Франція наприкінці XIII- на початку XIV ст. Філіпп IV. Початок станової монархії у Франції.

Філіпп IV Красивий і йогосутички з Боніфацієм VIII.Філіпп IV Красивий (1285—1314) —онук Людовіка IX — був тре­тім видатним представником династії Капетінгів. Вже на початку , , царювання Філіпп IV приєднав до королівського домену багатеграфство Шампань, пограничне з Іспанією королівство Наварру і Ліоне (Ліонська область з містом Ліон) на південному сході Франції. Потім протягом всього свого царювання Філіпп IV нама­гався оволодіти Фландрією, цим найбільшим промисловим краєм тодішньої Північно-Західної Європи. До кінця «фландрську проб­лему» він так і не розв'язав. У 1302 р. французьких рицарів вщент розбили гентські і брюггські ремісники та фландрські селяни у битві під Куртре («битва шпор»). Проте, незважаючи на ці невда­чі, частину Західної Фландрії з рядом промислових міст все ж було приєднано до королівського домену, після того як королів­ські війська з свого боку завдали фламандцям поразки поблизу Лілля у 1305 р. «Незалежних» васальних князівств залишилось за Філіппа IVвже зовсім мало. Крім графства Фландрії, не були приєднані лише герцогства Бургундія, Бретань, Аквітанія (що була у володінні англійців) і графство Бургундія (північна частина колишнього ко­ролівства Бургундії).

У зв'язку із зрослими витратами під час фландрської війни, і також із щодалі більшою марнотратністю двору Філіппа IV ко­ролівські фінанси на початку XIV ст. були в катастрофічному ста­ні Король різними способами намагався збільшити доходи. Він позичав гроші у міст і звичайно не повертав їх; з метою грабежу вига­няв і євреїв з країни і знов допускав їх за нові побори; він псував монету, чим розладнував французьку торгівлю; у королівських помістях селян за великі гроші силою примушували викупляти свою свободу. Нарешті, Філіпп IV відчутно зачепив інтереси могутньої като­лицької церкви, яка до цього сплачувала королю певні суми, але не як податок, а у вигляді «подарунка» або «допомоги». Відтепер Філіпп IV почав вимагати регулярних податків і з духівництва. Проти короля гостро виступив папа Боніфацій VIII (1294— 1303), як і Григорій VII та Інокентій III, ревний прихильник тео­кратичних ідей. Папа категорично заборонив духівництву сплачу­вати будь-які податки королю і, крім того, зажадав від короля припинення війни з Фландрією у зв'язку з тим, що до нього звер­нувся із скаргою на короля граф Фландрський. У відповідь на втру­чання папи Філіпп IV скликав у 1302 р. представників трьох ста­нів — духівництва, дворянства та городян — і запропонував їм спільно вирішити конфлікт з папою. Генеральні штати — так на­зивалися ці збори — висловились (включаючи і французьке духів­ництво) проти претензій папи на втручання у внутрішні французькі справи. Підтриманий Генеральними штатами, Філіпп IV перейшов до насильницьких заходів проти папства.

Папський легат у Франції був з наказу короля заарештований. Скориставшись смутами у самому Римі, Філіпп IV послав туди свого агента Ногаре, який посилив партію римських баронів, що ворогували з папою. Коли Боніфацій VIII відбув з Рима у свій родовий замок Ананьї, Ногаре проник туди з озброєним загоном. Фактично папа опинився на якийсь час під арештом. Незабаром після цих подій дуже старий вже Боніфацій VIII помер. Після його смерті під тиском Філіппа IV папою було обрано французько­го бордоського архієпископа, який прийняв ім'я Климента V. Климент V не захотів жити в Римі, де йому загрожували нові по­встання, і переніс свою резиденцію у Францію. Спочатку він осе­лився в Ліоні, потім переїхав у м. Авіньйон, де папи і залишалися протягом майже 70 років (1308—1378).

Отже, папи, які раніше легко здобували перемогу над феодаль­ними королями та імператорами, цього разу зазнали цілковитої невдачі у боротьбі з французьким королем, що спирався на національні елементи і провадив національну політику.

У 1309_р. на вимогу Філіппа IV було скасовано багатющий орден тамплієрів, якому король заборгував величезні суми грошей. Під тиском французького уряду орден було піддано судовому про­цесу по обвинуваченню в єресі. Понад сотню рицарів-монахівбуло спалено живцем на вогнищі, а все земельне майно і величезні грошові капітали ордену були секуляризовані і перейшли у ко­ролівську скарбницю.

Генеральні штати. Генеральні штати, скликані першого разу у зв'язку з конфліктом між королем і папою, збирались за Філіп­па IV ще в 1308 і в 1313—1314 рр. Філіпп IV, зазнаючи постійних фінансових труднощів, щоразу пропонував штатам санкціонувати нові податки. Ця функція затвердження нових податків мала ве­лике значення для наступної діяльності Генеральних штатів у пер­шій половині XIV ст., за наступників Філіппа IV.

Створення Генеральних штатів було кроком уперед у держав­ному розвитку Франції: виник новий важливий ^р_ган,_ що зв'язу­вав короля з широкими і най1!ПЖШ^гшгеоЖмй"1зерствами населен­ня. Особливо важливим було залучення до Генеральних штатів представників від багатих городян. Це свідчило про зрослий полі­тичний вплив міст. Генеральні штати були новою формою союзу королівської влада з містами, представленими тепер у масштабі всієї країни. Спираючись на третій стан, король міг зміцнити свої фінанси і ще більше обмежити непокірних феодалів. Роздроблена спочатку феодальна монархія поступилася місцем більш централі­зованій становій монархії, в управлінні якою брали участь збори представників трьох офіційних станів країни, серед ^гних і пред-ставнїіки нового класу, що формувався,— буржуазії.