Типи та статуси ВНЗ, форми навчання у ВНЗ

Освіта – основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального економічного розвик суспільства і держави

ЗаконУкраїни «Про освіту»

Відповідно до Закону України «Про вищу освіту» (2014, ст. 28) в Україні діють ВНЗ таких типів:

1) університет — багатогалузевий (класичний, технічний) або галузевий (профільний, технологічний, педагогічний, фізичного виховання і спорту, гуманітарний, богословський/теологічний, медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо) ВНЗ, що провадить інноваційну освітню діяльність за різними ступенями вищої освіти (у тому числі доктора філософії), проводить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань і провадить культурно-просвітницьку діяльність;

2) академія, інститут — галузевий (профільний, технологічний, технічний, педагогічний, богословський/теологічний, медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо) ВНЗ, що провадить інноваційну освітню діяльність, пов’язану з наданням вищої освіти на першому і другому рівнях за однією чи кількома галузями знань, може здійснювати підготовку на третьому і вищому науковому рівнях вищої освіти за певними спеціальностями, проводить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність;

3) коледж — галузевий ВНЗ або структурний підрозділ університету, академії чи інституту, що провадить освітню діяльність, пов’язану із здобуттям ступенів молодшого бакалавра та/або бакалавра, проводить прикладні наукові дослідження. Коледж має право здійснювати підготовку фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста. Відомості про коледж, який є структурним підрозділом університету, академії чи інституту включають до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

Статуси ВНЗ.Університету, академії, інституту незалежно від форми власності відповідно до законодавства може бути надано статус національного або дослідницького. (Закон України «Про вищу освіту», статті 29-30).

Національний університет.

1. Університету, академії, інституту незалежно від форми власності відповідно до законодавства може бути надано статус національного.

2. Надання ВНЗ статусу національного здійснюють за пропозицією Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, що подають у порядку та за критеріями, встановленими Кабінетом Міністрів України. Встановлення відповідності діяльності національного ВНЗ визначеним критеріям для підтвердження чи позбавлення його такого статусу здійснюють раз на сім років Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти.

3. Національний ВНЗ має право:

1) отримувати відповідно до законодавства на пріоритетних засадах передбачені державним бюджетом кошти для провадження наукової і науково-технічної діяльності, проведення фундаментальних і прикладних наукових досліджень, виконання наукових програм, проектів державного значення в обсязі не менш, як 10 відсотків коштів державного бюджету, що виділяють на його утримання;

2) визначати норми часу навчальної та іншої роботи педагогічних і науково-педагогічних працівників;

3) здійснювати перерозподіл:

· нормативів кількості осіб, які навчаються, на одну посаду науково-педагогічного працівника за спеціальностями однієї галузі знань із урахуванням результатів наукової діяльності працівників;

· державного замовлення між спеціальностями в межах галузі знань в обсязі не більш, як 5 відсотків загального обсягу державного замовлення національного ВНЗ з обов’язковим інформуванням центрального органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить ВНЗ;

· ліцензованого обсягу прийому за спеціальностями у межах відповідної галузі знань;

4) здійснювати підготовку фахівців із вищою освітою за власними експериментальними освітніми програмами та навчальними планами;

5) отримувати на пріоритетних засадах фінансування для придбання наукового і навчального обладнання, комп’ютерних програм тощо за рахунок державного бюджету;

6) використовувати у своєму найменуванні слово «національний»;

7) формувати на своїй базі інноваційні структури різних типів (наукові та технологічні парки, бізнес-інкубатори, малі підприємства тощо) на засадах поєднання інтересів високотехнологічних компаній, науки, освіти, бізнесу та держави з метою виконання і впровадження інноваційних проектів.

Дослідницький університет.

1. Національному ВНЗ, що забезпечує проривний розвиток держави в певних галузях знань за моделлю поєднання освіти, науки та інновацій, сприяє її інтеграції у світовий освітньо-науковий простір, має визнані наукові здобутки, може надаватися статус дослідницького університету.

2. Статус дослідницького університету надає Кабінет Міністрів України на конкурсних засадах ВНЗ строком на сім років відповідно до затвердженого Кабінетом Міністрів України Положення про дослідницький університет і критеріїв, що включають показники, приведені до кількості науково-педагогічних і наукових працівників ВНЗ.

3. Надання ВНЗ статусу дослідницького здійснюють за поданням Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти у разі відповідності критеріям, встановленим Кабінетом Міністрів України. Встановлення відповідності діяльності дослідницького ВНЗ визначеним критеріям для підтвердження чи позбавлення його такого статусу здійснюють раз на сім років Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти.

