Практичне завдання: відредагувати текст (обсяг – 1 с., тобто близько 2 тис. знаків).

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 14

1. Виникнення рукописних книг в Україні.

Укр. Книга має непросту історію. З одного боку вона має беззаперечний авторитет і славу в усьому світі, позначена талантом і розумом її творців, а з іншого – має несприятливі обставини розвитку і збереження, які протягом століть методично й постійно спрямовувалися проти неї з метою зменшити, нейтралізувати її одухотворюючу суть, не дати можливості виконувати призначену її творцями функцію – спонукати народ думати, піднімати його з колін.

Досі ми не маємо правдивої, науково вивіреної й повної картини витоків вітчизняної книги. Пояснити наявність значної кількості «білих плям» у цій справі можна кількома причинами.

Втрати пам’яток на місці

У результаті численних природних і особливо суспільно-політичних потрясінь значна частина писаних стародавніх пам’яток безповоротно втрачалася на місці.

Книги, створені з незахищеного матеріалу (пергамент, папірус, папір), гинули від пожеж, повеней, спустошливих набігів чужинців. Примірники, які зберігали від знищення в церковних чи монастирських сховах, гинули під час руйнації святинь.

Сюди належать й всі ті випадки вилучення та знищення писаного й друкованого українського слова з політичних мотивів (у 60-ті роки минулого століття – підпал залу україніки бібліотеки їм. В. Вернадського НАН України, де зберігалися найрідкісніші, найдавніші і тому найцінніші писемні набутки народу.

Вивезення пам’яток

Кращі витвори культурної спадщини стародавньої України-Руси постійно, в усі часи, вивозилися за її межі й більше сюди ніколи не поверталися.

Часто робилося це з добрих намірів: писані твори, які народжувалися в київських і при київських освітніх осередках, за словами Михайла Грушевського, знаходили на півночі своїх адептів, які приймали їх побожно, як святу річ, варту подиву, поширення, наслідування; ченці, «святителі» та їхнє оточення ширили ці писання поза київською землею як твори взірцеві, як канони віри й побожності. Ширили нерідко методом переписування, прилаштовуючи їх до тамтешніх мовних особливостей, віддаляючи твір від оригіналу.

Пізніше процес множення давньоукраїнських книг із обов’язковою заміною граматичних і мовних особливостей у російських монастирях здійснювався за вказівкою московських ієрархів. З втратою оригіналів київського походження з усіма явними ознаками тогочасної української мови такі твори ставали вже власністю нових її творців. Більшість же шедеврів української книжкової культури нагло грабувалася. Така практика була започаткована ще Андрієм Боголюбським, зловісна роль якого у вивезенні назавжди з України духовних і матеріальних набутків Києва ясно проглядається із такого свідчення літописця: «…І взяли вони Київ… І грабували вони два дні увесь город – Подолля і Гору, і Софію, і Десятинну Богородицю… І взяли вони майна безліч, і церкви оголили од ікон, і книг, і риз, і дзвони познімали».

Тенденція царських правителів та їхніх прислужників вивозити все краще з близьких і далеких околиць імперії до її столиць Петербурга й Москви посилювалася й за більшовицького режиму. Коли до цього додати ще й вивезення сотень і тисяч книжкових раритетів за кордон кращими представниками української політичної еміграції в надії зберегти у вільному світі ці цінності для прийдешніх поколінь українців (на жаль, значна кількість тих шедеврів безповоротно розгублена непростими дорогами європ і америк), то неважко уявити величину втрат скарбів української культури.

1. Організація рекламної кампанії для збуту книговидавничої продукції.

У книжкових видавництвах сигналом для початку рекламної кампанії, як правило, служить включення бібліографічного опису та анотації про видання до тематичного плану видань ЗМІ та розповсюдження цього плану. Основні форми рекламної компанії книжкових видань такі:

–                 Обговорення рукописів повідомлень з фахівцями;

–                 Презентації видань для зацікавлених аудиторій;

–                 Зустрічі читачів з авторами;

–                 Рецензії у періодиці;

–                 Передачі про видання на радіо й телебаченні;

–                 Анонси на радіо й телебаченні з анотаціями видань;

–                 Каталоги видань;

–                 Переліки наявних у видавництві видань на останніх сторінках книг;

–                 Програми передач радіо й телебачення;

–                 Пряма реклама видань у періодиці, на радіо й телебаченні.

