Специфіка виховного процесу у ВНЗ

Знання без вихованя – це меч

в руках божевільного

 Д.І. Менделєєв

У процесі підготовки студентської молоді до життя, навчання і виховання становлять нерозривну єдність. Як і дидактика, теорія виховання має свої характерні риси, зміст і методику.

Виховання –це процес цілеспрямованого, систематичного формування особистості, зумовлений законами суспільного розвитку, дією багатьох об’єктивних і суб’єктивних чинників.

Зміст і методика процесу виховання залежать від об’єктивних та суб’єктивних чинників і рушійних сил.

До об’єктивних чинників належать суспільно-політичні, економічні процеси, що відбуваються в соціумі, події культурного життя, вплив природного середовища тощо. В сучасній Україні – це особливості розбудови держави загалом і системи освіти та виховання зокрема; утвердження в економіці ринкових засад; розиток соціальної сфери; відродження національних традицій, звичаїв, обрядів, народної педагогіки; розширення меж спілкування з іноземними громадянами.

Суб’єктивні чинники – соціально-педагогічна діяльність сім’ї та громадських організацій; навчально-виховна робота працівників закладів освіти; вплив засобів масової інформації; заходи культурних, позашкільних установ, молодіжних об’єднань та діяльність церкви.

Ефективність процесу виховання залежить від того, наскільки співпадають впливи організованої виховної діяльності та об’єктивних умов. Перебудова навчально-виховного процесу на демократичних засадах передбачає не тільки створення умов для співпраці викладачів і студентів, а й залучення до неї інших виховних інституцій.

Рушійними силами процесу виховання є сукупність внутрішніх і зовнішніх суперечностей, вирішення яких сприяє просуванню до нових цілей. До внутрішніх суперечностей належать:

– суперечність між соціально значущими завданнями, які потрібно виконати вихованцю, і факторами, що заважають його зусиллям;

– суперечність між зовнішніми впливами і внутрішніми прагненнями вихованця (вимагає такої побудови виховного процесу, щоб зміст і форми його реалізації не викликали спротиву в молодої людини);

Зовнішні суперечності виявляються у невідповідності між:

– виховними впливами сім’ї і закладу вищої освіти та стихійним впливом на вихованця навколишнього середовища (вимагає подолання негативного впливу девіантних молодіжних груп, низькоякісних телепередач тощо);

– різними вимогами кураторів, викладачів (внаслідок цього у вихованця формується ситуативна поведінка, безпринципність);

– деякими студентами, які мають досвід негативної поведінки, і педагогами, одногрупниками, батьками.

Попри те, що зовнішні суперечності не є універсальними, обов’язковими для всіх ситуацій, применшувати їх дезорганізуючий вплив не слід. Тому завжди важливо передбачати їх, вживати превентивних заходів, а за необхідності і протидіяти їм.

Мета вихованнястудентів у ВНЗ– у процесі підготовки фахівця озброїти його не лише фаховими знаннями, уміннями і навичками професійної діяльності, а й сформувати у нього відповідний світогляд, моральні, правові, трудові, естетичні та інші якості особистості.

Для цілеспрямованого формування майбутнього фахівця, підготовки його до означених вище функцій створюють програму виховання студентів на період їх навчання у ВНЗ.

Програма виховання — короткий виклад основних положень і цілей діяльності ВНЗ щодо виховання студентів упродовж усього періоду їх навчання.

Вона ґрунтується на загальній меті виховання і відображає якості, які необхідно сформувати у майбутніх фахівців, завдання та зміст, які слід реалізувати для досягнення мети.

Загальної мети досягають поетапно. У роботі зі студентами кожного курсу ставлять конкретні виховні цілі залежно від їх особливостей, рівня вихованості, якостей, які слід сформувати на певному етапі.

Завдання виховання у ВНЗ. Основні завдання виховання студентської молоді зумовлені пріоритетними напрямами реформування виховання, визначених Державною національною програмою «Освіта» («Україна XXI століття»). До них належать: формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, бажання працювати задля держави, готовності її захищати; забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, жінки-матері, культури та історії свого народу; формування високої мовленнєвої культури, оволодіння українською мовою; прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій українців і представників інших націй, які мешкають на території України; виховання духовної культури особистості, створення умов для вибору нею своєї світоглядної позиції; утвердження принципів вселюдської моралі: правди, справедливості, патріотизму, доброти, працелюбності та інших доброчинностей; формування творчої, працелюбної особистості, виховання цивілізованого господаря; забезпечення повноцінного фізичного розвитку молоді, оборони та зміцнення її здоров'я; виховання поваги до Конституції, законодавства України, державної символіки; формування екологічної культури людини; розвиток індивідуальних здібностей і талантів молоді, забезпечення умов їх реалізації тощо.

Виховна система у ВНЗ ґрунтується на особистісно орієнтованому підході, який передбачає:

— психолого-педагогічну діагностику, знання особливостей кожної особистості й особливостей кожного первинного колективу;

— прогнозування розвитку первинних колективів і кожної особистості на основі їх особливостей і можливостей виховного середовища;

— формування змісту виховання, що відповідає індивідуальним особливостям вихованців, їхнім запитам і створює умови для їх ефективного розвитку;

— варіативність, гнучкість форм і методів виховання (індивідуальні, групові і колективні, методи колективного та індивідуального впливу, словесні і практичні);

— організацію і методичне забезпечення самовиховання студентів, високого ступеня їхньої самодіяльності;

— самоврядування в студентських колективах;

— діалогічне спілкування у виховному процесі, що ґрунтується на взаємній повазі, довірі викладачів і студентів;

— координацію педагогічних, психологічних, інформаційних і соціальних впливів на особистість;

— інформаційно-методичне забезпечення виховного процесу;

— впровадження демократичних форм управління виховною системою.

Процес виховання у ВНЗ –система виховних заходів, спрямованих на формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості майбутнього фахівця. У ньому органічно поєднані змістовий (сукупність виховних цілей) і процесуальний (процес педагогічної взаємодії викладача і студента ) аспекти.

Виховання формує внутрішній світ молодої людини, проникнути в який дуже складно. Тому воно вимагає таких методик, які давали б змогу не тільки виявляти погляди, переконання і почуття вихованців, а й збагачувати їх духовність, за потреби коригувати якості психіки.