Державна система екологічного управління

мативно-методичну базу для розвитку екологічного менеджменту та

аудиту.

Ефективність механізму екологічної сертифікації як гаранта якості й безпеки продукції та діяльності об'єктів управління ДСЕУ, які отримують відповідні сертифікати, забезпечується за умови, що системна методологія побудови цього механізму має своїми обов'язковими засадами відомі «сер­тифікаційні» принципи:

• незалежність (виключається вплив будь-яких юридичних чи фізичних осіб на результати сертифікації);

• об'єктивність (виключається надання переваг будь-яким юридичним чи фізичним особам);

• компетентність (учасники системи екологічної сертифікації мають необхідну кваліфікацію, засоби і повноваження для виконання покладених на них завдань);

• відкритість (відсутні обмеження на доступ юридичних і фізичних осіб
до участі в роботі системи екологічної сертифікації та до інформації
про її діяльність);

• закритість (дотримання конфіденційності інформації, яка становить комерційну таємницю);

• відсутність комерційних інтересів (відмова від одержання прибутку в
процесі роботи).

Під час створення системи екологічної сертифікації слід враховувати її особливість, яка полягає в тому, що ця система ставить за мету забезпечи­ти захист не тільки споживачів від недоброякісної й небезпечної продукції, а й самого навколишнього середовища від шкідливого впливу як цієї про­дукції, так і деструктивної діяльності людини. Тому саме для екологічної сертифікації набуває особливого значення розподіл сфер «обов'язковості» і «добровільності», інтересів національної безпеки і ринкових інтересів у виз­наченні структури цієї системи та правил її функціонування.

За своїм характером будь-яка сертифікація може бути обов'язковою або добровільною.

Згідно із стандартом ДСТУ 3410-96 «Система сертифікації УкрСЕПРО», обов'язкова сертифікація проводиться на відповідність об'єкта сер­тифікації вимогам чинних законодавчих актів України та обов'язковим ви­могам нормативних документів міжнародних і національних стандартів інших держав, що діють в Україні. Обов'язкова сертифікація є формою дер­жавного контролю за безпекою продукції в ДСЕУ і повинна проводитись у законодавчо регульованій сфері.

Добровільна сертифікація проводиться на відповідність усім необхідним споживацьким вимогам, що не віднесені до обов'язкових, на договірних засадах між заявником та органом із сертифікації. Добровільна сертифікація проводиться в законодавчо нерегульованій сфері і може здійснюватися як у державній, так і в недержавній системах сертифікації. Сертифікацію в недержавній сфері, на відміну від державної, може прово­дити як вітчизняний орган із сертифікації, так і представництво закордон­ного органу із сертифікації.