Науково-теоретичні основи системного екологічного управління

логічної політики, програм екологічного управління, міжнародних зобов'язань тощо;

• результатом екологічного навчання повинні бути розробка й атестація
індивідуальних проектів, програм екологізації відповідних сфер діяль­ності, досягнення екологічного ефекту в процесі підготовки та прий­няття рішень (наприклад, диплом-проект, диплом-програма, диплом — пропозиція);

• навчальні матеріали всіх видів навчання та категорій персоналу ма­ють ґрунтуватися на якнайточнішій наявній науковій інформації,
охоплюючи загальносистемні й спеціальні методології з урахуванням
індивідуального политу на екологічні знання;

• програми професійної екологічної підготовки мають бути спрямовані на підвищення поінформованості управлінського персоналу щодо
екологічної політики і збалансованого розвитку;

• у процесі підготовки слід застосовувати такі схеми навчального про­цесу: службовець—викладач, викладач—службовець або службовець—
консультант (викладач), консультант (викладач)—службовець.

Відповідно до викладеного, для управлінського персоналу, що відпо­відає за прийняття та реалізацію рішень, найбільш ефективною є методо­логія навчання за дистанційною (автономною) моделлю без відриву від основної діяльності з елементами управлінського консультування як інтеграційного процесу з участю консультанта-викладача з екологічного управління.

Консультант-викладач з екологічного управління (внутрішній або
зовнішній) — це перш за все професійний висококваліфікований радник, який має фундаментальні знання та досвід із проблем цільової (екологічної) функціональної діяльності; вміє ефективно використовувати їх для аналізу й вирішення практичних та управлінських проблем у конкретній сфері чи секторі діяльності, у поширенні позитивного досвіду.

В екологічно розвинених країнах останнім часом набули поширення такі поняття, як «екологічна філософія життя», «екологічна парадигма», «екологічні пріоритети». Парадигма, як відомо, — це система цінностей, світоглядів, принципів і підходів, що визначають і характеризують стан роз­витку суспільства. Екологічна парадигма означає усвідомлення в суспільстві переваг екологічних цінностей над технократичними, збалансованого еко­лого-соціоекономічного прогресу над науково-технічним, екологічної філо­софії життя над матеріалістичною.

В Україні під впливом світової спільноти тільки розпочато формування прошарку науковців, державних діячів, викладачів навчальних закладів, що екологічно мислять. Однак протидія інерційних природоспоживацьких тен­денцій ще надто велика. Подолати їх допоможуть насамперед екологічна освіченість та практична реалізація екосистемних знань управлінським пер­соналом.

Уніфікована система обов'язкових знань менеджерів має охоплювати:

• основні екологічні поняття та означення;

• системоутворювальні (основоположні) закони природи;

149

Глава 2

Теоретико-методологічні основи системного екологічного управління

• сучасний стан і причини глобальної та національної екологічної кризи;

• сучасну природничо-філософську парадигму світоустрою, збалансо­ваного розвитку, виходу з кризового стану;

• роль українських учених, філософів у формуванні еколого-природни­чої філософії планетарного життя людини, суспільства;

• концепції збалансованого розвитку (світові, національні);

• сучасні міжнародні й національні принципи екологічної політики в контексті збалансованого розвитку;

• міжнародні керівні положення та документи з екологічної політики і
управління;

• політику еколого-техногенної безпеки в контексті національної
безпеки;

• міжнародні екологічні зобов'язання і принципи міжнародної еко­логічної співпраці;

• міжнародні стандарти культури менеджменту;

• міжнародне екологічне законодавство, стандарти дій;

• національні керівні положення і документи з екологічної політики та
управління;

• національне екологічне законодавство, норми і стандарти;

• методологію формування та здійснення екологічної політики й уп­равління;

• механізми та інструменти здійснення екологічної політики (наукові,
правові, економічні тощо);

• системи ефективного екологічного управління, їхні цілі, завдання та
функції;

• загальносистемну методологію екологічного управління;

• екологічні програми, проекти;

• принципи організації міжгалузевої й міжрегіональної екологічної
взаємодії;

• принципи організації екологічної співпраці з громадськістю, підпри­ємницьким сектором економіки;

• приклади та методологію впровадження ефективної екологічної прак­тики, у тому числі міжнародної співпраці.

Висновки

1. Екологічне управління як складова загальних систем управління ґрун­тується    на загальносистемних теоретико-методологічних основах управління (теорії     управління, теорії систем, методології системно-процесного підходу тощо). У той же час екологічне управління функціонує у сферах життєдіяльності, де       діє майже 250 функціональ­них екологічних закономірностей, які становлять специфічну теоре­тико-методологічну базу. Отже, ця база екологічного управління є

Контрольні запитання та завдання

симбіозом загальносистемних і екологічних засад управління зі складними        предметною і міждисциплінарною структурами теоретич­них, нормативних, функціональних і менеджерських основ.

2.Системоутворювальною складовою є методологія системно-процесного підходу, яка ґрунтується на системному мисленні управлінсько­го персоналу (менеджерів) і процесах системного аналізу. Ця мето­дологія пронизує й раціоналізує всі процеси підготовки прийняття та
реалізації управлінських рішень, які стосуються екологічних аспектів
або вимог до функціональних екологічних закономірностей.

3.Ключовими положеннями теоретичних основ є теорія біотичних основ
і теорія біотичного регулювання розвитку екосистем, які найбільш
відповідають цілям гармонізації системи «природа—суспільство» і
ролі екологічного управління в процесі гармонізації.

4.Ключовими положеннями нормативних основ системного екологічно­го управління є методологічні положення, що найбільше відповідають
принципам гармонізації: керівні принципи збалансованого еколого-
соціоекономічного розвитку, міжнародні стандарти збалансованої
екологічної політики та моделі екологічного управління, нормативна
методологія прийняття збалансованих екологічних рішень із застосу­ванням методологій системного підходу.

5.Ключовими положеннями функціональної методології є цільові
функції, орієнтовані на інноваційну діяльність, на кінцевий результат,
як найбільш ефективні методи досягнення екологічних цілей.
Найбільше відповідає принципам гармонізації методологія ефектив­ного прийняття рішень, що ґрунтується на збалансованості системно­го мислення, досвіді та інтуїції тих, хто відповідає за прийняття
рішень (трикутник прийняття рішень).

6.Окремо виділяється менеджерська методологія як основа гар­монізації системи управління. Вона ґрунтується на сучасних підходах
до ефективної діяльності менеджера в системі управління, формуван­ня культури менеджменту.

Контрольні запитання та завдання

1. У чому полягає особливість теорети­ко-методологічних основ екологіч­ного управління?

2. На яких засадах визначається структу­ра теоретико-методологіч­них основ?

3. Який підхід прийнято як системо­утворювальний для теоретико-мето­дологічних основ? Наведіть історичну
характеристику системних підходів.

4. У чому полягає методологія систем­
но-екологічного підходу?

5. На яких теоретичних і методо­логічних основах ґрунтується еко­логічне управління?

6. У чому полягає різниця між «жорст­
ким» і «м'яким» підходами в еко­логічному управлінні?

7. У чому полягає сутність біотичного
регулювання?

8. У чому полягає методологія еко­логізації життєдіяльності?

9. У чому полягають основи системної
організації екологічного управління?

10. Що таке система нормативної рег­ламентації екологічного управління?

11. Схарактеризуйте Європейський рег­ламент з екологічного управління і
аудиту.

12. Які вимоги Європейського регла­менту щодо аудиту системи еколо­гічного управління Ви знаєте?

13. Що таке екологічна декларація?

14. У чому полягає сертифікація систем
екологічного управління?

151

Глава 2

Теоретико-методологічні основи системного екологічного управління

15. У чому полягають нормативні вимо­ги до систем екологічного управ­ління?

16. Схарактеризуйте стандартну модель
екологічного управління. У чому її
перевага?

17. Які основні положення міжнародного
стандарту ISO 14004 і державного
стандарту ДСТУ ISO 14004? Що таке
екологічні аспекти та екологічний
вплив?

18. Якими є структура й послідовність
екологічного планування?

19. Наведіть вимоги та структуру еколо­гічних програм. У чому полягає їхня
ціль для підприємств?

20. У чому полягає процес постійного
вдосконалення системи екологічно­го управління?

21. У чому полягає екологічна інно­ваційна діяльність?

22. Які особливості стратегічного еко­логічного планування? Яка його
методологічна основа?

23. Що таке механізми екологічного
управління?

24. Що таке проектне і програмно-
цільове екологічне управління?

25. У чому полягає методологія ефек­
тивного прийняття рішень?

26. Якою повинна бути діяльність мене­джера в системі екологічного уп­равління? У чому полягають її психо­логічні особливості?

27. Наведіть характеристику відмінного,
посереднього і незадовільного сти­лів керівництва?