4. Критерії, за якими надають статус дослідницького університету, базуються на таких засадах:

1) розгалужена інфраструктура та матеріально-технічна база, що забезпечують провадження науково-освітньої діяльності на світовому рівні, зокрема визнані наукові школи, центри, лабораторії тощо;

2) міждисциплінарність освіти і науки, потужна фундаментальна складова наукових досліджень, якість яких підтверджена, зокрема, публікаціями у вітчизняних і міжнародних рецензованих фахових виданнях;

3) забезпечення високоякісної фахової підготовки докторів наук і здатність впроваджувати і комерціалізувати наукові результати, якість системи підготовки та підвищення кваліфікації наукових кадрів у ВНЗ;

4) рівень інтеграції у світовий освітньо-науковий простір, зокрема, кількість міжнародних проектів, створених об’єктів права інтелектуальної власності, спільних із підприємствами та іноземними ВНЗ наукових проектів, ґрантів тощо;

5) місце в національному, галузевих та/або міжнародних рейтингах ВНЗ;

6) кількість публікацій за показниками визнаних міжнародних наукометричних баз та у міжнародних реферованих виданнях.

5. Дослідницький університет має право:

1) використовувати у своєму найменуванні слово «дослідницький»;

2) отримувати базове фінансування за окремою бюджетною програмою Державного бюджету України на провадження наукової діяльності в обсязі не менш, як 25 % коштів, які передбачено на його утримання, для проведення наукових досліджень, підтримки та розвитку їх матеріально-технічної бази;

3) на конкурсних засадах формувати тематику фундаментальних і прикладних наукових досліджень, науково-технічних розробок і самостійно затверджувати річний тематичний план;

4) формувати на своїй базі інноваційні структури різних типів (наукові та технологічні парки, бізнес-інкубатори, малі підприємства тощо) на засадах поєднання інтересів високотехнологічних компаній, науки, освіти, бізнесу та держави з метою виконання і впровадження інноваційних проектів;

5) приймати остаточне рішення щодо присвоєння вчених звань;

6) самостійно утворювати разові спеціалізовані вчені ради для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філософії за участю не менше п’яти осіб із відповідним ступенем, двоє з яких працюють в іншому ВНЗ (науковій установі);

7) встановлювати нормативи кількості осіб, які навчаються, на одну посаду науково-педагогічного та наукового працівника;

8) самостійно визначати статті та обсяги витрат власних надходжень;

9) у межах, визначених в установленому порядку коштів загального фонду на оплату праці та в межах, наявних у ВНЗ власних надходжень, самостійно формувати і затверджувати штатний розпис науково-педагогічних, наукових, педагогічних та інших працівників, у тому числі визначати штатні нормативи, найменування та кількість посад працівників відповідно до структури ВНЗ;

10) здійснювати інші права, передбачені законодавством.

Форми навчання у ВНЗ.Відповідно до Закону України «Про вищу освіту» (2014 р., стаття 49) навчання у ВНЗ здійснюю за такими формами:

1) очна (денна, вечірня);

2) заочна (дистанційна).

Форми навчання можуть поєднуватися. Очна форма навчання – це форма здобуття певного рівня вищої освіти, яка побудована на принципі особистого спілкування студентів і викладачів у ході лекцій, під час контактних і семінарських занять в установленому розкладом обсязі. Вважають, що саме це дозволяє максимально розширити і зміцнити знання студентів, а на самостійне вивчення відводять незначну кількість тем, причому не найважливіших. Студенти зобов’язані щодня бути присутніми на заняттях (не враховуючи вихідних днів) і не пропускати їх без поважної причини; заочна форма навчання – форма здобуття певного рівня вищої освіти, яка поєднує риси самонавчання та очного навчання (періодичне відвідування контактних занять). Характеризується фазністю. Перша фаза – отримання бази знань, навчальної літератури та її вивчення (настановча сесія); друга фаза – перевірка засвоєного матеріалу (виконання і захист випускної роботи). При цьому ці фази помітно віддалені одна від одної за часом (як правило, від кількох тижнів до місяця); заочно-дистанційна форма навчання – інноваційна форма здобуття певного рівня вищої освіти без відриву від виробництва, яка реалізується на основних засадах заочної форми навчання, шляхом гармонійного поєднання таких періодів навчання, як формування самостійної діяльності студентів із засвоєння програми навчання за фахом під час їх безпосереднього перебування в Університеті; дистанційна підготовка студентів безпосередньо за місцем їх перебування (проживання) на основі використання сучасних інформаційних і комунікаційних технологій.