Розвиток В.І. Леніна марксистського економічного вчення

Економічне вчення та соціальна доктрина основоположників марксизму позначилися на багатьох економічних та соціальних ученнях, що були сформульовані наприкінці XIX — поч. XX ст. Найортодоксальніше з них належить В. Леніну, який категорично не сприймав жодних критичних зауважень на адресу марксистської теорії і намагався довести її абсолютну відповідність будь-яким економічним і соціальним умовам.

Основні праці Леніна постійно сповнені намагання абсолютизувати марксистську доктрину, проте найвагомішим його внеском в економічну теорію ще донедавна радянські економісти вважали твір «Імперіалізм, як вища стадія капіталізму». У ній, крім застосування марксистської методології аналізу до нових реалій розвитку капіталістичного світу, зроблено спробу дослідити економічні закономірності й наслідки та економічне підґрунтя глобальних трансформацій.

Уявлення про розвиток В. Леніним економічних та класових постулатів марксистської доктрини дають твори «Держава і революція» і «Доповідь на захист резолюції про поточний момент», які свідчать про крайній радикалізм та ортодоксальність ленінських підходів до формування доктрини майбутнього соціалістичного суспільства.

Австрійська школа граничної корисності. Теоретичні погляди К.Менгера, Є.Бем-Баверка, Ф.Візера

Вона сформувалась у 70-ті роки XIX ст. Методологічні особливості :  суб'єктивно-ідеалістичне відображення економічних процесів та явищ; використання як головного об'єкта дослідження  індивідуальне госп.;

 визнання  споживання над виробництвом.

Об'єктом дослідження окреме господарство, яке визнавалося типовим елементом економічної системи суспільства.

Обмежували економічні відносини лише ринковими зв'язками, тобто відносинами обміну. Основою економічної діяльності психологія суб'єкта господарювання

Теорії «граничної корисності»- корисність є визначальним фактором цінності. Корисність- та заг. властивість мат. благ, котра дає змогу задовольнити потреби індивіда. Е. Бем-Баверк розрізняв два види корисності: Абстрактна - притаманна матеріальним благам, які є в достатній кількості. Кваліфікованою - обмежений, і зменшення такого блага хоча б на одну одиницю негативно позначатиметься на добробуті індивіда. К. Менгер дав суб'єктивістське тлумачення цінності — це блага, котрі перебувають у розпорядженні людей            для підтримання їхнього життя та їхнього добробуту. Е. Бем-Баверк процес утворення цінності поділяв на: утворенням «суб'єктивної цінності», Величина корисності, водночас є мірою його цінності.

Граничну корисність, що задовольняє мінімальну потребу людини. К. Менгер сформулював принцип спадної корисності, відповідно до якого цінність будь-якого блага визначається тією найменшою корисністю, яку має остання одиниця його запасу. Е. Бем-Баверк, виділив другий етап утворення цінності блага, який пов'язував з «об'єктивною» цінністю, котра, формується на ринку в результаті стихійного виявлення попиту і пропозиції.

Теорію приписування, теорію капіталу і процента.

Кембриджська школа. Теорія А.Маршалла

А. Маршалл  засновником і главою кембриджської школи, яка сформувалася у 90-х роках XIX ст. в Англії. Основна праця  — «Принципи економікс. Створення синтетичної теорії, яка об’єднувала елементи трудової теорії вартості і теорії граничної корисності. Ключова ідея полягала у відмові від дискусій вартості на користь вивчення проблем взаємодії попиту і пропозиції як сил, що визначають процеси, котрі відбуваються на ринку. Проаналізував, як формуються і взаємодіють попит і пропозиція, увів поняття еластичності попиту, запропонував власну компромісну теорію ціни.

Ціну продукту він розглядав як найважливіший елемент ринкової економіки, а ринок — як високоорганізовану інституцію, де взаємодіють попит і пропозиція і встановлюються ціни. Витрати на виробництво граничної одиниці товару і виручка від його продажу будуть однакові. Середня або рівноважна ціна товару  результат ціноутворення, коли на ринку перетинаються ціни попиту і пропозиції. Пов’язав із ціною товару еластичність попиту на нього.

Теорії розподілу- кожний із факторів виробництва підлягають дії попиту і пропозиції. Кожен з  факторів, має ціну попиту, яка визначається його граничною продуктивністю, і ціну пропозиції, яка визначається його граничними витратами. Величина зарплати, процента, ренти є рівноважною ціною цих факторів. Прибуток  змінюється зі зміною цін, і його розмір визначається багатьма причинами(«природним якостям» бізнесмена). Загальний національний дохід є результатом дії всіх факторів і зростає зі збільшенням пропозиції факторів.

У 20-х pp. з’являється кембриджський варіант кількісної теорії грошей або теорія «касових залишків». Основна ідея — вплив змін грошової маси на рівень цін. Центром аналізу стають мотиви, котрі визначають накопичення готівки в касах фірм і в окремих осіб. Зростання або зниження цін, на думку спричиняє зміну реальної цінності суми грошей у вигляді готівки. Прагнення до збереження реальної цінності грошової частини доходу прихильники кембриджського варіанта розглядають як автоматичний регулятор рівноваги на ринку: підвищення цін спричиняє зменшення споживання і внаслідок цього скорочення попиту та нове зниження цін. Падіння цін навпаки — стимулює зростання попиту і наступне зростання цін.

Американська школа маржиналізму (Д.Б.Кларк).

Наприкінці XIX ст. з’являється своєрідний американський варіант теорії граничної корисності. Автором цієї теорії був професор колумбійського університету Дж. Б. Кларк основні праці: «Філософія багатства» , «Розподіл багатства»  «Проблеми монополій»).

Автор  закону, який покладено в основу теорії граничної продуктивності — основної теорії Кларка. Сутність закону спадної продуктивності праці й капіталу полягає в тому, що кожний новий внесок праці у виробництво за незмінних розмірів капіталу супроводжується зменшенням продуктивності проти попередніх внесків праці. У свою чергу, кожний наступний внесок капіталу (за незмінної чисельності робітників) характеризується меншим обсягом виробленої продукції, нижчою ефективністю, ніж попередній.

Розподіл суспільного доходу відбувається відповідно до природного закону, який забезпечує кожному фактору виробництва стільки багатства, скільки він створює. три фактори виробництва: 1) капітал у грошовій формі; 2) капітальні блага (засоби виробництва і земля); 3) діяльність підприємця; 4) праця робітника. Згідно з його теорією розподілу кожний фактор виробництва характеризується специфічною продуктивністю і створює дохід. Величина доходу, визначається граничною продуктивністю цього фактора

Теорія граничної продуктивності поширює маржиналі-стський підхід на сферу розподілу і в такий спосіб ніби завершує маржиналістську систему. вчення про статику і динаміку, оскільки відоме в економічній теорії розмежування статичного й динамічного . Проводячи аналогію з теоретичною механікою, поділяв економічну науку на три розділи: універсальну економіку ,економічну статику, економічну динаміку.