Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Практичне завдання: відредагувати текст (обсяг – 1 с., тобто близько 2 тис. знаків).




 

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 5

  1. Будова авторського та видавничого оригіналів (видавнича будова, будова текстової та нетекстової частин, будова апарату).

Авторським оригіналом називається створена автором і представлена для редакційно-видавничої обробки творча чи аукова робота з усіма її необхідними компонентами (основний, допоміжний і додатковий тексти, а також оригінали ілюстрацій з необхідними до них підписами).Авторський рукопис наукової статті повинен містити наступні елементи (з дотриманням вказаної послідовності):

1)індекс Універсальної десяткової класифікації (УДК);

2)відомості про автора (прізвище, ініціали, вчене звання і вчений ступінь, місце роботи, населений пункт);

3)стислий заголовок;

4)анотацію мовою оригіналу (не більше 75 слів);

5)ключові слова;

6)текст статті, який містить обов’язкові елементи:

•постановка проблеми;

•аналіз останніх досліджень і публікацій;

•не вирішені раніше частини проблеми;

•мета статті;

•виклад основного матеріалу;

•висновки;

7)список використаної літератури ( в алфавітному порядку), складений відповідно до вимог. На всі першоджерела повинні бути зроблені посилання у тексті. Порядковий номер першоджерела проставляється у квадратних дужках. Першоджерела подаються мовою оригіналу. Посилання на неопубліковані роботи не допускаються;

8)коротку анотацію (Summary) англійською мовою (не більше 75 слів).

Максимальний обсяг статті – 10 аркушів, віддрукованих з одного боку аркуша формату А4 (210х297 мм).

Міжрядковий інтервал – 1,5. Кегль (розмір) шрифту – 14 пт. Параметри сторінки (поля): зверху, знизу, справа – 2 см;

зліва – 3 см. Сторінки обов’язково повинні бути пронумеровані олівцем (у правому нижньому куті).

Файл готується за допомогою текстового редактора Microsoft Word. У файлі не використовуються стилі тексту, сторінки не нумеруються. Слова друкуються без переносів. Шрифт – Times New Roman.

Всі нетекстові об’єкти створюються за допомогою вбудованих засобів Microsoft Word.

Весь графічний матеріал повинен бути мінімальним за обсягом, чорно-білого кольору, заповнення виконуються штрихуванням.

Автор зобов’язаний ретельно вичитати рукопис і на останній сторінці поставити свій підпис і дату. Якщо авторів декілька,

рукопис підписують усі автори.

Видавничим оригіналом називається той же авторський оригінал після його обробки у видавництві аж до готовності виведення оригінал-макету на плівках з доданими оригіналами зовнішнього оформлення та видавничої специфікацією.

 

  1. Типологія помилок і спотворень; значущість і вага помилок; реконструкція помилок реципієнтами; межі усунення помилок; ступінь редагованості повідомлень.

Помилки можуть бути значущими (тобто істотними) чи незначущими (неістотними). Їх значущість визначають залежно від того, наскільки вони впливають на процеси сприймання і розуміння: якщо помилки лише незначно знижують швидкість сприймання чи знижують лише точність розуміння, вони є незначущими; якщо ведуть до неправильного, тобто нетотожного авторському, розуміння або унеможливлюють його, вони є значущими. Не менш важливою за значущість є вага помилок – спричинені нею наслідки для автора, редактора чи реципієнта. У повсякденному житті вага помилок для реципієнтів значно менша: помилка може викликати дитячі сльози, зіпсувати настрій дорослим тощо. Помилки стосовно постулатів редагування можна поділити на:

– новинні (помилки в контекстній, реципієнтській та суспільній інформації);

– модальні;

– темпоральні, локальні й ситуативні (темпоральні виникають внаслідок відхилення часу, вказаного в повідомленні, від часу, описуваного повідомленні світу; локальні виникають унаслідок відхилення місця, вказаного у повідомленні, від місця, описуваного в повід. світу; ситуативні виникають у наслідок відхилення ситуації, описаної в повідомленні, від ситуації в світі, опис. в повідомленні);