Кампанії, що рекламують газетно-журнальні ЗМІ, можуть включати: рекламу в самому виданні; рекламу в інших виданнях; найрізноманітніші конкурси, що непрямо рекламують видання, тощо. Крім того можливо ще розміщення на сайтах книгарень, розсилання інф. Про видання, та інш.

1. Види композиції та композиційні шаблони; композиційні норми редагування.

Визначення композиції та її рівні. У композицію входять компоненти двох видів – композиційні одиниці (фрагменти тексту певної довжини) і композиційні зв’язки. Але композиція – це не хаотично розкидані вказані два види компонентів. Композиція – це упорядковано розташовані композиційні одиниці, об’єднані композиційними зв’язками в одне ціле. Композиційні одиниці (без їх конкретного наповнення) та зв’язки між ними утворюють композиційну структуру повідомлення.

Композиційними одиницями в повідомленні виступають такі фрагменти тексту: речення, надфразні єдності, ід підрозділи (параграфи), підрозділи, розділи (блоки), частини, томи. Відповідно, у композиційній структурі виділяють рівні речень, надфразних єдностей, під підрозділів, розділів, частин і томів.

Найчастіше під час написання повідомлень використовують такі шаблони:

Триблочний шаблон передбачає, що повідомлення включає три композиційні одиниці – вступ, основну частину й висновки. Цей шаблон широко використовують під час готування понятійних повідомлень (наприклад, шкільних творів, наукових статей, монографій тощо).

Публіцистичний шаблон «обернена піраміда» встановлює, що реципієнтам спершу коротко повідомляють найважливіше (розв’язку подій, сенсацію), а далі крок за кроком в зворотній хронології – про все менш і менш важливі події, що передували розв’язці. Цей шаблон широко використовують у газетних повідомленнях.

Публіцистичний шаблон інтерв’ю включає вступ, де коротко розповідають про того, в кого беруть інтерв’ю, та з’ясовують тему розмови. Після цього йде саме інтерв’ю з діалоговим видом композиції. Завершують шаблон монологом або висновками кореспондента.

Дипломатичний шаблон використовують у ділових і публіцистичних жанрах під час готування інформаційних повідомлень про дипломатичні переговори. Шаблон включає: дату початку переговорів; між ким і ким; хто очолював делегації з одного та другого боку; результати переговорів; перелік документів, що були підписані; питання, які не вдалося вирішити; час відбуття делегації з переговорів.

Сонетний шаблон – це вірш із 14 рядків, найчастіше п’ятистопного ямба. Першу частину (із двох строф по чотири рядки) називають зав’язкою, або заспівом, а другу (з двох строф по три рядки) – розв’язкою, або виспівом. Перша строфа ставить тему, друга – її поглиблює, третя – ставить тему, протилежну запропонованій у першій строфі, а четверта – розв’язує протиріччя.

Шаблон наказу включає такі композиційні одиниці: констатація наявного стану; вказівка 1, вказівка 2, вказівка 3… вказівка п (вказівки можуть бути оформлені у вигляді окремих параграфів). Кожна вказівка у свою чергу складається з таких компонентів: суб’єкт дії; суть завдання; термін виконання; відповідальна особа. Як відомо, існують збірники готових шаблонів ділових документів.

Алфавітний шаблон найчастіше використовують у найрізноманітніших довідкових виданнях, а також в апаратах видань. Передбачає розташування слів за алфавітом (спершу стосовно першої літери, потім другої і т.д.). Труднощі використання цього шаблону з’являються тоді, коли в повідомленні є слова, написані за допомогою неалфавітних знаків чи літер різних алфавітів.

Реферативний шаблон використовують в інформаційних видах повідомлень, зокрема в реферативних журналах. Шаблон передбачає, що реферат повинен складатися з таких композиційних одиниць: тема повідомлення, об’єкт і предмет повідомлення; мета і завдання повідомлення; використані методи й методики; отримані результати; висновки (гіпотези, теорії, нові дані); кількість біографічних посилань, таблиць, рисунків, формул тощо.

Енциклопедичні шаблони включають сукупність шаблонів для статей про держави, галузі науки чи техніки, персонали тощо.

Дисертаційний шаблон містить: титульний аркуш, зміст, перелік умовних позначень, вступ, основну частину (як правило, розділ 1 – огляд літератури за темою дослідження, розділ 2 – методи дослідження, розділ 3 – опис власної гіпотези чи теорії, розділ 4 – перевірка розробленої гіпотези чи теорії на практиці), висновки, список використаних джерел, додатки.