Практичне завдання: відредагувати текст (обсяг – 1 с., тобто близько 2 тис. знаків).

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 10

1. Формування “портфеля” повідомлень, планування видань і передач, добір повідомлень для збірників.

Портфель ЗМІ формують із чотирьох джерел:

– з авторських заявок на готування повідомлень;

– з ініціативних (авторських) повідомлень, створених авторами з власної волі;

– з ініціативних (видавничих) повідомлень, які ЗМІ замовляє написати конкретним аторам;

– із замовних повідомлень, які різні організації замовляють підготувати в ЗМІ.

Під час формування портфеля ЗМІ повинен враховувати:

– новизну повідомлення, адже реципієнтів цікавить лише нова інформація;

– актуальність повідомлення, пов’язаність із потребами конкретного суспільства, тематикою й видавничою політикою ЗМІ;

– доцільність опублікування повідомлення у формі, запропонованій автором;

– трудомісткість підготовки повідомлення, що суттєво залежить від кваліфікації автора.

На основі портфеля повідомлень ЗМІ укладають внутрішні плани підготовки видань і передач. Виокремлюють плани довготермінові (перспективні), середньо термінові й короткотермінові. На основі довготривалих планів видавництва укладають зовнішні, так звані тематичні плани видань, призначені для розсилання книготоргівельним організаціям і реципієнтам. Для книжкових ЗМІ роль короткотермінових виконують, іноді – місячні плани. Для газет, журнальних й електронних ЗМІ перспективні плани складають, як правило не більше ніж на квартал, іноді місяць. На основі цих внутрішніх планів електронні ЗМІ готують зовнішні – програми передач, які публікують у пресі. Розрізняють видання, що містять одне повідомлення (моновидання), й видання, що містить більше одного повідомлення (збірники). Збірники поділяють на неперіодичні, періодичні й продовжувані. Неперіодичні збірники бувають: авторські (одного автора), тематичні (різних авторів на одну тему), організацій (різних авторів, що працюють в одній організацій, на різні теми за певний період). Залежно від змісту повідомлень неперіодичні збірники поділяють також на: збірники документів, наукових праць, збірники художніх або публіцистичних творів. Критеріями добору повід. служать належність твору авторові, тематика, праця автора в певній організації. Для періодичних збірників, такі критерії:

– тематика видання, тематика постійних рубрик;

– кількість нової інформації;

– цінність для реципієнтів поданої в повідомленні інформації;

– обсяг повідомлення.

1. Інформаційні норми редагування.

На відміну від логічних та лінгвістичних норм, у фаховій довідковій та навчальній літературі немає вичерпних переліків вимог, якими повинен керуватися редактор, аналізуючи саме інформаційну норму. На сьогодні це питання вітчизняними науковцями розкрито фрагментарно, що і обумовлює актуальність дослідження.

На думку З. Партика дотримання цих норм «полягає в тому, щоб: а) повідомити реципієнтам лише нову для них інформацію; б) привести кількість інформації, поданої в повідомленні автором, у відповідність із можливістю реципієнтів її сприйняти; в) повідомити реципієнтам лише цінну для них інформацію; г) скомпресувати інформацію повідомлення».

У зв’язку з цим дотримання інформаційних норми редагування пов’язується з проблемами доступності, новизни, цінності журналістських текстів.

Інформаційна норма редагування – це норма, що визначає якість та форму подання інформації для подальшого її сприйняття реципієнтом. При першому читанні, аналізуючи текст, редактор оцінює якість журналістської інформації. Щодо якості інформацію необхідно класифікувати на реальну, нереальну (псевдореальну й ірреальну) та невизначену.

Журналістська інформація – це лише реальна інформація, вона буває істинною та хибною. У суспільстві найвище цінується істинна інформація, яка задовольняє права аудиторії на отримання правдивої інформації. Достовірність – головна властивість журналістської інформації, її рисами є повнота, достатність, точність та відповідність дійсності. До властивостей інформації, вияв яких контролює редактор, аналізуючи дотримання інформаційної норми, відноситься також доступність та зрозумілість.

Інформація повинна адекватно сприйматися аудиторією. Для цього необхідно враховувати інтереси й соціальну приналежність слухачів, рівень їхньої освіти та вік. Прикладом невдалого подання інформації, що порушує інформаційну норму є газетний текст «Звіт про виконання бюджету за 2010 рік» (Запорізька правда, 02.04.2011), який обтяжено цифрами: «Протягом 2010 року до загального фонду обласного бюджету надійшло 660,8 млн грн., що становить 103,5 % до річного

плану. Приріст до 2009 року склав 16,5 %, або 93,8 млн грн. Перевиконано план із усіх основних податків, окрім:

- податку на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності (недовиконання 77 тис. грн.). На недовиконання вплинуло зменшення надходжень податку від низки підприємств комунальної власності;

- з плати за державну реєстрацію, окрім плати за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності (недовиконання 0,7 тис. грн.), пов'язане із зменшенням зареєстрованих місцевих об'єднань громадян на обласному рівні.

