Теоретико-методологічні основи системного екологічного управління

нізації мають здійснити інформаційну кооперацію з використанням найсу­часніших ідентифікованих методів екологічної оцінки.

Європейська регламентація
———————екологічної політики——————

У європейському просторі Всесвітні керівні принципи сталого розвитку визначає Європейський регламент з екологічного управління і аудиту 1836/93, який містить вимоги до систем екологічного управління.

Розглянемо основні положення Регламенту.

1. Принципи екологічної політики:

• заохочення відповідальності персоналу на всіх рівнях за стан навко­лишнього середовища (те саме стосується всіх категорій і груп насе­лення);

• оцінка впливу на навколишнє середовище всіх видів діяльності, про­дукції і процесів (оцінка життєвого циклу продукції);

• оцінка і моніторинг впливу на навколишнє   середовище поточ­ної діяльності, перш за все такої, що суттєво позначається на довкіллі;

• проведення необхідних вимірювань, щоб запобігти або припинити
процес забруднення, де можливо знизити рівень забрудненості, звес­ти до мінімуму кількість відходів,  здійснити економію ресурсів; вимірювання мають враховувати прагнення до більшої екологічної чистоти технологій;

• проведення вимірювань, необхідних для запобігання аварійним ви­кидам, надмірним витратам енергоресурсів;

• розробка і застосування процедур моніторингу для перевірки від­повідності діяльності екологічній політиці;

• розробка і реалізація процедур та відповідних дій у разі, якщо ком­панія ідентифікує невідповідність діяльності екологічній політиці, її цілі, завданням;

• кооперація з іншими компаніями,  громадськими організаціями в процесі розробки і реалізації процедур компенсації шкідливих впливів аварійних викидів і скидів;

• роз'яснення громадянам змісту вимог екологічної політики, розкрит­тя екологічних аспектів діяльності;

• надання відповідних порад споживачам щодо екологічних аспектів
використання й утилізації продукції (щоправда, стандарт ISO 14001 не передбачає підготовку якихось вказівок споживачеві);

• впевненість у тому, що сторонні контрагенти, які діють у межах
однієї території, не завадять впровадженню в життя вимог і норм еко­логічної політики і застосовуватимуть ті самі екологічні регламенти й стандарти.