Середні ціни й узагальнюючий рівень цін

У міжнародній практиці існують дві основні концепції реєст­рації цін. В Україні за умов політики стабільних цін застосовува­вся суцільний облік, з переходом до ринкової економіки здебіль­шого використовується вибіркова система реєстрації цін, основ­ними принципами якої є:

• відмовлення від масового документованого обліку, практич­но неможливого в умовах різних форм власності, а отже, відмов­лення від суцільного обліку і перехід до використання вибірково­го методу;

• повне охоплення всіх форм і видів торгівлі;

• формування «споживчого кошика», тобто набору товарів-представників.

 Оцінка рівня цін — перший етап у статистичному вивченні цін. Рівень цін — узагальнюючий показник, що характеризує стан цін за визначений період часу, на визначеній території, на товари і товарні види із близькими споживчими властивостями (сукуп­ність однорідних товарів). Можна оцінити рівень ціни: індивіду­альний, середній та узагальнюючий.

Для сукупності однорідних товарів на підставі індивідуальних цін можна розрахувати середній рівень цін, який виступатиме як узагальнена характеристика для даної товарної групи. Вибір фор­мули розрахунку середньої ціни залежить від наявної додаткової інформації. Формула середньої ціни майже не знаходить застосу­вання, оскільки вона не враховує розбіжності в складі товару. Для розрахунку середньої ціни використовують наведені нижче формули:

1 . Середньої хронологічної ціни:(6.2.)

де t — число місяців у періоді.

Застос. тоді, коли моменти реєстрації цін однаково віддалені один від одного (наприклад, фіксовані дані на початок кожного місяця. За такою формулою розраховується в основному середня ціна — за рік чи півріччя.

2. Середньої хронологічної зваженої ціни:

де Р_і — середня ціна за період;

І_і — число місяців у періоді.

Формула застос. в тому разі, коли дати реєстрації цін

 розташовано нерівномірно.

3. Середня арифметична зважена ціна (6.4.):

де Q — кількість проданих товарів у натуральних одиницях ви­міру (метри, літри, кілограми тощо).

Формула застос., якщо реєструються кількість про­даних товарів чи процентні співвідношення кількості проданих товарів.

4. Середня гармонійна зважена ціна (6.5.):

Р= (Σ(Р*Q))/ Σ((Р*Q)/Р)

де Р • Q— товарообіг, грн.

Формула застос., якщо відомі обороти (товарообіг у гривнях), що відповідають різним рівням цін, тобто як вага вико­ристовується вартісний показник.

На динаміку середніх цін поряд зі зміною номінальних цін впливають і нецінові фактори (зміна питомої ваги та якості това­рів, що входять у даний період і в дану групу, зміна географії продажів тощо). Величина такої середньої ціни залежить від де­кількох факторів, а саме:

1) від зміни ціни окремих товарів у товарній групі;

2) від структурних зрушень через низку причин: зміну асор­тименту або зміну частки того чи іншого товару в обсягах про­дажу, розподіл проданих товарів по сезонах.

Щоб усунути вплив сезонності, зміни асортименту, геогра­фії продажу на зміну середніх цін, потрібно брати постійні ваги:

Зростання середніх цін за рахунок поліпшення якості та асортименту товарів варто розглядати не як фактор, що сприяє збільшенню ціни, а як фактор реального поліпшення якості то­варів.

Як узагальнюючий рівень цін розглядається показник вартості фіксованого «споживчого кошика», що об'єднує різні рівні цін у якісно новий узагальнюючий рівень цін.

Показник рівня ціни може бути розрахований як відносна ве­личина, що характеризує купівельну спроможність грошового доходу споживачів (по окремих соціальних групах, у цілому по країні чи по окремих регіонах):

* відношення ціни (індивідуальної чи середньої) до середньо­го грошового доходу населення;

* відношення вартості «споживчого кошика» до середнього грошового доходу населення.

Відносний рівень ціни забезпечує диференційовану характе­ристику рівня цін і міжнародні порівняння.

Розрахунок середніх цін має сенс тільки для груп однорідних товарів. Якщо ж група товарів неоднорідна (наприклад, група продовольчих товарів), тоді для оцінки динаміки цін використо­вують індекси.

Порівняння цін одного товару здійснюється за допомогою ін­дивідуального індексу цін:

де Рі0 — ціна /-го товару в базисному періоді;

р і1 — ціна г-го товару в звітному періоді.

Основною формою індексу цін для сукупності різнорідних то­варів є агрегатний індекс.

Переваги агрегатної форми — у її ясному економічному зміс­ті. Вона встановлює зміну цін за припущення, що кількості това­рів —"незмінні, при цьому у формулі Ласпейреса береться кіль­кість проданого товару в базисному періоді (Qо), а у формулі Пааше — у поточному (Q1).