– семіотичні (Кодувальні помилки виникають унаслідок відхилення від норми в коді знака; Відображувальні помилки полягають у тому, що у реципієнта при сприйманні знака виникає інший відображений образ, ніж автора повідомлення; Значеннєві помилки виникають через те, що автори, замість потрібних, вживають слова і іншими значеннями);

– помилки стосовно банку інформації (виникають тоді коли, повідомлення містить знаки, відсутні в банку інф. реципієнта);

– сприймальні помилки (виникають лише в момент первинного сприймання повідомлення);

– атенційні помилки (виникають внаслідок порушення в повідомленні контактної інформації мови й переключення уваги реципієнтів на інші об’єкти);

– копіювальні помилки (виникають при копіюванні повідомлення).

Помилки стосовно конкретних норм редагування:

– інформаційні помилки;

– юридичні помилки;

– етичні й естетичні помилки;

– політичні й релігійні помилки;

– композиційно-жанрові помилки;

– рубрикаційні помилки;

– логічні помилки;

– лінгвістичні помилки;

– психолінгвістичні помилки;

– видавничі помилки;

– поліграфічні помилки;

– інші помилки.

Типи реконструкцій, що здійснюється реципієнтами:

– правильна повна (правильно відновлюють як зміст, так і форму компонента повідомлення);

– правильна неповна (реципієнта правильно відновлює лише зміст компонента);

– фрагментна варіантна (відновлюють зміст компонента в кількох варіантах, одни з яких правильний);

– фрагментна часткова (реципієнти можуть правильно відновити зміст лише частини компонента);

– неправильна (реципієнти неправильно відновлюють зміст повідомлення);

– нульова (реципієнти не можуть запропонувати жодного варіанта виправлення компонента повідомлення).

 

  1. Методика розрахунку обсягу видання.

Визначення обсягу авторського оригіналу. Одиницею вимірювання обсягу авторського оригіналу є авторський аркуш. Один авторський аркуш дорівнює 40 000 друкованих знаків чи 40 кілобайтам комп'ютерного тексту. Авторському аркушу дорівнюють 700 рядків віршованого твору та 3 000 см2 ілюстрованого матеріалу (за Його фактичним розміром у виданні). Друкованими знаками є літери, цифри, розділові знаки та проміжки між словами. Неповні рядки вважаються за повні. Заголовки та підзаголовки прирівнюються до рядка тексту. З підрахунку виключається зміст, якщо він точно повторює заголовки у тексті; дані на титульному аркуші, авантитулі, контртитулі; лінійки, що відбивають підрядкові примітки від основного тексту. Для визначення загального числа друкованих знаків у тексті кількість знаків у рядку потрібно помножити на кількість рядків на сторінці, а потім на кількість сторінок в оригіналі. Обсяг в авторських аркушах визначаєгься діленням загального числа друкованих знаків на 40 000 знаків. Наприклад: (58х29х220):40 000 = 10 авторських аркушів, де 58 - кількість знаків у рядку; 29 - кількість рядків на сторінці; 220 - кількість сторінок в оригіналі.

Визначення обсягу суцільного тексту.Для визначення кількості знаків у рядку суцільного тексту необхідно підрахувати їх загальну кількість у 10 повних рядках і розділити отриману суму на 10. Результат округлити до найближчого цілого. Наприклад:563:10 = 56,3 Κ ≈ 56, де 563 - загальна кількість знаків у 10 рядках.Якщо текст оригіналу надрукований у двох і більше шпальтах, то початку підраховується загальна кількість знаків у десяти повних рядках кожної шпальти окремо, потім отримана сума ділиться на десять.Якщо глави оригіналу надруковані на різних машинках, обсяг в авторських аркушах підраховується для кожної глави окремо; якщо оригінал має текст іноземною мовою, його обсяг підраховується окремо.Підрахунок обсягу додаткового тексту (виносок, приміток, коментарів, висновків, списку літератури і т. ін.) виконується аналогічно підрахунку обсягу основного тексту.

