Практичне завдання: відредагувати текст (обсяг – 1 с., тобто близько 2 тис. знаків).

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 3

1. Типологія книговидавничої продукції. Електронне книговидання.

Виокремлюють такі основні види видань:

– за носієм інформації та матеріалом, на якому її відтворюють (паперові, електронні);

– за формою інформації (знакові, графічні, аудіальні, відео, комбіновані);

– за повторюваністю (одноразові, багаторазові);

– за періодичністю (періодичні, неперіодичні);

– за конструкційними особливостями матеріальної будови (зшиті чи склеєні зошити, сфальцьовані аркуші, не сфальцьовані аркуші);

– за обсягом (книги, брошури, листівки);

– за місцем розташування інформації (на компакт-дисках, на сайті Інтернету);

З’явився новий тип видань — електронні (цифрові) видання. У таких виданнях почали використовувати технологію побудови, яку назвали гіпертекстом. Відповідно, виник новий вид галузевого редагування – редагування електронних видань. Для конструювання й редагування електронних книг, електронних періодичних видань, записаних і знятих для радіо- й телепередач матеріалів, з’явилися відповідні інструментальні програмні засоби – системи конструювання й редагування веб-сторінок, системи аудіо монтажу й аудіо редагування, системи відео монтажу й відео редагування.

1. Галузі редагування; аспекти редагування.

Три типи класифікації повідомлень

Відомо три типи загальноприйнятої класифікації повідомлення.

Образні (художні) повідомлення - у них як основний спосіб опису і пізнання дійсності використовують художні образи. Класичний приклад - художня література.

Понятійні (науково-технічні) повідомлення - як основний спосіб використовують поняття та їх лінгвістичні позначення - терміни. Типові приклади - технічна, ділова та наукова література.

Образно-понятійні (публіцистичні) повідомлення - як спосіб опису та пізнання дійсності використовують одночасно і художні образи, і поняття (терміни). Приклади - повідомлення для масової аудиторії.

Галузі редагування як поділ літератури за соціальним і функціональним призначенням

Згідно зі сказаним можна виділити три галузі редагування: редагування науково-технічних, художніх, публіцистичних текстів.

Але такий поділ, на думку Партика З. В., автора навчального посібника "Загальне редагування", враховує не

всі особливості процесу редагування. Тому пропонується виділяти галузі редагування на основі поділу літератури за соціальним і функціональним призначенням та читацькою адресою.

Згідно з цим поділом повідомлення можна класифікувати на такі види:

•      художні;

•      публіцистичні;

•      ділові (офіційні);

•      наукові;

•      популярні;

•      інформаційні;

•      виробничі (технічні);

•      навчальні;

•      довідкові;

•      рекламні;

•      дитячі.

На основі перелічених видів виділяють окремі галузі редагування: редагування художньої, публіцистичної, ділової, наукової, популярної, інформаційної, виробничої, навчальної, довідкової, рекламної, дитячої літератури.

Спірним залишається питання про виділення як окремих галузей редагування збірників документів та перекладів.

Аспекти редагування

Редагування повідомлення на основі якогось одного чи одночасно кількох видів норм називається аспектом редагування.

Процес виділення аспектів редагування триває до цього часу.

На американському континенті виділяють такі аспекти редагування:

•      смислове (перегляд тексту щодо ступеня організованості й послідовності);

•      політичне (слідкування за дотриманням видавничої політики);

•      профілактичне (виправлення грубих помилок);

•      мовне (виправлення граматичних, пунктуаційних і синтаксичних помилок);

•      об’єднувальне (зв’язування посилань у тексті з відповідними додатками);

•      форматувальне (задання підпорядкованості для рубрик, шрифтів);

•      стильове (задання підпорядкованості для цитат, чисел);

•      роз’яснювальне (задання інструкцій для конструктора й художника);

•      координаційне (полягає в редакційній діяльності).

Є думка, що в майбутньому кожен вид норм редагування буде утворювати свій окремий аспект.

В Європі найчастіше виділяють наступні аспекти редагування:

•      літературне (здійснюють одночасно на основі кількох видів норм: композиційних, інформаційних, лінгвістичних, психолінгвістичних та логічних);

•      технічне (виконують на основі поліграфічних норм);

•      політичне (використовують політичні норми);

•      художнє (здійснюють на основі естетичних норм).

Виділяють також наукове редагування, коли повідомлення контролюють на основі норм тієї науки, фактичний матеріал якої описують у повідомленні. Як правило, науковим редагуванням займаються фахівці в тій чи іншій галузі знань, а не професійні редактори.

1. Поліграфічні норми редагування: норми безмакетного верстання.

Як зазначалося, ці норми застосовують під час верстання книжково-журнальних видань.

Розмір тексту на першій сторінці розділу повинен дорівнювати трьом четвертим її висоти. Розмір тексту на останній сторінці повинен дорівнювати, щонайменше, одній четвертій її висоти, але, щонайбільше, бути на три рядки меншим за повну висоту.

Номери сторінок (колонцифри) набирають шрифтом, як правило, тієї ж гарнітури, що й основний текст, але меншим на два пункти кеглем. Колонцифри не ставлять на титульних сторінках, перших та останніх сторінках розділів, а також на повністю зайнятих ілюстраціями.

