Спеціальні функції державного екологічного управління

• пріоритет слід віддавати медико-біологічній безпеці;

• екологічна експертиза має бути незалежною і здійснюватися фахівця­ми, які не працюють і не пов'язані з організаціями-проектувальника­ми, замовниками й виконавцями;

• екологічна експертиза повинна мати науково обґрунтований, міждис­циплінарний і комплексний характер.

Зазначимо, що донедавна екологічна експертиза функціонувала і розви­валася здебільшого окремо від інших видів експертиз, лише частково пере­тинаючись із санітарно-гігієнічною. У цілому галузеві експертизи на прак­тиці іноді співпрацювали з окремих питань, а часом конфліктували між собою внаслідок нечіткого розмежування їх компетенції. Забезпечення уз­годженого функціонування галузевих експертиз було досягнуто в результаті прийняття в 1998 р. закону України «Про внесення змін до Закону України «Про інвестиційну діяльність», який започаткував в Україні комплексну державну експертизу. Остаточне введення в практичну діяльність цієї екс­пертизи було здійснено в 1998 р. постановою Кабінету Міністрів України «Порядок затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх комплексної державної експертизи». Основна ідея комплекс­ної державної експертизи полягає в забезпеченні єдиної комплексної оцінки проектної документації за всіма відомими експертними напрямками в одному висновку та сприянні замовникам у проходженні ними необхідних експертних погоджень. Складовими цієї експертизи є інвестиційна, санітар­но-гігієнічна, екологічна, пожежної безпеки, охорони праці, енергозбере­ження, а також в окремих випадках експертиза з питань ядерної та радіа­ційної безпеки, що здійснюються згідно з Рекомендаціями щодо організації і здійснення державної екологічної експертизи документації органами Мінекоресурсів України.

ЕКОЛОГІЧНА СЕРТИФІКАЦІЯ

Сертифікація— це процедура підтвердження відповідності, за допомо­гою якої незалежна від виробника (продавця, виконавця) і споживача (покупця) організація засвідчує в письмовій формі, що продукція, процес або послуга відповідає встановленим вимогам. Цілковито новим і поки що незадіяним регулятивним механізмом для України є екологічна сертифі­кація, яка повинна стати повноправною складовою системи управління і регулювання економіки.

У світовій практиці екологічну сертифікацію почали запроваджувати з 1992 р. на основі Директиви 92/880/ЕС «Про екологічні знаки», британсь­кого стандарту BS 7750 «Система екологічного управління», міжнародних стандартів ISO/TC207 «Управління навколишнім середовищем» тощо. По­ступ України до єдиного ринку стає додатковим чинником у формуванні тенденцій щодо вимог стосовно якості, конкурентоспроможності та безпе­ки пропонованих продукції, послуг та діяльності об'єктів управління ДСЕУ. Нині недостатньо декларувати «якість» і «безпеку»: треба мати їх об'єктивні докази. Отримання таких доказів здійснюється через незалежну сертифі-

Глава 3

Державна система екологічного управління

кацію. Вирішення цієї проблеми для України відбувається відповідно до стратегії зближення України з Європейським союзом. Отже, базисом сучас­ної екологічної сертифікації стає правове й нормативне забезпечення, яке є результатом діяльності Європейської комісії й авторитетних міжнародних та європейських організацій зі стандартизації і сертифікації.

В умовах послідовної екологізації всіх ланок економіки України та фор­мування ринку екотехнологій та екопослуг відбувається вплив європейських орієнтирів на процес формування екологічної сертифікації. Сучасний напрям створення і розвитку системи екологічної сертифікації України виз­начений у ст. 48 «Співпраця в галузі оцінювання стандартів та оцінювання відповідності» Угоди про партнерство та співпрацю між Європейським со­юзом і Україною. У цій Угоді сторони, зокрема, намагаються сприяти за­стосуванню технічних правил Співтовариства та європейських стандартів і процедур оцінювання відповідності. На порядку денному стоїть питання про створення системи екологічної сертифікації України. Завдання цієї системи, її функції та організаційні засади розглядаються крізь призму Кон­цепції сталого розвитку України, вищенаведеної Угоди та з позицій забез­печення екологічної безпеки.

Впровадження екологічної сертифікації ставить за мету розв'язання нагальних завдань у трьох сферах діяльності держави.

1. У сфері функціонування господарського комплексу:

• реалізація обов'язкових екологічних вимог природоохоронного зако­нодавства під час ведення господарської діяльності;

• впровадження систем екологічного менеджменту в структури об'єктів
управління ДСЕУ;

• створення екологічно безпечних виробництв, технологічних процесів
і обладнання;

• додержання вимог екологічної безпеки і запобігання забрудненню
довкілля під час розміщення, переробки, транспортування, ліквідації
й захоронения відходів виробництва і споживання;

• додержання вимог екологічної безпеки впродовж усього життєвого
циклу будь-якої продукції;

• запобігання ввезенню в Україну екологічно небезпечних продукції, відходів, технологій і послуг.

2. У сфері інтеграції України до Європейського союзу:

• сприяння інтеграції економіки країни в Європейський ринок;

• гармонізація системи екологічної сертифікації з міжнародними й національними системами акредитації та сертифікації;

• підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції;

• усунення технічних бар'єрів у міжнародній торгівлі;

• надання екологічному сертифікату й екологічному знаку відповідності статусу документів, які в особі уповноваженого органу
державної влади з екологічної сертифікації гарантують додержання
вимог природоохоронного законодавства України.

182

3.5 Спеціальні функції державного екологічного управління

3. У сфері міжнародного співробітництва в галузі охорони навколиш­нього природного середовища:

• сприяння участі України у формуванні світового механізму охорони
навколишнього природного середовища;

• забезпечення виконання Україною міжнародних угод, конвенцій та
договорів у природоохоронній галузі;

• виконання міжнародних зобов'язань України у сфері управління
якістю навколишнього природного середовища;

• забезпечення контролю за транскордонним переміщенням забрудню­
вальних речовин та перевезенням небезпечних відходів.

В Україні існують об'єктивні засади для формування механізму еко­логічної сертифікації, яка поєднує можливості як державного, так і ринко­вого регулювання. Сучасний стан її формування в Україні можна схаракте­ризувати так.

1. Створено основи законодавчої бази технічного регулювання (закони Ук­
раїни «Про стандартизацію», «Про підтвердження відповідності», «Про
акредитацію органів з оцінки відповідності»). Чинне  законодавство містить початкові засади правового поля щодо відповідальності за право­порушення у сфері сертифікації.

2. Чинне екологічне право, яке складається з земельного, водного, лісово­го, надрового, фауністичного, заповідного права та права екологічної
безпеки тощо, регулює екологічні правовідносини у відповідних галузях
і створює необхідне правове поле для впровадження й функціонування
системи екологічної сертифікації.

3. Нормативно-методична база охорони довкілля охоплює екологічні стандарти та керівні нормативні документи Міністерства екології та природ­них ресурсів, які встановлюють екологічні норми і забезпечують методо­логію проведення аналітичних вимірювань екологічних характеристик.

4. Існуюча українська державна система сертифікації продукції (УкрСЕПРО) у своїх стандартах уже враховує положення настанов ISO/IEC 7:1994
«Настанови щодо розробки стандартів, придатних для оцінювання
відповідності», ISO/IEC 28:1982 «Загальні правила типової системи сер­тифікації продукції третьою стороною», ISO/IEC 60:1994 «Кодекс ISO/IEC загальноприйнятої практики оцінювання відповідності» тощо.
Організаційна структура, правила, процедури УкрСЕПРО, з урахуванням
її недоліків, можуть бути прийняті за прототип для розробки системи
екологічної сертифікації.

5. ISO Guide 64:1997 «Настанова щодо введення екологічних вимог у стандарти на продукцію», закон України «Про захист прав споживачів» та декрет Кабінету Міністрів України «Про державний нагляд за додержанням
стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення» є початковою базою для впровадження обов'язкових вимог, яким має відповіда­ти продукція згідно з європейськими директивами, щоб забезпечити охо­рону здоров'я, навколишнього середовища, гарантувати безпеку та за­хист прав споживачів.

6. Прийнято як національні кілька основоположних стандартів серії
ISO 14000 «Системи екологічного управління», що являють собою нор-

Глава 3