Математична школа в політичній економії. Теоретичні моделі Л.Вальраса, В.Парето

1-ша пол. XIX ст. – 2-га пол. XIX ст. Осн. передумовами все активнішого впровадження математичних методів  були: 1) перетворення капіталізму на розвинену господарську систему з високим рівнем взаємопов’язання та однорідності всіх її частин і елементів; 2) значні досягнення в галузі математики і можливість їх застосування до аналізу.

Самостійність математичного методу  є не тільки описовим, а й дослідницьким методом, причому дослідження не лише кількісного, а і якісного.

У працях економістів-математиків було зроблено першу спробу описати ринок конкуренції товаровласників, як замкнену систему суворих, чітких взаємозалежностей.

Л. Вальрас (1834—1910) видатний економіст-математик, засновник лозаннської школи. «Елементи чистої політичної економії».Ств. замкненої математичної моделі загальної економічної рівноваги -  є спробою пояснити у взаємозв’язку всі категорії ринкового господарства на основі принципу суб’єктивної корисності. Агентів виробництва  поділив на дві групи: власники продуктивних послуг  і підприємці.В основу моделі покладено ринковий підхід до економічних явищ. Рівновагу в цій системі  як стан, за якого: ефективний попит і пропозиція продуктивних послуг будуть однаковими; існуватиме постійна стійка ціна на ринку продукції;  продажна ціна продукції дорівнюватиме витратам, вираженим у продуктивних послугах. Основні закони, забезпечує рівновагу: 1) товари одного класу на ринку повинні мати тільки одну ціну; 2) ціна товару зрівнює кількість запропоновану і кількість споживану; 3) ціна має забезпечувати максимальне задоволення і покупцеві, і продавцю.

теорія Вальраса — це теорія економічної статики, яка не враховує факторів ризику та невизначеності, циклічних коливань, технічних нововведень тощо

В. Парето . «Курс політичної економії» , «Учення політекономії» . Головний напрям у спробах створення «чистої» економічної теорії, позбавленої понять цінності та корисності.

Розвинув теорію добробуту або  економічного оптимуму, суть якої полягає в оптимальному розподілі економічних ресурсів і благ, що виробляються.Рівновага економічний стан, за якого неможливо поліпшити становище будь-якого з учасників обміну, не погіршивши становища когось іншого.

Історичні умови виникнення кейнсіанства. Теоретична система Д.М.Кейнса

Кейнсіанство — одна з провідних течій сучасної економічної думки. Головною з цих особливостей швидке руйнування з розвитком капіталізму механізмів автоматичного ринкового саморегулювання. На межі XX ст. монополії остаточно знищили вільну конкуренцію як регулятор капіталістичного господарства. сама дійсність спростувала ілюзії  щодо здатності ринкового механізму автоматично забезпечувати рівновагу на ринках товарів, праці та капіталу. Найнаочнішим свідченням цього стала світова економічна криза 1929—1933 pp. та наступна депресія 30-х років. Криза продемонструвала невідповідність між високим рівнем розвитку продуктивних сил та ірраціональністю стихійних ринкових процесів. Високий рівень усуспільнення та ускладнення господарського механізму нагально потребували посилення ролі держави в економіці. Опублікувавши 1936 р. книжку «Загальна теорія зайнятості, процента і грошей», Дж. М. Кейнс створив цю теоретичну платформу і став ідеологом нового, котрий обґрунтовує неможливість саморегулювання капіталістичної економіки на макрорівні та необхідність державного втручання в економічні процеси.

Головним у методі Кейнса було те, що, аналізуючи сукупні народногосподарські величини, він прагнув установити причинно-наслідкові зв’язки, залежності та пропорції між ними.Другою важливою складовою економічного новаторства - обґрунтування концепції так званого «ефективного попиту», тобто потенційно можливого і стимульованого державою попиту. Сучасний рівень виробництва або національного доходу залежить від сукупного ефективного попиту, що забезпечений грошима,інакше кажучи, від реальних витрат на придбання товарів та послуг. В центрі теорії Кейнса — проблема факторів, що визначають величину попиту та його зростання.

Ліквідність — це можливість продати за одиницю часу за максимальною ціною будь-яке майно. Сучасній капіталістичній екон. рівновага між заощадженнями та інвестиціями є недосяжною, бо інвестиції, виявляються меншими, в результаті чого утв. надлишкові заощадження, має місце відносне перенагромадження, і буспільство зазнає кризи або тривалої стагнації. Поставив безробіття в залежність не від заробітної плати, а від браку «ефективного попиту», а обсяг зайнятості — від рівня виробництва «національного доходу», тобто від сукупного ефективного попиту на споживчі та капітальні блага.

Безробіття —  притаманне капіталізму явище, яке «неминуче супроводжує сучасний капіталістичний індивідуалізм» та зумовлюється органічними вадами системи вільної конкуренції. Проте він стверджує, що економіка може бути збалансованою, тобто може досягти рівноваги сукупного обсягу виробництва і за високого рівня безробіття та інфляції.