Рубрики-ліхтарики заверстують на парних сторінках зліва, а на непарних — справа. Над і під ліхтариком, як і будь-якою рубрикою, обов'язково повинно бути три чи більше рядків тексту.

Якщо після заверстування нетекстових елементів на новій сторінці залишається місце для трьох чи меншої кількості рядків тексту, то ці рядки переносять на наступну сторінку.

Якщо через великий горизонтальний розмір нетекстові компоненти доводиться подавати вертикально (таблиці, рисунки), їх розташовують так: на парній сторінці — верхньою частиною до зовнішнього поля сторінки, а на непарній — верхньою частиною до внутрішнього поля сторінки (корінця).

•                 Колонтитули не ставлять на титульних, початкових, кінцевих і вихідних сторінках.

•                 Стовпці повинні бути розділені пробілами, а, за потреби, ще й вертикальними лінійками.

•                 Лінії шрифту рядків тексту в суміжних стовпцях повинні бути на одному рівні, тобто одні навпроти інших.

•                 Якщо необхідно перервати текст стовпця нетекстовими елементами (ілюстраціями, таблицями тощо), текст слід продовжити під нетекстовим елементом.

Таблиці та ілюстрації можна заверстувати на формат одного чи кількох стовпців, а формули — на формат лише одного стовпця.

Практичне завдання: відредагувати текст (обсяг – 1 с., тобто близько 2 тис. знаків).

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 4

1. Основні статистичні показники світового та українського книгодрукування.

Статистика світового книгодрукування. Стан видавництв. Зараз у світі нараховується близько 0,5 млн. видавництв. 25% від цієї кількості розташовані в США. У Великій Британії — 60 тис., у франції — 25 тис., у Німеччині — 20 тис., Японії — 20 тис. У переважній більшості країн Західної Європи щороку випускається в середньому 12-16 книг на душу населення.

Панівне становище на книжковому ринку України посідають навчальні видання, методичні та інші посібники для загальноосвітньої школи, ВНЗ і системи профтехосвіти, а також наукові видання. Варто сказати, що проблему падіння попиту на читання мають і високорозвинені країни. Проте, приміром, німці і американці активно взялися за популяризацію читання серед своїх громадян.

Статистика українського книгодрукування.В Україні зареєстровано біля 1500 видавництв, з яких реально функціонує біля чотирьох сотень.Працюють 1400 друкарень (800 — державні, 600 — приватні). Основним джерелом статистики друку є обов’язковий примірник видань, що надходить до Книжкової палати України. Запорізька область серед 27 регіонів України по випуску друкованої продукції посідає середнє – 14 місце.

Випуск неперіодичних видань у 2005 р.

Оперативні дані випуску книжкової продукції в 2011 р.

Випуск періодичних видань у 2005 р.

Лідери світового книговидання у 2000 р.

1. Норми й відхилення (помилки, спотворення) при сприйнятті повідомлень; якість повідомлень.

Через розмежованість у часі й просторі, світоглядні, інтелектуальні та інші відмінності під час сприйняття повідомлень у реципієнтів можуть виникати відхилення від чинних у суспільстві норм. Відхилення можна поділити на об’єктивні та суб’єктивні. Об’єктивні відхилення виникають у більшості реципієнтів закономірно внаслідок існування між автором і реципієнтом об’єктивних відмінностей і незалежно від місця, часу ситуації та інших особливостей сприймання повідомлень. Суб’єктивні відхилення виникають випадково у меншості реципієнтів під впливом, як правило, випадкових, суб’єктивних чинників. Серед помилок у ЗМІ виокремлюють: в усних текстах – обмовки; в письмових текстах: у писемних – описки, а друкованих – обдруківки. Для визначення якості повідомлень використовують такий показник, як ступінь помилковості повідомлення. Ступінь помилковості повідомлення – це кількість помилок на один авторський аркуш. Цей показник визначають за формулою S = E / V.

1. Основні формати книжкових видань та інших видань. Розрахунок формату сторінки і полів.

Міжнародні формати паперу

Формат сторінки складання позначається в квадратах (і їх частках), наприклад, 6 1/4 х 10 квадратів. Перший множник завжди означає ширину (довжину рядків), другий — висоту. У випадках, коли сторінка складання складається з декількох колонок, її ширина, проставлена в дужки, може бути виражена таким записом: (4 1/2 +1/4 + 4 1/2) х 12 квадратів. Будуючи сторінку складання, особливу увагу слід звертати на вимоги до довжини рядка і його залежність від вибраного кегля шрифту. Максимальна довжина рядка для видань літературно-художньої та науково-популярної літератури становить:

кг. 10- 6-7 кв. (108-126 мм);

кг. 9 – 6 кв. (108 мм);

кг. 8 – 5 кв. (90 мм).

Для видань довідкової (в тому числі енциклопедій та словників), масово-політичної, нормативної літератури:

кг. 10-1 1/4 кв. (131 мм);

кг. 9- 6 3/4 кв. (122 мм);

кг. 8- 6 кв. (108 мм).