати; розподіляти засоби згідно фінансовому плану; запобігати непередбачувано високим втратам, які можуть виникнути унаслідок завдання збитку, що сприяє захисту приватних підприємств від банкрутства і забезпечує їх конкурентоспроможність.

Досить часто обов'язок страхувати будівельно-монтажні ризики передбачається в договорі будівельного підряду. Страхувальником виступає та сторона договору, на якій лежить ризик випадкової загибелі або пошкодження об'єкту будівництва, матеріалу, устаткування і іншого майна, використовуваного при будівництві, або відповідальність за спричинення шкоди іншим особам. Інакше кажучи, страхувальниками виступають підрядчики або субпідрядники.

Класичний договір припускає страхування будівництва на весь період ведення робіт, указавши в паперах всі об´єкти, розміщені на території будівельного майданчика.

Страхові компанії можуть взяти під свій захист не тільки основні будинки, але й будь-яку техніку, що працює на площадці. Серед устаткування може бути й орендоване. Захист може поширюватися на бытовки, тимчасові спорудження, завезені на площадку будівельні матеріали, склади

 Найбільше поширення одержали договори, у яких споруджуваний об´єкт одночасно страхують від всіх ризиків. Це й ушкодження, викликані надзвичайними й аварійними ситуаціями, у тому числі обвалення перекриттів або прольотів недобудованого моста, просідання ґрунту, виникнення проблем з будівельною технікою

 Стандартний поліс будівельно-монтажних ризиків також припускає відшкодування наслідків пожеж, протиправних дій третіх осіб і стихійних лих. Багато клієнтів передбачають у договорі також випадки крадіжок майна, оскільки досить часто трапляється таке, що із площадки незаконно несуть матеріали й дорогі предмети.

Мета і зміст технічного аналізу.

Результати технічного аналізу дозволяють відповісти на запитання: «Який спосіб виробництва обрати для виготовлення продукції проекту та якими витратами цей процес супроводжуватиметься?»

Отже, технічний експерт повинен визначити, чи є обрана технологія (метод досягнення встановленої мети проекту) найбільш прийнятною для проекту, що розглядається.

 Аналіз технічної життєздатності проекту розглядає: технологію, яка буде використовуватися у ньому, з точки зору можливості її реалізації в даному суспільстві, за наявності місцевих ресурсів та з урахуванням національних інтересів; альтернативні методи придбання технологій (створення спільного підприємства, купівля устаткування з одержанням технології, придбання ліцензій, технічна допомога іноземних інвесторів); аналіз альтернативних технологій з точки зору найбільшої адекватності проекту навколишньому середовищу, де він здійснюватиметься.

Мета технічного аналізу – обґрунтування технічної здійснюваності проекту та визначення рівня його капітальних і поточних витрат.

Основним завданням технічного аналізу є розробка функціональної схеми та фізичного плану промислового підприємства, необхідних для випуску конкретної продукції, а також визначення величини інвестиційних та експлуатаційних затрат.

Основні кількісні методи оцінки інвестиційних проектів.

До кількісних методів відносяться:

Аналіз чутливості - це метод аналізу ризику, який спрямовано на оцінку ступеня дії на результуючий показник проекту (як правило, NPV) чинників, що його формують.

Аналіз сценаріїв – це метод аналізу ризиків, що дозволяє сформувати три сценарії реалізації проекту і його результатів.

Цей метод є продовженням аналізу чутливості. Його основна відмінність полягає у тому, що одночасній зміні піддаються всі змінні чинники, що беруть участь у формуванні NPV проекту. При цьому вони змінюються з урахуванням кореляційно-регресійних зв'язків між ними. В результаті формуються три варіанти розвитку подій – песимістичний, оптимістичний і найбільш вірогідний.

Метод дерева рішень – це метод аналізу ризиків, що дозволяє графічно представити варіанти розвитку подій за проектом і пов'язати їх з вірогідністю.

Дерево рішень – це графічне зображення процесу реалізації проекту, в якому відбиті альтернативні рішення і альтернативні варіанти розвитку подій з вказівкою їх вірогідності.

Графічно дерево рішень виглядає як сукупність вузлів (розгалужень) і гілок.

Кожен вузол означає точку прийняття рішень або настання подій. Як правило, кожну точку прийняття рішення відображають у вигляді квадратів, а настання подій – кружечками.

У вигляді гілок відображають альтернативні рішення або альтернативні наслідки подій. Альтернативні варіанти ухвалюваних рішень відображають у вигляді пунктирних ліній, а наслідки подій – у вигляді суцільних ліній. Для кожної з гілок задається вірогідність. Слідуючи уздовж гілок дерева рішень можна прослідкувати найбільш вірогідний розвиток проекту і виділити ключові ризики.

Якщо кількісно оцінити результат для проекту прийняття рішення або настання події і помножити його на вірогідність, то можна розрахувати очікувану вартісну оцінку (EMV).