Розділ 8. Заняття фізичними вправами зі школярами і студентами

викладачів за спеціально розробленими програмами і при постійному лікар­сько-педагогічному контролі. Але обмежуватись лише ними не слід. Рекомен­дується використовувати фізичні вправи у режимі дня у вигляді гігієнічної гім­настики, фізкультурних пауз і фізкультхвилинок під час роботи, туристичних походів вихідного дня, пішохідних прогулянок, мисливства, рибальства, зби­рання грибів та ягід, заняття посильною фізичною працею.

Люди середнього і похилого віку, які бажають відвідувати заняття у групах здоров'я, обстежуються лікарем і відповідно до стану здоров'я, рівня фізичної підготовленості, функціональних особливостей організму і його пристосова­ності до м'язового навантаження зараховуються в одну з трьох медичних груп:

/ група — практично здорові особи з помірними віковими змінами і дос­татньою для свого віку фізичною підготовленістю.

// група — особи, вікові зміни у яких супроводжуються помірними відхи­леннями у стані здоров'я, без суттєвих функціональних розладів і задовільною фізичною підготовленістю.

III група — особи, які окрім виразних вікових змін мають значні відхилен­ня у стані здоров'я, слабку фізичну підготовленість і знижену пристосовува­ність до фізичних навантажень.

Особи, у яких процес старіння ускладнюється різного роду захворюваннями, що призводять до серйозних зрушень у стані здоров'я, у названі групи не зарахо­вуються, а направляються у лікувально-профілактичні установи для занять ЛФК.

Групи здоров 'я комплектують відповідно до названих груп, статі та віку. Різниця у віці осіб, які зараховуються в одну групу, може складати 5-10 років (з урахуванням рівня фізичної підготовленості). У І групі може займатися до 20-25 осіб, а в II і III — не більше 12-15, оскільки у цих групах необхідне ве­лике диференціювання фізичних навантажень і ретельніший індивідуальний контроль. Заняття чоловіків і жінок краще проводити окремо, але можливі і змішані групи.

У програму занять входять ті засоби фізичної культури, що забезпечують найбільший оздоровчий ефект: вправи основної гімнастики, рухливі ігри, спор­тивні ігри за спрощеними правилами, ходьба, біг, стрибки, метання, плавання, ходьба на лижах, катання на ковзанах, веслування, їзда на велосипеді, туризм.

Центральне місце у заняттях з особами середнього та похилого віку займа­ють вправи основної гімнастики завдяки їхній всеосяжній дії на організм, можливості індивідуального дозування, вибірковому впливу на певні м'язові групи, суглоби, хребет, окремі органи. Використовують вправи без предметів і з предметами, на гімнастичній стінці і гімнастичній лаві, профілакторі Євміно-ва та тренажерах для зміцнення мускулатури (особливо згиначів ніг, розгина­чів рук, м'язів, що фіксують хребет), а також вправи, що спрямовані на збіль­шення обсягу рухів у суглобах, розслаблення, координацію.

Для жінок середнього віку у заняття рекомендується вводити елементи ху­дожньої гімнастики, а для чоловіків — деякі вправи атлетичної гімнастики. У похилому віці можна використати танцювальні елементи і їх комбінації, віль­ні вправи (починаючи з простих за координацією і технікою виконання рухів, поступово ускладнюючи їх).

437

Фізична реабілітація

Обов'язковою складовою частиною кожного заняття є ходьба. Це найпри-родніший вид рухів, який легко дозувати, і тому слід використовувати самостій­но як засіб постійного тренування у всіх вікових групах. Тим, хто віднесений до III групи, показана щоденна ходьба 3-4 км за 30-50 хв, тим, хто займається у II групі — 5-7 км за 60-75 хв, представникам І групи — 7-10 км за 70-100 хв.