Визначення обсягу таблиць. Кількість знаків і рядків у вертикальних і горизонтальних таблицях визначається окремо за кожною графою таблиці. Горизонтальні лінійки (верхні, заголовні, у перерізах і т. ін.) у підрахунок рядків не входять, за виключенням підсумкової, яка прирівнюється до одного рядка. Заголовки і підписи до таблиць рахують за рядок основного тексту.Елементи заголовків боковиків таблиць, що повторюються на наступних сторінках оригіналу, а також рядки, утворені з технічних причин (наприклад "Продовження таблиці 1"), з підрахунку виключаються.У цифрових таблицях число знаків визначається шляхом візуального прирівнювання кількості машинописних знаків набірним, виходячи з формату рядка майбутньої верстки. Так, якщо рядок у таблиці оригіналу займає 3/4 і більше стандартного рядка верстки, то він містить 69 Знаків, якщо 2/3 - 65; 1/2 - 45; 1/3 -30 знаків.

Визначення обсягу формул. Кількість знаків у формулах, що вписані від руки, слід визначати шляхом їх візуального прирівнювання набірним знакам у рядку майбутньої верстки. Так, якщо формула в оригіналі займає 3/4 і більше рядка верстки, то вона містить 62 знаки, 2/3 - 58; 1/2 -37; 1/3 - 25 знаків.Кількість рядків тексту з формулами в оригіналі визначається шляхом візуального прирівнювання їх набірним рядкам верстки.

Визначення обсягу віршованого матеріалу. Під час підрахунку обсягу віршованого матеріалу слід відрізняти вірші, написані автором даного оригіналу, і вірші, що наведені у вигляді цитат і прикладів.У першому випадку підраховується загальна кількість рядків, потім отримана сума ділиться на 700, у другому - підрахунок здійснюється аналогічно підрахунку обсягу суцільного тексту, тобто кількість знаків У рядку даного вірша множиться на кількість його рядків і ділиться на 40,000 знаків.

Визначення обсягу ілюстрацій

В обсяг авторського оригіналу входить тільки той графічний матеріал, який створений і поданий автором. У протилежному випадку він входить до обсягу видавничого оригіналу, при цьому методика його підрахунку залишається тією ж.Підраховується площа рисунка, кожного зображення у квадратних сантиметрах з урахуванням масштабу його зменшення чи збільшення (масштаб змінювання оригіналу визначається за допомогою художнього редактора), тобто при підрахунку обсягу враховується та площа рисунка, яку він буде займати у верстці. Рисунок, що має непрямокутну форму, вимірюється за площею прямокутника, у який може бути вписаний даний рисунок. Отримана сума площі, що зайнята рисунками, переводиться в авторські аркуші з підрахунку 3 000 см2 на один авторський аркуш.Наприклад, авторська ілюстрація площею 50 см2 у книзі при ступені зменшення її 2/5 становитиме 8 см2.Один авторський аркуш (3 000 см2), якщо площа рисунків 40,70, 150 см2, вміщує відповідно 75,43 і 20 рисунків.

Визначення обсягу видавничого оригіналу

В обліково-видавничих аркушах вимірюють обсяг усього видання, включаючи елементи, які не є продуктом творчості автора (передмова від видавництва, вихідні відомості, колонцифри, колонтитули).Для визначення орієнтовного обсягу оригіналу в обліково-видавничих аркушах працівники книжкових редакцій користуються наведеними нижче емпіричними даними:

Обсяг оригіналу, авт. арк. Обсяг, що додається, арк. Обсяг оригіналу, обл.-вид. арк.
До 7 0,20 - 0,25 7,20 - 7,25
7-12 0,26 - 0,30 7,26-12,30
12-15 0,31-0,40 12,31 - 15,40
15 - 25 0,41-0,50 15,41-25,50

 










Последнее изменение этой страницы: 2018-04-12; просмотров: 318.

stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда...