НОРМАТИВНА МЕТОДОЛОГІЯ СИСТЕМНОГО ЕКОЛОГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ

Під нормативною методологієюсистемного екологічного управління слід розуміти нормативно-правові основи формування і здійснення процесу екологічного управління згідно з чітко регламентованими процедурами підготовки, прийняття і реалізації рішень, що закріплені як в офіційно визначених міжнародних, так і у вітчизняних законодавчих та нормативних актах.

На сьогодні законодавча та нормативна регламентація екологічного уп­равління в різних його модифікаціях визнається як найбільш розвинена і структурована.

Система нормативної регламентації
       ———————екологічного управління———————      

Система нормативної регламентації екологічного управління містить міжнародні (світові), регіональні (європейські) і національні (державні, кор­поративні, місцеві, громадські) вимоги до систем екологічного управління (рис. 2.3).

Основними системоутворювальними міжнародними принципами еко­логічного управління, що проголошені на Всесвітньому саміті в Ріо-де-Жанейро і підтверджені в Йоганнесбурзі, є принципи запобігання, винуват­ця («забруднювач платить») і кооперування.

Принцип запобігання:у процесі ухвалення всіх рішень слід враховувати екологічні аспекти, щоб запобігти навантаженню на навколишнє середови­ще і досягти еколого-соціоекономічної збалансованості. Усунення пошкод­жень довкілля коштує набагато дорожче, ніж своєчасні запобіжні заходи.

Проблеми впровадження цього принципу полягають передусім в опорі зацікавлених груп.

Принцип винуватця: витрати на усунення шкоди, завданої навколиш­ньому середовищу, має нести винуватець. Цей принцип слід впровадити на законодавчому рівні і зняти тягар витрат із платників податків.

Проблеми впровадження цього принципу полягають у його законо­давчій невизначеності та методологічній, правовій і практичній складностях процедури визначення винуватця (тут може допомогти екологічний аудит).

Принцип кооперування:національні уряди повинні встановити виважені співвідношення між індивідуальною свободою та суспільними інтересами (потребами) з участю громадських сил. Для успішного здійснення процесу волевиявлення та ухвалення екологічної політики потрібні максимально широкі й точні знання екологічної ситуації. Для цього установи та орга-

Рис. 2.3 Система нормативної регламентації екологічного управління

Глава 2