Розділ 8. Заняття фізичними вправами зі школярами і студентами

Заняття учнів у групах з порушенням і патологією опорно-рухового апа­рату мають деякі особливості. Основна частина уроку насичується вправами для зміцнення м'язів тулуба, зміцнення м'язового корсету, коригуючими впра­вами. У першій частині заняття використовують загальнорозвиваючі вправи, а в основній — вправи з урахуванням індивідуальної патології кожного. Реко­мендується включати елементи танцювальних кроків, що підвищують емо­ційний тонус, сприяють покращанню постави.

Позитивні зрушення, досягнуті на заняттях у розвитку рухових навичок, пристосованості організму до фізіологічних навантажень, слід щодня закріп­лювати під час самостійних занять вдома. Ці заняття не припиняють в пері­од іспитів і канікул. Комплекс вправ для них добирається індивідуально, засто­совують 3—4 тиж з наступною перевіркою і оцінкою їх ефекту. У комплекси включають загальнорозвиваючі і спеціальні вправи, що спрямовані на ліквіда­цію проявів захворювання або його залишкових проявів. Спочатку комплекси прості, згодом, після засвоєння, їх можна ускладнювати. У домашні завдання слід включати прогулянки, ходьбу на лижах, плавання, туристичні походи, за­гартовуючі процедури.

В кінці чверті або семестру оцінюють успішність учнів на основі відвіду­вання, перевірки техніки виконання вправ, засвоєння нових рухових навичок і вмінь, знань теоретичного розділу програми. При добрій адаптації до наванта­жень у спеціальній групі, позитивних змінах у фізичній підготовленості і розвитку, функціональному стані і здоров'ї тих, хто займається, викладач може направляти їх до лікаря для вирішення питання про перехід у підготовчу групу.

8.2. ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА У СЕРЕДНЬОМУ І ПОХИЛОМУ ВІЦІ

Старіння — це природний біологічний процес, який проявляється морфо­логічними і функціональними змінами організму. Він починається з перших днів життя людини і перебігає нерівномірно в окремих клітинах і тканинах, ор­ганах і системах організму. Розрізняють фізіологічне і передчасне, патологіч­не, старіння. Останнє виникає внаслідок перенесення протягом життя різних захворювань, дії несприятливих умов зовнішнього середовища, нераціональ­ного способу життя, гіподинамії, шкідливих звичок та інших чинників. Наука, що вивчає хвороби старіння, називається геріатрія, а та, що вивчає причини, механізми і перебіг процесів старіння — геронтологія.

На міжнародному симпозіумі геронтологів (Ленінград, 1962) і семінарі з проблем геронтології ВООЗ (Київ, 1963) було прийнято розподіл населення на вікові групи (табл. 8.1). До середнього віку віднесено чоловіків у віці 40-59 ро­ків і жінок 35-54 років, а до похилого віку чоловіки і жінки, відповідно, 60-74 і 55-74 років.

Одним з головних чинників, що викликають старіння всього організму, є вікові структурні і функціональні зміни у нервовій системі, її центральних від­ділах. З віком погіршується самопочуття, пам'ять, особливо на поточні події;

433

Фізична реабілітація

підвищується дратівливість, знижуєть­ся функція сенсорних систем. В осіб 60 років і старших послаблюється про­цес гальмування і (дещо рідше) збуд­ження. Знижуються сила, рухливість і врівноваженість нервових процесів і розвивається їх інертність. Важче утво­рюються і закріплюються умовні реф­лекси, в зв'язку з чим ускладнюється засвоєння нових рухів. Сповільнюється швидкість реакцій, збільшується їх ла­тентний період, втрачається спритність і координація рухів. Погіршується здат­ність засвоювати ритми роботи, транс­формувати їх, переходити з одного режиму на інший.

Вікові зміни на різних рівнях нервової системи у комплексі з ендокринни­ми зрушеннями призводять до порушень адаптаційно-регуляторних механіз­мів, що впливають на характер реакції організму на фізичні навантаження. По­довжується процес впрацьовування, обмежується діапазон функціональних зрушень в організмі у відповідь на м'язову роботу, знижується працездатність, збільшується час періоду відновлення після фізичних навантажень.

З роками якісно змінюється обмін речовин, знижується їх інтенсивність. Піддаються змінам білковий, вуглеводний, ліпідний, водний і мінеральний об­мін. Відбувається відмирання частини клітин тканин органів і заміщення їх сполучною і жировою тканиною. Значно знижується інтенсивність окисно-від­новних процесів і використання кисню тканинами. Після 40 років вміст каль­цію в крові, судинах, хрящах поступово збільшується, а в кістках, навпаки, зменшується. Це тягне за собою погіршення еластичності судин, обмеження рухливості у суглобах, остеопороз і ламкість кісток.

Суттєвих змін у процесі старіння зазнають всі ланки серцево-судинної системи. Порушується структура, функції і обмінні процеси в серцевому м'язі, зменшується кількість капілярів, що функціонують, розвивається кис­нева нестача. Судини ущільнюються і потовщуються, втрачають свою елас­тичність. В артеріях починає відкладатися холестерин, що призводить до атеросклерозу аорти, судин серця, головного мозку, нирок, нижніх кінцівок і нерідко — ішемічної хвороби серця, недостатності кровообігу, гіпертоніч­ної хвороби. Погіршення еластичних властивостей і звуження коронарних судин призводять до змін кровопостачання міокарда, зменшення швидкості кровотоку, що, у свою чергу, погіршує роботу серця. Зменшуються скорот­лива здатність серцевого м'яза, систолічний і хвилинний об'єми крові. Під­вищений артеріальний тиск на фоні атеросклерозу судин створює додаткове навантаження на серцевий м'яз, який для забезпечення кровопостачання організму змушений працювати більш напружено, в той час як його резерв­ні сили з віком знижуються. Тому, а також через порушення регуляторних механізмів, в умовах фізичного навантаження зменшується ступінь під-

434