Економічна програма Д.М.Кейнса. Державне регулювання економіки

Дж.Кейнс – англійський економіст, державний діяч . «Загальна теорія зайнятості відсотків і грошей»

Методологія дослідження:

1.Показує 2 основні одиниці виміру: грошова одиниця і одиниця праці.

2.Ввів в теорію економічної науки математичні моделі: рівновага економіки – це рівновага товарного ринку, грошового ринку, ринку облігацій тощо.

3.Ств. нову мову економічної теорії, за доп. якої вся економіка функціонує у вигляді 4-х взаєпов.ринків (цінних паперів і послуг, праці, грошей).

4.Використав вперше граничної ефект. капіталу – це відношення прибутку, який приходиться на одиницю капітального майна.

Економічне вчення Кейнса:

1)Теорія ефективного попиту – поставив задачу досягнення економічної пропозиції між національним доходом, заощадженнями, інвестиціями і сукупним попитом.

2)Теорія зайнятості і безробіття – рівень зайнятості і національного доходу визначається динамікою ефективного попиту. Зниження з/п приведе не до збільшення зайнятості, а до перерозподілу доходів на користь підприємців.

3)Теорія мультиплікатора – вводить нову категорію «мультиплікатор інвестицій».Механізм дії мультиплікатора: інвестиції будь-якої галузі ведуть до розширення виробництва і зайнятості в цій галузі. Мультиплікатор інвестицій – це коефіцієнт, який показує у скільки разів збільшився національний дохід під впливом інвестицій.

4)Державне регулювання – держава повинна впливати на економіку, якщо об’єм сукупного попиту недостатній. Грошово-кредитна політика впливає на збільшення попиту через зниження ставки-%, що полегшує процес інвестування: держава повинна регулювати податкову ставку з урахуванням підйомів і спадів в економіці.

5)Світова економіка – розробив принципи організації міжнародної фінансової системи, що стало основою створення МВФ.

Значення кейнсіанської теорії:

1. Дала змогу економічній науці використовувати новий теоретичний інструмент аналізу проблем ринкового відтворення.

2. Визнала, що ринкові відносини значно змінились. Вільна конкуренція поступилась місцем монополії і недосконалої конкуренції.

3. В центрі дослідження – проблема сукупного попиту як основної умови, яка визначає рівень національного доходу і зайнятості.

4. Втручання держави в процеси відтворення Кейнс визнавав єдиним практично можливим засобом, який не дає можливості повністю зруйнувати існуючі економічні форми і є умовою для успішного функціонування приватної ініціативи.

Кейнсіанська теорія та економічна політика

Кейнсіанство зробило спробу відповісти на ряд важливих питань, що виникли у зв’язку з кризою в 30-х рр. Кейнс указав на ряд слабких сторін буржуазної економічної науки свого часу, звернувши увагу на такі сторони капіталістичної дійсності, які раніше ігнорувалися економістами; зробив спробу внести нові елементи в аналіз капіталістичної економіки, наблизив економічну науку до потреб господарського розвитку; помітив нові тенденції у розвитку капіталізму та обгрунтував необхідність участі держави в економічному житті.

Ідеї взяли керівні органи капіталістичних країн особливо :теорії національного доходу, теорії циклу, теорії зростання та інших аспектів макроекономіки.

Хоч у своїй основній праці мало уваги приділив проблемі циклу, його концепція справила певний вплив на розробку теорії цього питання і на спрямування так званих антициклічних заходів.

На межі 70—80-х рр. кейнсіанська теорія і концепція державного регулювання економіки зазнала серйозних випробувань. Глибока світова криза 1974—1975 рр. показала слабкість і уразливість практичних рекомендацій кейнсіанства. Кризу пережила концепція «держави добробуту», що базується на соціальних пріоритетах і спирається на значний сектор державного підприємництва, на пряме регламентування багатьох сфер приватного підприємництва і перерозподіл доходів на користь держави.

Кейнсіанська школа створила систему категорій та взаємозв’язків, що без них сьогодні навряд чи можна уявити економічну теорію і економічну політику Заходу.

“Кейнсіанський хрест” – кейнсіанська модель рівноваги, або “45-градусна модель”, або “модель доходи-витрати” передбачає, що сукупний попит представлено плановими витратами – сумою, яку домашні господарства, фірми і держава мають намір витратити на купівлю товарів та послуг. Сукупна пропозиція представлена фактичними витратами. Фактичні (реальні) витрати відрізняються від планових тоді, коли фірми змушені здійснювати незаплановані інвестиції в товарно-матеріальні запаси (ТМЗ) в умовах неочікуваних змін у рівні продажів, тобто:

Факт. Інвестиції = План. Інвестиції + Незаплановані Інвестиції в ТМЗ.

