Розділ 8. Заняття фізичними вправами зі школярами і студентами

вищення ЧСС та інших показників кровообігу, а також подовжується час відновлення.

В процесі старіння відбуваються суттєві морфологічні і функціональні зміни в дихальній системі і судинній системі малого кола кровообігу. У леге­нях розвивається пневмосклероз, бронхи ущільнюються, звужуються, знижу­ється еластичність легеневої тканини і нерідко виникає емфізема. При цьому відмічається облітерація частин судин на рівні капілярної сітки, що у сукуп­ності з атрофічними процесами в альвеолах призводить до погіршення умов дифузії газів між альвеолярним повітрям і кров'ю.

Рухливість грудної клітки через ослаблення її мускулатури, ригідність ре­берних хрящів, зміни в реберно-хребцевих зчленуваннях до 60 років обмежу­ється. Різниця в обхваті грудної клітки при максимальному вдиху і максималь­ному видиху складає у жінок 20-29 років 8,5 см, в 60-69 років — 4,5 см, у чо­ловіків відповідно 10,9 і 5,4 см.

Вентиляційна здатність легень знижується. Легеневі об'єми та ємності зменшуються, а залишковий об'єм легень збільшується. Резервний об'єм види­ху, життєва ємність і максимальна вентиляція легень у людей похилого віку зни­жуються приблизно у два рази порівняно з молодими. Дихання частішає, стає поверхневим. Насичення артеріальної крові киснем і постачання його тканинам знижуються. При фізичних навантаженнях порушується співвідношення між ін­тенсивністю роботи і зміною дихальної функції. Знижується поріг анаеробного обміну і максимальне використання кисню. Киснева вартість роботи зростає.

Суттєві зміни з віком настають у нервово-м'язовому апараті. Відбувається зниження швидкості проведення збудження по нерву. Змінюються структура і діаметр м'язових волокон. М'язи поступово стають в'ялими, атрофуються, знижується їх сила та витривалість. Вага мускулатури у похилому віці складає 20-26 % маси тіла, а м'язова сила до 60-69 років складає 55-80 % її рівняу лю­дей 20-29 років.

Процеси старіння нерівномірно і неодночасно розвиваються в різних м'язових групах. Раніше вони відмічаються у менш активно функціонуючих м'язах: згиначах нижніх кінцівок, м'язах, що фіксують хребет (особливо в грудному відділі), і розгиначах верхніх кінцівок. Здатність до засвоєння нових рухових навичок і складних рухів з віком знижується.

Зміни опорно-рухового апарату при старінні носять дегенеративно-дис­трофічний характер. Вони з'являються досить рано, в віці 40-50 років, в суг­лобах, міжхребцевих дисках, сухожильно-зв'язковому апараті, кістках. У зв'яз­ку з цим виникає біль у суглобах, хребті, обмежується обсяг рухів, підвищуєть­ся втомлюваність. Суглоби деформуються, у них погіршується рухливість. У виражених випадках це призводить до деформуючих артрозів. Для більшості людей похилого віку характерні сутулість, кругла спина, кіфосколіоз і нерідко остеохондроз хребта. Постава і хода у похилому віці змінюються.

Старіння уникнути неможливо, але сповільнити темпи його прояву, зроби­ти активним життя в ці роки можливо. Доведено, що нестача м'язової діяль­ності — гіподинамія — форсує інволюційні зміни в організмі і у комплексі з іншими чинниками призводить до передчасного,  патологічного старіння

435

Рис. 8.1.Порочне коло рухової недостатності (1) і сприятливі зміни в організмі (2), що виникають при усуненні гіпокінезії (за І. В. Муравовим, 1989)

(рис. 8.1). Тому фізичні вправи, сили природи, загартовування, раціональний режим харчування, діяльності і відпочинку, що підтримують оптимальний рівень функціонування основних систем організму, є ефективним засобом по­передження передчасного старіння і подовження трудової активності людини. Позитивний вплив м'язової діяльності на організм осіб середнього і по­хилого віку обґрунтовує необхідність використання фізичних вправ у ці пе­ріоди життя. Заняття фізичними вправами спрямовані на розв'язання таких завдань:

• зміцнення здоров'я, протидія темпам розвитку інволютивних процесів, збереження загальної і фізичної працездатності, подовження активного довго­ліття;

• стимуляція компенсаторно-пристосувальних реакцій до дії чинників зовнішнього середовища, покращання загального тонусу і загартування ор­ганізму;

• профілактика захворювань або попередження їх прогресування, підтри­мання функцій ЦНС, серцево-судинної і дихальної систем, травної системи, стимуляція обмінних процесів;

• зміцнення м'язів, покращання і збереження рухливості суглобів і хребта, підтримання рухових якостей, умінь та навичок, правильної постави;

• формування впевненості у необхідності систематичних занять фізични­ми вправами, набуття теоретичних знань і практичних навичок з основ самос­тійного їх застосування і самоконтролю.

Ці завдання найповніше реалізуються в організованих колективних занят­тях у групах здоров'я,оскільки проводяться під керівництвом досвідчених

436