Таблиця 6.9

ФОРМИ ІНДЕКСІВ ЦІН

Середньоарифметична формале має такого ясного економіч­ного змісту, але її переваги полягають у тому, що вона дає змогу полегшити сам розрахунок ]ндексу і подальші перерахунки його. Зокрема разі розрахунку за середньоарифметичною зваженою формулою з базисними вагами (формула Ласпейреса) значно лег­ше встановити ваги — досить мати дані про вартість продажів за­значених товарів у базисний період, тобто РоQо. Тому індекси цін у більшості розвинених країн будуються за середньоарифметич­ною зваженою формулою Ласпейреса.

 У вітчизняній статистиці до 1992р. загальний індекс цін розра­ховувався за формулою Пааше з використанням його гармонійної форми. Це було пов'язано з простотою одержання даних про поточ­ний товарообіг (РІQІ) У зв'язку із суцільною щомісячною статисти­чною звітністю і незначною зміною цін. Однак після 1992 р., з пере­ходом до ринкових відносин і прийняттям нової методики роз­рахунку індексу споживчих цін, він став розраховуватися так само, як і в більшості країн, — за формулою Ласпейреса.

Статистичним аналізом доведено, що в довгостроковому ас­пекті формула Пааше занижує реальну зміну цін внаслідок нега­тивної кореляції проданої кількості товару і ціни, а у разі довго­строкових і міжнародних зіставлень різниця між індексами, зваженими в різні способи, становить кілька відсотків.

Теоретично формула Ласпейреса і формула Пааше мають пев­ний економічний зміст. Кожна з них може використовуватися відповідно до тієї чи іншої економічної задачі.

Чіткість інтерпретації, економічний зміст і зручність практичного розрахунку формули Ласпейреса зробили її дуже популярною у світі для розрахунку індексу споживчих цін, що показує, у скільки разів змінилися б споживчі витрати в поточному періоді в порівнянні з ба­зисним, якби за зміни цін рівень споживання залишався колишнім.

Інший важливий показник — дефлятор валового національно-го продукту — в більшості країн розраховується за формулою Пааше. Тим самим розрахунок максимально наближено до сукуп­ності товарів, вироблених у звітному періоді.

Задача теорії індексів полягає у роз­робленні таких формул ындексыв, які б ліквідували ці відхилення і дали результати, вільні від впливу використання ваг за різні пері­оди.

Проте ряд економістів спробували створити такі форми індек­сів, які б були «вчищені» від подібних відхилень. Так, індекс Фішера, який називають “ідеальною” формулою,обчислюється як середня геометрична з індексів Ласпейреса і Пааше:

У формулі Зджуорта—Маршалла—Боулі як ваги використо­вуються середні кількості проданої продукції за базисний і поточ­ний періоди:

Розраховуючи індекс, необхідно вирішити питання про вибір бази для індексу цін. Під_базою індексу_цін розуміється той період, рівень цін якого приймається за вихідний пункт порівняння, тобто за 100. За наявності готового індексного ряду будь-який період, охоплений ним, може буги прийнятий за базу — для цього досить розділити значення ін­дексу для інших періодів на значення індексу для цього періоду. При цьому необхідно враховувати такі важливі моменти:

-щоб база індексу збігалася з його ваговою базою чи з остан­ньою ваговою базою у випадку, коли індекс являє собою зімкнутий ряд і має не одну вагову базу;

-база індексу не повинна бути занадто віддалена від поточно­го періоду;

-в якості періоду вибирається той, у межах якого не було дких-небудь різких змін цін.

Індекси цін періодично піддаються перегляду, оскільки з ча­сом «застаріває» представницький товарний набір, змінюють­ся система зважування, а також (рідше) формула для розрахунку індексу.

У період перегляду індексів цін постає питання про те, яким чином одержати єдиний індексний ряд. У такому разі найчастіше використовується спосіб змикання за ланцюговим методом. Для цього потрібно, щоб обидва індекси, новий і старий, були обчис­лені для одного загального періоду (звичайно року). Змикання за ланцюговим методом фактично базується на припущенні, що те­нденція, показана для минулого періоду старим індексом, при­близно збігається з тією тенденцією, що показав би для минулого періоду й новий індекс. Проте звичайно спостерігається різкий перехід від старого індексу зі своїм набором і структурою ваг до нового індексу. Для того щоб згладити різкість і стрибкуватість переходу, використовуються складніші методи змикання індексів. Один з них полягає у застосуванні для декількох перехресних років «ідеальної» формули, де в якості двох субіндексів, з яких добувається геометрична середня, використовуються старий і но­вий індекси. Інший метод змикання, називаний «сплетенням», полягає в обчисленні для декількох перехресних років середньо­арифметичної зі старого й нового індексів, що й використовуєть­ся як перехідний індекс для відповідних років.