Біг у II групі рекомендується людям похилого віку у вигляді коротких пробі-гів у чергуванні з прискоренною ходьбою, а у III групі — у вигляді короткочас­ного бігу підтюпцем. Як самостійну форму його можна використати людям се­реднього та похилого віку у І групі, а при додатковому дозволі лікаря — і у II.

У заняття всіх вікових груп вводять рухливі та спортивні ігри за спроще­ними правилами. Для людей середнього віку вони можуть складати основу змісту занять. Із спортивних ігор використовують волейбол, баскетбол, бадмін­тон, теніс, городки. У представників II і III груп похилого віку ігри носять ко­роткочасний характер, щоб не викликати надто великий емоційний підйом, пе­ренапруження, травму. Цій категорії осіб рекомендують рухливі ігри, різні ес­тафети з ходьбою, прискореннями, бігом, передачами м'яча.

Велике оздоровче та загартовуюче значення мають ходьба на лижах, пла­вання, веслування, катання на ковзанах. Займатися ними рекомендується лю­дям середнього віку, що оволоділи даними руховими навичками, і людям похи­лого віку, що набули їх раніше. Навантаження на організм в цих заняттях зале­жить від ступеня володіння технікою рухів, швидкості пересування, відстані і витраченого часу, температури повітря або води, рельефа місцевості. Дозуван­ня навантаження залежить від стану здоров'я осіб, що займаються. Варіанти дозування ходьби на лижах наведено у табл. 8.2.

Плавання за своєю емоційною, профілактичною, гігієнічною, оздоровчою і лікувальною дією є незамінним засобом у заняттях з людьми середнього та по­хилого віку. Займатися краще у басейні з підігрівом води при її температурі 22-23 °С і температурі повітря 25-26 °С. По мірі адаптації організму плавати можна і при температурі води 18-19 °С, а повітря 20-21 °С. Заняття складають­ся з гімнастичних вправ на суші (15-25 хв) і плавання (35^-5 хв) з перервами для відпочинку. Включають також вільне плавання, навчання техніки, ігри у воді.

Фізичні вправи благотворно впливають на людей середнього і похилого ві­ку лише за умови раціонально спланованих, чітко організованих і методично правильно побудованих занять.

Планування має бути річним із розрахунку два заняття в тиждень, за умови переважного проведення їх на відкритому повітрі. Це дозволяє поєднувати по­зитивний вплив фізичних вправ на організм і загартовування. Залежно від складу групи, стажу занять, матеріально-технічної бази, кліматичних і сезон­них умов заняття може будуватись на матеріалі одного із засобів фізичної куль­тури. Найдоцільнішими є комплексні заняття, що містять різні види вправ, або ті, що чергуються за змінним графіком: спочатку у гімнастичному залі, потім на ігровому майданчику, у басейні, на стадіоні тощо.

Заняття будується за загальноприйнятою тричастинною структурою, при­чому чим старші особи, які займаються, тим триваліша його підготовча і зак­лючна частини (в зв'язку із сповільненням процесів впрацьовування і віднов-

438

Р о за і л 8. Заняття фізичними вправами зі школярами і студентами

Таблиця 8. 2. Дозування ходьби на лижах залежно від стану здоров'я осіб, які займаються (за А.І. Юровським і І.М. Яблоновським)

лення). Тривалість заняття протягом перших двох місяців для І групи складає 30-45 хв, для II групи — 20-30 хв, для III групи — 15-20 хв. Протягом року тривалість може бути збільшена відповідно до 60-90, 45-60 і 30-45 хв. Для підтримання досягнутого рівня фізичної підготовленості в основному немає необхідності збільшувати частоту занять. Але для представників III групи їх можна проводити 4-5 разів на тиждень, зменшивши тривалість.

Для проведення занять слід суворо дотримуватися поступовості і послі­довності збільшення навантаження. Для цього вправи слід добирати таким чи­ном, щоб кожна попередня готувала організм до виконання наступної, одночас­но забезпечуючи чергування роботи різних м'язових груп за принципом розсі­яного навантаження. Слід частіше робити паузи для відпочинку, як пасивного, так і активного, включати дихальні вправи і вправи на розслаблення. Загально-розвиваючі вправи мають забезпечувати різнобічний і вибірковий вплив на певні м'язові групи і суглоби, відділи хребта. Це дасть змогу цілеспрямовано впливати на розвиток і підтримання рухових якостей, відновлення або збере­ження обсягу рухів у суглобах, покращувати координацію і поставу.

При виконанні вправ особливу увагу слід звертати на правильну постанов­ку дихання. Воно має поєднуватись з рухами, бути вільним, без затримок. Видих має бути тривалішим, ніж вдих. Це сприяє покращанню вентиляції, газообміну і притоку крові до серця. Звичайно нахил і повороти тулуба, присідання, підні­мання та опускання рук, піднімання і згинання ніг виконують на видиху.

Вихідні положення слід чергувати, виключаючи такі, що ускладнюють або затримують дихання, викликають різкі притоки крові до голови, ускладнюють

439

Фізична реабілітація

виконання рухів. Різка зміна положень стоячи — лежачи (і навпаки) негативно впливає на серцево-судинну систему осіб похилого віку, які займаються у II і, особливо, у III групах. їм рекомендується чергувати вихідні положення так: стоячи, сидячи, лежачи, сидячи, стоячи.

В ході занять реакція організму на навантаження визначається за зовніш­німи ознаками, поведінкою, самопочуттям, рівнем працездатності осіб, що займаються. Слід відзначити, що орієнтація на суб'єктивну оцінку наванта­ження може інколи бути неадекватною і призвести до негативних зрушень че­рез переоцінку людьми своїх можливостей. Тому при контролі за інтенсивніс­тю і допустимістю навантаження слід орієнтуватися на ЧСС. Для цього перед заняттям, в основній частині і в кінці заключної частини визначають рівень ЧСС. Припустима її величина становить для 40-49-річних 150; 50-59-річних — 140; 60-річних і старше — 130 за 1 хвилину. Фізіологічна крива навантажен­ня має поступово підвищуватися на початку заняття, досягати свого максиму­му до середини або у другій третині основної частини і плавно знижуватись до кінця заняття. Щільність занять у перші місяці не повинна перевищувати 40-55 %, а через півроку може наблизитись до 60-65 %. У подальшому реко­мендується у III групі підтримувати досягнуту щільність, а у II і І групах збіль­шувати відповідно до 70 і 80 %.

Ефективність занять визначається лікарсько-педагогічними спостереження­ми, змінами антропометричних показників, амплітуди рухів у суглобах, функці­ональними пробами серцево-судинної і дихальної систем, а також лікарськими дослідженнями, які проводять 2 рази на рік і за показниками. При покращанні об'єктивних і суб'єктивних показників, позитивних змінах і фізичній підготов­леності осіб, що займаються, можна переводити у сильнішу медичну групу.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Кого зараховують у спеціальну медичну групу для занять фізичною культурою іякі завдання ставлять перед фізичним вихованням осіб цієї групи?

2. Які особливості організації занять фізичною культурою учнів спеціальної медич­ної групи?

3. Обгрунтувати необхідність спільної роботи викладача і лікаря в організації і про­веденні занять у спеціальних медичних групах.

4. Розказати про особливості методики занять при захворюваннях внутрішніх орга­нів і опорно-рухового апарату.

5. Які зміни відбуваються в організмі людини при старінні?

6. Розказати про особливості реакції літніх людей на фізичні вправи.

7. Охарактеризувати механізми впливу фізичних вправ на людей середнього та по­хилого віку і завдання їх застосування.

8. Які особливості організації занять фізичною культурою з особами середнього та похилого віку?

9. В чому полягають особливості методикизанять фізичними вправами з людьми літнього віку?

Р О З Д І Л ■ 9