Монетаризм. М.Фрідмен

 Монетаризм за Фрідменом — це сукупність кількох неокласичних теорій, які мають самостійне значення, але об'єднуються кількісною теорією грошей, яку Фрід­мен розглядав не як теорію, а як загальний принцип аналізу.

 Ідея економічної свободи реалізується, невтручанням держави в економіку та зменшенням тієї частки національного продукту, що становить доходи держави і є матері­альною основою державних «вмонтованих стабілізаторів». основний принцип монетаризму полягає в тім, що аль­тернативи ринковому механізму не існує.

Доводить, що циклічність економічного розвитку має грошову природу: саме зростання грошової маси в обігу провокує інфляцію. Тому грошова сфера, пропозиція грошей мають бути основними об'єктами державного контролю. Розробляє теоретичні підходи до формування економічної політики державного регулювання грошового обігу. Виходячи з того, що недостатня кількість грошей у обігу призводить до кризи виробництва, а надлишкова — до інфляції, визначати оптимально необхідну кількість грошей.Оптимальну кількість грошей  пропонує визначати за допомогою рівняння обміну, відповідно до якого загальна ціна створеного в межах країни продукту має дорівнювати розмірам грошової маси, помноженої на швидкість обороту. Тому грошова емісія має бути орієнтованою на приріст ВНП.

Концепцію «об'єктивного, природного без­робіття»  зайнятості, як і виробництву, притаманна циклічність. Її природа криється в недостатній пропо­зиції грошової маси. Зменшення грошової маси — ознака криз та застою, воно обов'язково супроводжується зміною кон'юнктури на ринку праці. Тобто безробіття він зв'язує з існуванням «об'єктив­ного» грошового попиту на робочу силу, розміри якого залежать від обсягів виробництва.Рівень заробітної плати взагалі не підлягає державному регулюванню. Її розміри має встановлювати ринок за­лежно від кон'юнктури.

Основне завдання держави — не допускати коливань грошової маси, підтримувати стабільний темп її приросту  з концепції відкритості економіки, що реалізу­ється через торгівлю, інвестування, обмін технологіями та інші на­прямки зовнішньої діяльності, обстоював принцип застосовності законів національного ринку до міжнародного середовища.

18. Теорія „економіки пропозиції”, А.Лаффер, Р.Мандель

Теорія “економіки пропозиції” (ЕП) виникла у другій половині 70-х рр. ХХ століття, до певної міри як реакція на кризу 1973 – 1975 рр. Університетську науку серед прихильників теорії економіки пропозиції представляли професори А. Лаффер та Р. Мендель

Фактори пропозиції праці. “ефект заміщення”, “ефект доходу” - домашні господарства працюватимуть більше , адже стають біднішими через зростання податків.Тому зменшення оподаткування трудових доходів та зняття інституційних перешкод сприяє розширенню пропозиції праці і забезпечує економічне зростання.

Фактори пропозиції капіталу. Для стимулювання заощаджень і інвестицій та на цій основі – забезпечення нарощування виробництва і зайнятості – представники ЕП пропонують:

1) зменшити граничні ставки податків на прибутки

2) проводити політику прискореної амортизації

3) запровадити податкові пільги щодо реінвестування капіталу;

4) зменшити оподаткування доходів від

Це, підвищує схильність населення до заощаджень , збільшує пропозицію позичкового капіталу і зменшує рівень позичкового проценту. А з іншого – забезпечує зростання зовнішніх інвестиційних ресурсів корпорацій шляхом збільшення ринкової вартості їх активів.

Яскравою ілюстрацією теорії є  “крива Лаффера”. Починаючи з нульової ставки податку (t), її збільшення призводить до зростання податкових надходжень, Проте, за певної величини податкової ставки (за Лаффером це 30 – 35%) подальше її нарощування призводить не до збільшення, а до зменшення податкових надходжень внаслідок негативного стимулюючого впливу.Причинами скорочення податкових надходжень:

1) скорочення ділової активності;

2) тінізації економіки.

Повномасштабне зниження податків, призведе до збільшення виробництва і зростання доходів, суттєво розширить базу оподаткування і як наслідок – доходи бюджету не скоротяться.

Основні положення теорії економіки пропозиції:

 - орієнтованість економічної політики на пропозицію, виробництво, а не на попит;

 - повномасштабне зниження податків як головний засіб стимулювання трудової діяльності, заощаджень, інвестицій і на цій основі – забезпечення економічного зростання, а також як головний інструмент боротьби із інфляцією;

 - крива А. Лаффера і оптимальний рівень податкових ставок;

 - обмеження державного регулювання економіки, скорочення державного сектору і державних витрат, насамперед – у соціальній сфері;

 - обґрунтування інфляції витрат.