СКОЛІОЗАХ ТА ПЛОСКОСТОПОСТІ

У процесі росту організму з різних несприятливих причин можуть вини­кати деформації хребта, ніг, стопи. Вони поділяються на вроджені та набуті. Останні можуть бути наслідком травм, інфекцій, інтоксикацій, уражень нерво­вої системи, хвороб обміну речовин, порушень статики на фоні гіподинамії. Нерідко деформації виникають внаслідок поєднання декількох чинників.

Найчастішою деформацією є викривлення хребта. У нормі хребет має чотири фізіологічні вигини. Два з них — шийний та поперековий спрямовані опуклістю вперед (лордоз), а грудний і куприковий — назад (кіфоз). Ці фізіологічні вигини формуються в процесі росту і розвитку дитини, у новонародженого хребет прак­тично прямий. Шийний лордоз виникає, коли дитина починає піднімати голову і зберігати цю позу; грудний кіфоз формується під час набуття положення сидячи; поперековий лордоз та куприковий кіфоз з'являються в процесі оволодіння навич­ками стояння і ходьби. Виразність фізіологічних вигинів залежить від кута нахилу таза, з яким хребет нерухомо зчленований. Тому при збільшенні кута нахилу таза кривизна вигинів теж збільшується, а при зменшенні — вигини хребта сплощу­ються. Завдяки цим кривинам і амортизаційним властивостям міжхребцевих хря­щів забезпечуються ресорні функції і рухливість хребта. Його стійкість у верти­кальному положенні зумовлюється напруженням оточуючих м'язів, їх безперер­вною узгодженою роботою. У випадках перевантаження одних і тих самих м'язових груп і їх утомлення порушується рівномірна тяга м'язів, що може приз­вести до зміни величини лордозу або кіфозу, бокового викривлення хребта. При частому повторенні цих станів вони фіксуються, що викликає порушення постави і тягне за собою перерозподіл м'язового тонусу, ослаблення м'язів, зниження ре­сорної функції хребта, зміни в діяльності головних систем організму.

Лікування дефектів постави і деформації опорно-рухового апарату ком­плексне. Воно передбачає використання ЛФК разом з масажем, фізіотерапією, загартуванням, гігієнічними та оздоровчими заходами у режимі навчання, пра­ці та відпочинку. Головним діючим чинником серед них є фізичні вправи. Не­обхідність їх застосування зумовлюється багатостороннім впливом на орга­нізм. Насамперед вони підвищують загальний тонус, активізують діяльність ЦНС, серцево-судинної, дихальної та інших систем організму, стимулюють об-

355

Фізична реабілітація

мінні процеси, забезпечують перерозподіл м'язового напруження, зміцнення м'язів, створення м'язового корсета. Систематичні заняття фізичними вправа­ми тренують людину, сприяють виникненню і закріпленню нових умовних рефлексів, руйнують стереотип неправильного утримання тіла.

6.1. ДЕФЕКТИ ПОСТАВИ

Постава — це звична поза людини, яка невимушено стоїть, набута без зайвого м'язового напруження: тулуб та голова тримаються вертикально, хре­бет утворює плавну хвилеподібну лінію, контури грудної клітки виступають вперед, живіт злегка підтягнутий, ноги розігнуті у кульшових та колінних суг­лобах. Постава є виразом не лише зовнішньої краси людини, а й свідченням її здоров'я, запорукою оптимального положення і функціонування внутрішніх органів (рис. 6.1)

Нормальна постава характеризується шістьма головними ознаками (рис. 6.2): 1 — розташуванням остистих відростків хребців на одній вертикальній лінії; 2 — розташуванням надпліч, плечей на одному рівні; 3 — розташуванням кутів обох лопаток на одному рівні; 4 — рівних між собою трикутників талії, що утворю­ються боковою поверхнею тіла і вільно опущеними руками; 5 — розташуванням сідничних складок на одному рівні; 6 — правильними вигинами хребта в сагі­тальній площині (глибина поперекового лордозу — до 5 см, шийного — до 2 см). Підтримання і збереження нормальної постави залежить від гармонійного роз­витку мускулатури та її здатності утримувати в правильному положенні хребет,

голову, плечовий пояс, тулуб, кут нахилу та­за, кінцівки; стану опорно-зв'язкового апа­рату; соматичного і психічного здоров'я, умов побуту і праці тощо.

Відхилення від нормальної постави на­зиваються порушеннями або дефектами постави. Вони виникають в ослаблених ді­тей, які перенесли інфекційні хвороби або часто хворіють на простудні захворювання. Порушення постави можуть спостерігатись у практично здорових дітей у разі непра­вильного фізичного виховання, при застосу­ванні неадекватних віку дитини фізичних навантажень. Дефекти постави нерідко ви­никають при радикуліті, артрозах і артритах, виразковій хворобі та інших захворюваннях. У шкільному віці основною причиною порушень постави є звичні неправильні по­ложення тіла при сидінні або стоянні. Знач­не статичне навантаження на хребет та м'язи тулуба, одноманітні пози під час нав-

356