Педагогіка вищої школи як галузь педагогіки

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 39Следующая ⇒

Сучасна система педагогічних наукохоплює до двадцяти галузей, що сформувалися у процесі розвитку педагогічних знань. До них належать загальна педагогіка, історія педагогіки і школи, вікова педагогіка, корекційна педагогіка, соціальна педагогіка, професійні педагогіки, педагогіка вищої школи.

Серед галузей педагогіки, зосереджених на педагогічних проблемах дорослих, швидко розвивається педагогіка вищої школи, яка розкриває закономірності, принципи навчально-виховного процесу у ВНЗ, специфічні проблеми здобуття вищої освіти.

Потреба в розробленні наукових основ педагогіки вищої школи зумовлена специфікою навчально-виховної діяльності ВНЗ, яка полягає у підготовці фахівців певного профілю відповідно до нахилів студентів і потреб народного господарства. Змістом цієї підготовки є опанування студентами, які мають загальну середню освіту і певний соціальний досвід, спеціальних наук, оволодіння відповідними фаховими уміннями та навичками.

Педагогіка вищої школи (ПВШ) — наука про закономірності навчання і виховання студентів, а також їх наукову і професійну підготовку як фахівців відповідно до вимог держави.

Джерелом розвитку ПВШ є:

· педагогічна спадщина минулого;

· сучасні педагогічні дослідження проблем педагогіки вищої школи (збагачують педагогічну думку новими ідеями з питань удосконалення навчально-виховного процесу у вищій школі);

· передовий вітчизняний педагогічний досвід (дає змогу визначити певні закономірності, які живлять нові теорії, концепції, прогнози) та зарубіжний педагогічний досвід (критично осмислений, збагачує педагогічний процес інноваціями).

Використання означених джерел у розвитку ПВШ дає змогу не лише враховувати нові освітньо-виховні проблеми, що постають перед суспільством, а й оптимально поєднувати традиції і новаторство у сфері вищої освіти.

Предметом ПВШ є процес формування духовно багатого, свідомого, гідного громадянина,фахівця вищої кваліфікації різних галузей народного господарства, науки, техніки, культури, освіти тощо.

Основні категорії ПВШ. Категорії як найбільш загальні поняття науки в різних галузях педагогіки не відрізняються за назвами (виховання, навчання, освіта). Однак вони мають свою специфіку залежно від того, який ступінь навчання розглядають. Відрізняються певною мірою методи виховного впливу на особистість, які застосовують у школі і ВНЗ. Саме спільність категорій уможливлює включення педагогіки вищої школи до системи педагогічних наук, а специфіка цих категорій є основою становлення педагогіки вищої школи як самостійної галузі досліджень і практики.

Таким чином, підготовка фахівця з вищою освітою передбачає такі категорії: професійну освіту, навчання, виховання.

Професійна освіта студентів передбачає володіння загальними і професійними знаннями, виробничими уміннями і навичками згідно з профілем.

Навчання студентів охоплює весь процес фахової підготовки фахівця з вищою освітою, знання якого завжди можуть бути застосовані на практиці.

Під вихованням студентської молоді розуміють формування впродовж навчання у ВНЗ морально-психологічної готовності самовіддано працювати за обраним фахом.

Завдання ПВШ на сучасному етапі:

— вироблення методологічних, теоретичних, методичних засад професійної освіти у сучасній педагогіці;

— формування концепцій змісту освіти і процесу навчання для різних типів ВНЗ (з урахуванням тенденцій розвитку відповідних галузей науки, техніки, культури);

— визначення закономірностей становлення особистості в умовах ВНЗ;

— вироблення концептуальних засад проектування освітніх систем інноваційного типу;

—вирішення проблем гуманізації та гуманітаризації вищої освіти на сучасному етапі;

— теоретичні обґрунтування моделі випускника в умовах багаторівневої вищої освіти;

— розроблення педагогічних основ професійного становлення викладача вищої школи;

— педагогічне забезпечення функціонування екстернату у ВНЗ;

— теоретичні та методичні засади розроблення державних стандартів вищої освіти;

— педагогічні технології у вищій школі: теоретичні основи і проектування;

— інтеграція навчальних курсів, поєднання індивідуальних, групових і колективних форм навчальної діяльності;

— розроблення теоретичних і методичних засад блочно-модульної організації навчання у ВНЗ;

— порівняльне вивчення розвитку вищої освіти в освітніх системах різних країн;

— диференційований підхід у навчанні як засіб професійного та особистісного розвитку студентів;

— організування самостійної роботи студентів ВНЗ в умовах нової парадигми вищої освіти;

— розроблення дидактичних концепцій розвитку творчих здібностей студентів;

— демократизація навчального процесу;

— організування наукової діяльності майбутніх фахівців;

— формування пізнавальних інтересів студентів у процесі професійної підготовки;

— визначення шляхів навчально-виховної роботи з обдарованими студентами;

— формування педагогічної майстерності викладача ВНЗ;

— педагогічна діагностика в системі вищої освіти;

— вироблення теоретичних засад відбору контингенту студентів ВНЗ і наукових засад підготовки фахівців вищої кваліфікації в аспірантурі та докторантурі.

Реалізація завдань ПВШ відбувається у процесі її теоретичних пошуків, реальної педагогічної практики, постійної спрямованості на її удосконалення, на відповідність реаліям сьогодення.

Зв’язок педагогіки вищої школи з науками психолого-педагогічного циклу

Потрібно самому багато знати, щоб навчати інших

В.Короленко

ПВШ, що виникла на базі загальної (шкільної) педагогіки, розглядає вищі рівні навчання та виховання дорослої людини. Вона тісно пов'язана передусім із науками психолого-педагогічного циклу:

— історією педагогіки, яка вивчає педагогічні ідеї та системи освіти в їх розвитку;

— віковою педагогікою (дошкільною, шкільною, педагогікою дорослих (андрогогікою)), що досліджує закономірності навчання й виховання, організаційні форми і методи навчально-виховного процесу стосовно різних вікових груп;

— дефектологією, зосередженою на вивченні форм і методів навчання людей з фізичними та розумовими вадами (сурдопедагогіка (грец. — глухий), тифлопедагогіка(грец.сліпий— сліпий), олігофренопедагогіка (грец. — малий і — розум), логопедія (грец.— слово і — виховання, навчання));

— професійними педагогіками, що вивчають закономірності, здійснюють теоретичне обґрунтування, розробляють принципи, технології виховання і навчання людини, орієнтованої на конкретну професійну сферу діяльності;

— порівняльною педагогікою, що досліджує закономірності функціонування і розвитку освітніх і виховних систем у різних країнах шляхом зіставлення;

— соціальною педагогікою, що вивчає закономірності та механізми становлення і розвитку особистості в процесі здобуття освіти і виховання в різних соціальних інститутах, а також соціально орієнтовану діяльність освітніх, наукових, культурних та інших закладів, установ і соціальних служб, які сприяють формуванню соціальної активності дітей і молоді в процесі вирішення політичних, економічних та інших проблем суспільства;

— гендерною (від грец. — рід) педагогікою, що функціонує як сукупність підходів, спрямованих на формування статеворольової поведінки в суспільстві;

— частковими або предметними методиками, які досліджують закономірності викладання і вивчення конкретних навчальних дисциплін у навчальних закладах усіх типів.

⇐ Предыдущая 123 4 5 6 7 8 9 10 Следующая ⇒

Последнее изменение этой страницы: 2018-04-12; просмотров: 230.

stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда...