Студопедия КАТЕГОРИИ: АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Глава 2 Теоретико-методологічні основи системного екологічного управління
Таке проникнення може здійснюватися за умови біотичної регуляції методами екологічного управління. Так, екологізація системи загального управління здійснюється за допомогою створення підсистем екологічного управління, які функціонують на основі екологічного імперативу, тобто обов'язкової вимоги збереження, відновлення до рівня природної продуктивності деградованих екосистем, а також формування нової етичної системи існування людини як частини земної біоти. Наприклад, екологізація сільського господарства — це перш за все відновлення біопотенціалу і родючості сільськогосподарських угідь, перехід на системи екологічного або органічного землеробства, створення «екологічних фірм» (звичайно, з відповідним державним стимулюванням). На сучасному етапі розвитку актуальною стає загальна екологізація природокористування. Основним лімітуючим ресурсом розвитку стала несуча здатність планети та окремих її частин — екосистем. Виникли навіть нові галузі практики — екологічне планування, або планування екологічної політики, екологічна модернізація виробництва, екологічна освіта, екологічне право, екологічні стандарти. Усе це стало наслідком системної екологізації, паростки якої є і в Україні, і сповнює оптимізмом під час вирішення національних екологічних проблем. Наукові основи системної організації Екологізація життєдіяльності в усіх її сферах і рівнях ієрархії нині стає провідною функцією системного екологічного управління. Однак із великими труднощами і надто повільно досягається усвідомлення переваг екологічної переорієнтації суспільних і виробничих процесів. Подолання таких труднощів є одним із завдань організації системного екологічного управління. Науковий підхід до системного екологічного управління демонструє переваги екологічної переорієнтації. Саме його в управлінській сфері можна вважати інструментом, за допомогою якого фахівці отримують систематизовані знання про те чи інше організаційне явище, користуючись при цьому спостереженнями й теоретичними узагальненнями. В організації, згідно із загальною теорією і методологією систем («системи систем»), власні цілі не обов'язково мають збігатися з цілями організаційних підрозділів і персоналу. Яскравий тому приклад — підсистема екологічного управління, екологічні цілі якої можуть не збігатися з комерційними цілями загальної системи управління. Це є серйозною проблемою внутрішньосистемної гармонізації цілей. Відомі американські спеціалісти в галузі психології, організації управління Д. Кац і Р. Кан запропонували розглядати організацію як відкриту систему, що перебуває в динамічній рівновазі із середовищем існування. Ця рівновага підтримується завдяки існуванню входів та виходів, через які організація обмінюється із середовищем ресурсами і результатами своєї діяльності — продукцією, послугами, відходами тощо. 2.4 Науково-теоретичні основи системного екологічного управління Використовуючи теоретичні розробки, Берталанфі, Кац і Кан визначили дев'ять характеристик організацій як відкритих систем, які можна інтерпретувати і для структур екологічного управління: Загальносистемна Характеристика 1.Вхід системи, через який надходять речовина, енергія, інформація із зовнішнього середовища 2.Перетворення ресурсів, що надходять через вхід у систему 3.Вихід, що забезпечує надходження виробленого продукту (послуги) у навколишнє середовище 4.Система (виробнича) як цикл 5.Організація (виробнича система) 6.Наявність інформаційного входу: 7.Стабільність: система (виробнича чи інша) може тривалий час не змінюватись за умов незмінності параметрів її входу та виходу 8.Диференціація: відкрита система 9.Еквіфінапьність: різноманіття шляхів досягнення організаційних цілей |
||
Последнее изменение этой страницы: 2018-04-12; просмотров: 298. stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда... |