Структура інвестиційних та поточних витрат проекту.

Витрати проекту класифікуються за такими ознаками:

 всі витрати за проектом поділяються на інвестиційні та поточні.

До інвестиційних належать витрати на інвестиції до основного капіталу (придбання землі, будівництво приміщень та споруд, купівля або оренда технології та обладнання), передвиробничі витрати на потреби в обіговому капіталі.

Поточні витрати — витрати на випуск продукції, що містять витрати на придбання сировини, основних та допоміжних матеріалів, оплату праці, загальнозаводські та накладні витрати, що припадають на звітний період;

 за місцем виконання робіт витрати поділяються на: витрати відділу, сектору, лабораторії, тимчасового творчого колективу, експедиції, партії, дільниці, служби або іншого адміністративно-відособленого структурного підрозділу тощо.

 за видами витрат класифікація здійснюється за економічними елементами та статтями калькулювання. До елементів витрат належить сукупність однорідних за своїм економічним змістом витрат, а до статей калькулювання витрат один або декілька елементів;

 залежно від обраного об'єкта обліку витрат: витрати за розробками, темами, об'єктами проектування, етапами, завданнями тощо, затвердженими у встановленому порядку, укладеними договорами на розроблення та виконання проектних робіт;

 за способами включення у собівартість проектних робіт та за характером участі у процесі виробництвавитрати поділяються на прямі та непрямі.

Розрахунок планових поточних витрат є одне з найскладніших процедур і передбачає послідовне встановлення кожної статті таких витрат. Тому потокові витрати поділяють на прямі і непрямі, а також на умови, що змінюються і постійні.
Непрямі витрати діляться в свою чергу на два підвиди:

• експлуатаційні;
• адміністративно-побутові.

Існує також поняття "загальні витрати" Вони включають операційні витрати мінус витрати на виплату відсотків за кредитами.
За видами виробничих факторів витрати прийнято ділити на чотири групи:
-матеріальнівитрати;

-витрати на персонал;

-калькуляційні витрати;

-оплата послуг сторонніх організацій.

Прямі витрати доцільно розраховувати окремо на одиницю продукції, а потім - на всю реалізовану продукцію, а непрямі витрати розраховувати відразу на реалізовану продукцію.

Мета і завдання комерційного аналізу.

Метою комерційного аналізу інвестиційного проекту є оцінка інвестиції з погляду перспектив кінцевого ринку для продукції чи послуг. Завданнями комерційного аналізу є відповіді на питання:

• якими є характеристики ринку, де реалізуватиметься продукція або послуги проекту;
• за якою ціною продаватимуться продукція чи послуги;
• які заходи з управління маркетингом треба буде здійснити для виведення продукції чи послуг на ринок і яка вартість цих заходів.

Для розв'язання завдань, які ставить перед комерційним аналізом проектне планування, використовуються ефективні підходи до оцінки ціни, попиту і пропозиції, розроблені світовою практикою. Передбачається також, що протягом часу здійснення проекту застосовується стратегія активного впливу на ринок, яка характеризується відмовою від практики пасивного пристосування до ринкових умов і переходом до політики впливу на ринок конкретного споживача продукції. Комерційний аналіз ураховує, що орієнтація на ринок збуту є дуже важливою ознакою маркетингової стратегії управління інвестиційним проектом і виражається в перенесенні центрів економічних рішень у збутові ланки. З цього випливає, що основними об'єктами вивчення і впливу стають споживач, конкурент, кон'юнктура ринку, якісні характеристики товару, умови руху товару та заходи по просуванню товару на ринок.

Алгоритм проведення маркетингового аналізу для проектів з виробництва нового продукту.

Розробка програми з продукту Вона складає ядро маркетингової діяльності. Для кожного виду продукції розробляється своя програма, в якій робиться спроба передбачити всі виробничо-господарські та організаційно-управлінські заходи, необхідні для більш довгого періоду підтримання конкурентоспроможності продукції на ринку.

Найважливішим завданням маркетингової діяльності є виявлення на основі багатоваріантного аналізу, який проводиться з використанням комп'ютерної технології, тих видів продукції, які можуть забезпечити фірмі найбільш високий рівень прибутку, і орієнтація виробництва через планування на випуск саме таких видів продукції.

Зміст основних складових програми маркетингу з виробництва нового продукту

 1. Вибір цільових ринків або сегментів передбачає:

 визначення споживчого попиту на продукт, виявлення і характеристику споживчих сегментів, конкретних споживачів, визначення місткості ринку, реальної ринкової потреби в продукті з урахуванням перспектив розвитку виробництва у фірм-конкурентів;

 визначення рівня конкурентоспроможності продукту на ринку;

 обгрунтування необхідності пристосування виробництва продукту до попиту цільового ринку і вимог конкретних споживачів та оцінка необхідних витрат;

 виявлення обсягу і стабільності ринку, його масштабів, стабільності попиту.

 Диференціація продукту проводиться за якістю продукту, ринковим сегментом, стадією життєвого циклу, вимогами споживачів до продукту. Диференціація продукту передбачає визначення кількісних і вартісних показників випуску і продажу продукту, вияснення виробничих і збутових можливостей фірми, вт. ч. наявність виробничих потужностей, можливостей одержання найновішої технології, проведення власних досліджень і розробок, підтримання високого технологічного рівня, створення власної збутової мережі.

 Визначення фінансових витрат. Здійснюється із застосуванням великого числа показників: необхідні інвестиції для розробки і впровадження продукції на ринку і обсягу продаж; знання торговельної марки і створення іміджу продукту; витрати на упаковку і товаропросування; рівень ціни; витрати на основні рекламні заходи, формування попиту, винагорода посередників, утримання роздрібної мережі і надання послуг споживачам.

 Розрахунок витрат виробництва на одиницю продукції передбачає проведення багатоваріантного розрахунку витрат виробництва з урахуванням всіх складових програми маркетингу, а також співставлення витрат виробництва з витратами на аналогічний товар фірм-конкурентів.

 Розрахунок показника з прибутку передбачає: визначення вищим керівництвом цільової норми прибутку по фірмі в цілому і по кожному виробничому відділенню; розрахунок показника з прибутку в умовах цільового ціноутворення; розрахунок валового і чистого прибутку та методи максимізації його.