Розділ 7. Фізична реабілітація при захворюваннях і травмах нервової системи

ливість, невмотивовані прояви емоцій, вередливість, переоцінка своїх можли­востей, конфліктність з оточуючими, легка навіюваність і самонавіюваність, манірність, схильність до перебільшень і обманів, бажання звернути на себе увагу.

Найяскравішим проявом істерії є істеричний напад, що починається з відчуття підкочування клубка до горла, далі — плач з викриками, який пере­ходить у регіт. Емоційна розрядка набирає характеру рухового збудження з судомами, вигинанням тіла дугою та ін. Напад триває 2-3 хв та більше. На відміну від епілептичного нападу особа не втрачає свідомості, тілесних уш­коджень собі не завдає. Напад звичайно має демонстративний характер у від­повідь на небажану ситуацію або дію. Істеричний напад виникає в присут­ності сторонніх осіб і не виникає, коли хворого ніхто не може побачити і по­чути.

Істерія може симулювати органічні захворювання нервової системи у вигляді парезу або паралічу (моно-, пара- або геміплегії), що супроводжуєть­ся пониженням або підвищенням тонусу м'язів у паралізованих кінцівках, але рефлекторних порушень при цьому не помічається. Хворі охоче демон­струють свою безпорадність і не роблять ніяких спроб подолати цей параліч. Серед рухових проявів істеричного характеру може з'являтися абазія-астазія, яка проявляється у тому, що при достатньому рівні м'язової сили і повному обсязі активних рухів у ногах в положенні лежачи хворий не може ні стояти, ні ходити.

У період між нападами у хворих не спостерігається ні неврологічних, ні психічних розладів. Істеричні напади частіше спостерігаються у жінок у віці від 15 до 25 років. Вони загострюються несприятливими життєвими ситуація­ми, але з віком істеричні риси звичайно згладжуються.

Невроз нав 'язливих станів — це функціональний розлад нервової діяль­ності, при якому переважає друга сигнальна система. Виникає такий невроз пе­реважно в осіб з мислительним типом нервової системи при зриві вищої нер­вової діяльності. Провідну роль у захворюванні відіграють нав'язливі стани, що періодично виникають: думки, страхи, рухи. Хворі нерішучі, невпевнені у собі і своїх діях, схильні до постійних вагань і сумнівів, надмірно розсудливі, замкнуті. Відзначаються нав'язливі страхи: боязкість особистого зараження, онкологічного захворювання, серцевого нападу, божевілля, закритих примі­щень, висоти, самотності, дрібних звірів та ін. Напади страху можуть супро­воджуватися різними вегетативними розладами, тахікардією, пітливістю, зблідненням обличчя. При нав'язливих діях хворий виконує який-небудь сте­реотипний рух (покашлює, підморгує, кривляється). При клінічному обсте­женні об'єктивних суттєвих змін в організмі хворого, що пов'язані з неврозом, не виявляється.

Лікування неврозів комплексне і проводиться в психоневрологічних дис­пансерах, лікарнях, поліклінічних та санаторно-курортних закладах. Переду­сім слід усунути несприятливі чинники, що спричинили захворювання. Далі використовують психотерапію, медикаментозні препарати, що нормалізують співвідношення процесів збудження і гальмування, а також застосовують

423

Фізична реабілітація

фізичну реабілітацію у вигляді ЛФК, лікувального масажу, фізіотерапії і пра-цетерапії.

У лікарняний період реабілітаціївикористовують ЛФК, лікувальний ма­саж, фізіотерапію.

Лікувальну фізичну культуру використовують диферен­ційовано, залежно від виду неврозу з перших днів перебування хворого у стаціонарі згідно з призначеним постільним або напівпостільним, іноді вільним руховим режимом. її завдання: покращання психоемоційного стану хворого і його вольових якостей; врегулювання співвідношень процесів збудження і гальмування в ЦНС та сприяння вирівнюванню їх динаміки; ко­ординація функцій кори і підкірки головного мозку, першої та другої сиг­нальної систем; покращання діяльності внутрішніх органів. Використову­ють ранкову гігієнічну і лікувальну гімнастику, самостійні заняття, прогу­лянки.

Заняття з ЛФК починають із загальнорозвиваючих і дихальних простих вправ, які виконують в повільному темпі, без напруження, з паузами для від­починку. Тривалість заняття — 10-15 хв. Вона поступово збільшується до 25-30 хв. У подальшому з метою адаптації хворого до фізичного навантажен­ня вводять вправи з дозованим напруженням, невеликими обтяженнями, більш складною координацією. Заняття проводять індивідуально та з невеликою групою.

Завдання, зміст і методику проведення занять диференціюють залежно від виду неврозу, клінічних проявів захворювання, віку, статі і функціональних можливостей хворого. Хворим на неврастенію та істерію слід у більшій мірі пояснювати, а хворим на невроз нав'язливих станів — показувати. Команди мають бути спокійними, а пояснення — чіткими. Реабілітологу необхідно вик­ликати і підтримувати впевненість хворих у своїх силах, не фіксувати увагу па­цієнтів на неправильному виконанні вправ і обов'язково підбадьорювати при вірному виконанні рухів.

При неврастенії головним завданням ЛФК є тренування процесу активно­го гальмування, відновлення і впорядкування збуджувального процесу. Занят­тя проводять у ранковий час, тривалість і кількість вправ нарощуються посту­пово, щоб не втомити хворого. Рекомендується проводити заняття із заспокій­ливою музикою, помірного і повільного темпу, з поєднанням мажорного та мі­норного звучання.

Застосування ЛФК залежно від форми неврастенії наведено в табл. 7.5.

При істерії основними завданнями ЛФК є: зниження емоційної лабільнос­ті хворих, підвищення активності вольової діяльності і другої сигнальної сис­теми. Заняття проводять за відсутності сторонніх осіб з кількістю не більше 10 хворих з музичним супроводом у темпі, що поступово сповільнюється. Ко­манди подають повільно, плавно, розмовною мовою. Важливим методичним прийомом є виконання вправ за поясненням реабілітолога без показу, а у нас­тупному — напам'ять. Слід спокійно і наполегливо вимагати точного виконан­ня всіх вправ, помічаючи і виправляючи помилки.

424