Аналізуючи дотримання інформаційних норм, редактор повинен знати:

а) повідомлення завжди й за будь-яких умов повинні ґрунтуватися на важливих,

реальних, а не вигаданих відомостях (факти, дані, знання);

б) інформація має бути доступною для сприйняття;

в) у тексті мають бути чітко витримані і композиційні, і логічні, і лінгвістичні

норми викладу матеріалу; зрозуміло й логічно викладений матеріал – запорука його

читабельності;

г) газетні тексти мають бути цікавими, тобто задовольняти індивідуальні

інтереси читачів.

1. Основні інструменти настільних поліграфічних систем.

Сканер, принтер, ксерокc, факс тощо.

Сканер (англ. scanner) — пристрій, що аналізуючи певний об'єкт, створює його цифрове зображення. Процес отримання такого зображення називають скануванням. В основі принципу дії сканерів полягає застосування фотоелементів у вигляді лінійки або матриці світлочутливих датчиків для вимірювання сигналів оригіналу. Переважно застосовуються два типи датчиків: прилади з зарядовим зв'язком і фотопомножувачі.

Розглянемо принцип дії планшетних сканерів, як найпоширеніших моделей. Сканований об'єкт кладуть на скло планшета сканованою поверхнею вниз. Під склом розташовується рухома лампа, рух якої забезпечує кроковий електродвигун.

Світло, відбите від об'єкта, через систему дзеркал потрапляє на лінійку фотоприймачів — ПЗЗ-лінійку або лінійку фотодіодів. Значення вихідних напруг лінійки фотоприймачів через комутатор подають на АЦП. Цифрові коди АЦ-перетворення передаються у комп'ютер. За кожен крок двигуна сканується смужка об'єкта, що потім поєднується програмним забезпеченням у загальне зображення.

принтер (англ. printer — друкар) — пристрій для друку інформації на папері.

Процес друку називається «виведенням до друку»[Джерело?], а отриманий документ — роздруківкою або твердою копією. Принтер має перетворювач цифрової інформації (текст, фото, графіка), що зберігається в запам'ятовувальних пристрояхкомп'ютера, фотоапарата та цифрової пам'яті особливою машинною мовою.

За технологією друку принтери поділяють на матричні, струменеві, лазерні й сублімаційні, а за колірністью друку — на кольорові й монохромні.

Монохромні принтери можуть друкувати зображення, що має кілька градацій одного кольору, зазвичай, чорного (хоча зрідка застосовують інші кольори: синій, червоний чи зелений).

Із розвитком комп'ютерних технологій крім монохромних набули поширення принтери, що можуть друкувати майже весь спектр кольорів, видимий людським оком. Такі принтери називають «кольоровими».

Матричні принтери застосовують як спеціалізовані для друку на рулонах паперу в лабораторіях, банках, бухгалтеріях, для друку на багатошарових бланках(наприклад, паспорти, авіаквитки), а також, коли важливий саме факт друку ударом. Вважається, що факт удару ускладнює несанкціоновані зміни фінансового документа[джерело не вказано 797 днів].

Набули поширення багатофункціональні пристрої, в яких об'єднано принтер і сканер. Здебільшого вони мають функції копіювального апарата, а іноді - також і факса. Таке поєднання зручне в роботі.

Копіювальний апарат - пристрій, призначений для одержання копій з різних оригіналів.

Робота копіювального апарата заснована на принципі сухої ксерографії (xeros-сухий, graphein-писати). Ксерографія - фотографічний процес, заснований на фізичних явищах, що використовують фотопровідність напівпровідників. Під дією світла, такі напівпровідники змінюють свій питомий опір.

Основним елементом копіювального апарату є світлочутливий барабан. Як правило, порожній металевий циліндр, з нанесеним на його поверхню високоомним напівпровідником. Напівпровідниками виступають прошарки на основі Se з добавками Te, Cd і ін., прошарки на основі Cd або органічні напівпровідникові покриття.

Селеновий фоторецептор складається з декількох прошарків: "уловлюючий прошарок", являє собою оксидну плівку, служить для запобігання темної інжекції носіїв заряду. За ним йде фотопровідний прошарок, потім алюмінієва оксидна плівка і підкладка.

Органічний фоторецептор двопрошарковий. Перший шар - шар, переносу носіїв (ШПН) електричного заряду, другий прошарок - шар генерування носіїв (ШГН) електричного заряду. За ним йде тонкий прошарок оксидної плівки, що запобігає витіканню заряду в підкладку, потім підкладка - останній алюмінієвий прошарок.

Фоторецептори в основному бувають двох видів: стрічкові і циліндричні. Стрічкові фоторецептори являють собою замкнуту широку стрічку з нанесеним на її поверхню фотопровідним шаром. Використовуються у високопродуктивних апаратах, тому що дозволяють спроецировать усе зображення оригіналу відразу. Циліндричний фоторецептор - порожній металевий циліндр (звичайно алюмінієвий), з нанесеним на його поверхню фотопровідним шаром. Використовуються в копірах малої і середньої продуктивності.

Факс - це засіб зв'язку, який здатний передавати машинописні тексти і графічні зображення по телефонній мережі. Після встановлення зв'язку з адресатом зображення сканується, спеціальне електронне обладнання передає сигнал адресатові, а принтер факсу адресата друкує зображення. Не зважаючи на розвиток Інтернету та електронних засобів передачи данних, факси залишаються вірними помічниками у підприємницькому діловодстві.