Р о з л і л 4. Фізична реабілітація при хірургічних захворюваннях

ЛФК призначають з 2-го дня після операції і І період триває до зняття швів. На основі дихальних і загальнорозвиваючих вправ зас­тосовують спеціальні вправи: зги­нання і розгинання пальців стопи, різні рухи нею, ізометричні нап­руження м'язів стегна і гомілки. Наступного дня реабілітолог до­помагає хворому згинати і розги­нати ногу в колінному і кульшо­вому суглобах, а на 4-й — підні­мати випрямлену ногу на висоту кроку. На 5-й день ці вправи хво­рий пробує виконувати самостій­но, йому дозволяється сідати у ліжку. Далі він робить рухи нога­ми у положенні не тільки на спи­ні, а й на боці здорової ноги, на животі. З 7-го дня хворому можна сідати, звісивши ноги з ліжка, і виконувати рухи у колінному суг­лобі. У II період на 9-10-й день після зняття швів йому дозволяють встава­ти і ходити на милицях, трохи наступаючи на оперовану ногу. Продовжуєть­ся розробка суглобів кінцівки, застосовують вправи з опором, поступово збільшується дистанція ходьби. Одночасно рекомендуються заняття в ліку­вальному басейні. Через 3-4 тиж дозволяється повністю навантажувати опе­ровану кінцівку.

Переломи кісток гомілкивідносять до найчастіших уш­коджень довгих трубчастих кісток. Вони виникають при прямій дії зовніш­ньої сили на гомілку або при падінні з різким скручуванням її при фіксова­ній стопі. Найчастіше спостерігаються переломи обох кісток у середній і нижній третині гомілки, далі ізольовані переломи великогомілкової кістки і значно рідше зустрічаються переломи діафіза малогомілкової кістки. При переломі обох кісток без зміщення ногу іммобілізують гіпсовою пов'язкою від пальців стопи до стегна, верхній край якої визначається рівнем перело­му (див. рис. 4.14, 6-8). При переломі нижньої чи середньої третини гоміл­ки пов'язку накладають до середини стегна, а у верхній третині — до сід­ничної складки. Тривалість іммобілізації 2,5-3 міс* При ізольованому пере­ломі великогомілкової кістки іммобілізація триває 2,5-3 міс, малогомілкової — 1 міс.

Скелетне витягання застосовують при гвинтоподібних, косих і осколкових переломах кісток гомілки зі зміщенням за п'яткову кістку або метафіз вели­когомілкової. Приблизно через 4 тиж його замінюють гіпсовою пов'язкою на 8-Ю тиж.

149

Фізична реабілітація

При оперативному втручанні у випадках ста­більного металоостеосинтезу або остеосинтезу ком-пресійно-дистракційними апаратами типу Ілізарова зовнішню іммобілізацію звичайно не застосовують. При інших методах вона здійснюється до повного зрощення перелому.

У І період дихальні та загальнорозвиваючі вправи чергують зі спеціальними: активні рухи пальцями стопи і в кульшовому суглобі, ізомет­ричне напруження м'язів стегна і гомілки, ідеомо­торні вправи. При скелетному витяганні додають ще вправи у гомілковостопному і колінному сугло­бах, але ця іммобілізація, зрозуміло, не дозволяє ро­бити венозну гімнастику та запобігає осьовим на­вантаженням. Останнє можна виконувати при іммо­білізації гіпсовою пов'язкою, коли хворий починає ходити на милицях, частково спираючись на ура­жену кінцівку. Ступінь навантаження визначають появою болю в місці перелому. У випадках попереч­ної лінії перелому навантаження на ногу дозволя­ють при ходьбі на милицях після спадання набряку. Рано починають часткові і повні навантаження при застосуванні апаратів компресійно-дистракційної

дії типу Ілізарова (рис. 4.28). Вони не лише міцно фіксують відламки, але й за­лишають вільними від іммобілізації суглоби, що дає змогу з перших днів піс­ля перелому проводити рухи в усіх зчленуваннях ураженої кінцівки. При необ­хідності за допомогою цих апаратів можна подовжити вкорочену кістку до 20 см. При більшості методів остеосинтезу (металевими пластинами, гвинта­ми, шурупами тощо) опорну функцію кінцівки починають відновлювати, орі­єнтовно, через 2-3 тиж.

У II період, як і при переломах діафіза стегна, основна увага ЛФК концен­трується навколо відновлення опорної функції ураженої кінцівки та ампліту­ди рухів у її суглобах. Після зняття гіпсової пов'язки спостерігається пору­шення рухливості в гомілковостопному суглобі. Для його розробки застосову­ють качалки, ковзні поверхні, роликові візки, блокові пристрої і вправи, що відновлюють ресорну здатність стопи. Лікувальну гімнастику проводять у по­ложенні лежачи на спині, на животі, на боці, в упорі стоячи на колінах, сидя­чи. У подальшому в заняття включаються махові рухи кінцівкою, вправи з на­вантаженням і опором, біля гімнастичної стінки. З перших днів після зняття іммобілізації рекомендуються вправи у теплій воді і заняття у лікувальному басейні.

Лікувальний масаж націлений на зменшення болю та набряку тканин, прискорення розсмоктування крововиливу, активізацію крово- і лімфо-обігу, обмінних і регенеративних процесів, попередження і усунення м'язових атрофій, тугорухливості, контрактур, пролежнів. У разі скелетного витягання

150