Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Правила збереження ліквідності




Одним із способів перевірки рівня забезпечення фін рівноваги є визначення відповідності окремих позицій балансу вимогам золотого правила фін-ня. Зміст його полягає в необх узгодження строків, на які мобілізуються фін ресурси, зі строками, на які вони вкладаються в реальні чи фін інвестиції. Зол правило фін-ня називають також зол банк правилом, або правилом узгодженості строків. За цим правиломфін капітал повинен бути мобілізований на строк, не менший від того, на який даний капітал заморожується в необоротних та оборотних активах п-ва.

Дотримання вимог золотого правила фін-ня забезпечує п-ву стабільну ліквідність і платоспроможність. При йо­го викор-ні виникає проблема зіставлення окремих статей активу та пасиву балансу, оскільки з балансового звіту безпосередньо не видно, які саме активи профінансовано за рахунок тих чи інших пасивів. Саме тому управління процесом узгодження залучення та викор-ня капіталу слід здійснювати на стадії плануван­ня потреби в ресурсах та джерел її покриття.

При викор-ні золотого правила фін-ня слід керу­ватися двома умовами, які виражають його зміст:

1)Довгострокові активи / Довгострокові пасиви <=1;

2)Короткострокові активи / Короткострокові пасиви >=1

Щодо доці­льності дотримання вимог цього правила існує ряд критичних за­уважень. Так, при дотриманні правила фінансова рівновага за­безпечується, якщо:

1) інвестований капітал своєчасно ви­вільняється в результаті госп д-сті;

2) існує можливість субституції або пролонгації строків пове­рнення капіталу;

3) платежі, строк оплати яких настав, можна здійснити за ра­хунок надходжень від операційної та інвест д-сті.

Т. ч. виникає пара­докс. Золоте правило фін-ня справджується, якщо існує можливість пролонгації чи залучення нового фін капіта­лу при настанні строків погашення попередньої заборгованості. Якщо ж можлива субституція чи пролонгація, тоді зовсім не обов'язкова паралельність строків, на які залучаються капітал та інвестиції.

Інше слабке місце правила пов'язане з тим, що висновки про ліквідність п-ва будуються на гориз-му аналізі статей балансу. Однак позиції балансу не дають повного уявлен­ня про строки і величину всіх вхідних і вихідних грош пото­ків, зокрема стосовно подат платежів, виплати зарплати, мобілізації прихованих резервів тощо. Отже, дотримання чи не­дотримання вимог зазначеного правила не завжди означатиме платоспроможність п-ва чи її відсутність у конкретний період. Разом з тим у довгостр періоді чітко виражена невідповідність умовам правила свідчитиме про потенційну не­платоспроможність п-ва.

Правило вертикальної структури капіталу

Під час розробки фін планів для фін служб п-ств важливе значення мають два параметри, які х-ть капітал: вартість і структура.Стр-ра капіталу п-ва — це спів-ня власних і позичкових джерел у стр-рі пасивів.Вартість капіталу — це плата за корис­тування залученими фін ресурсами, в т. ч. сплата про­центів, дивідендів, комісійних, негативних курсових різниць та інші затрати. Вважається, що чим гірша структура, тим вища середньозважена вартість капіталу.

Правило верт стр капіталу пов'язане з аналізом складу та стр-ри джерел форм-ня капіталу. Правило верт стр-ри вимагає дотримання певного спів-ня між вла­сним і позичковим капіталом п-ва. Результати аналізу структури викор-ся під час прийняття рішень щодо фі­н-ня п-ва, зокрема при оцінці інвест при­вабливості, кред-жності та санаційної спроможності.

На практиці здебільшого розраховують коеф заборгова­ності та коеф незалежності. Перший х-зує залеж­ність п-ва від позичк капіталу і визначається як віднош позичкового капіталу (ПК) до джерел власних коштів (ВК). Прийнято вважати, що зростання рівня забор-сті сві­дчить про зростання фін ризику, тобто можливості втра­ти платоспроможності.

Чим більше значення коеф незалежності (Аавт), тим менш ризиковою є стр-ра капіталу п-ва (менша за­лежність від кредиторів). Якщо питома вага власних засобів у стр-рі джерел фін-ня збільш, то Аавт => 1; якщо спостерігається тенденція до фінансування за рахунок позичок, то Кавт => 0.

Щодо стр-ри капіталу існують різні погляди. Окремі еко­номісти вважають, що співвідношення власного і позичкового капіталу п-ва має становити 1:1. Згідно з даним підхо­дом загальна сума заборг-ті не повинна перевищувати суму власних джерел фін-ня, тобто критичне значення Аавт=0,5. Згідно з іншими трактуваннями правила верт стр=ри капіталу для пром п-ств частка власно­го капіталу повинна становити не менше 60 %, для торгівлі — 50 %. Існують також думки, що співвідношення власного і пози­чкового капіталу має становить 2:1.

На практиці на стр-ру капіталу п-ств впливають та­кі основні фактори:

• галузь вир-ва, до якої належить п-во;

• форма організації бізнесу;

• обсяги д-сті п-ва та його місцезнаходження;

• прибутковість активів;

процентні ставки за користування позичками;

• опод-ня розпод і нерозпод-го прибутку;

• особливості закон-ва про банкрутство;

• інші специфічні фактори.

При формуванні стр-ри капіталу фінансисти як орієнтир можуть враховувати середньогалузеві значення коеф-в за­боргованості та автономності п-ств відповідної галузі. Для більшої об'єктивності в процесі аналізу стр-ри капіталу слід визначати рівень відхилення фактичних значень показників стр-ри капіталу конкретного п-ва не лише від середньогалузевих значень вітчизняних п-ств, а й у світовому роз­різі.

Планування прибутків і збитків.

Прогноз фін рез-тів доцільно складати за фор­мою, передбаченою для складання відповідного звіту (форма 2). Інф-я, яка міститься в бюдж фін результатів, є основою для подальшого план-ня руху грош коштів та платоспр-ті п-ва. Необхідність пл-ня фін-х результатів зумовлена такими чинниками:

· по-перше, потребою в інф-ї щодо майбутніх результатів і можливих джерел фін-ня інвестицій і ви­плати дивідендів;

· по-друге, необхідністю визначення потреби в капіталі, зок­рема капіталі для фін-ня затрат, відповідно оборотних ак­тивів у плановому періоді;

· по-третє, необхідністю оцінки рівня податкового наванта­ження в плановому періоді.

Пл-ня фін-х результатів може мати як кор-вий, так довг-вий х-тер. Основою пл-ня фін-х результатів є інф-я, що міститься в бю­джетах реалізації та вир-ва продукції.

Пл-ня фін результатів здійснюється зістав­ленням прогнозів доходів і витрат за всіма видами діяльності (наприклад, виручки від реалізації та собівартості реалізованої продукції). Зрозуміло, що найскладнішим завданням при цьому є прогнозування обсягів реалізації продукції.

Прогнозні показники плану реалізації розраховуються на основі аналізу ситуації на ринку, наявних виробничих та фін потужностей. При цьому можуть братися до уваги:

• статистичні показники, що х-ть загальноекон ситуацію в країні (чи регіоні);

• екон огляди;

• існуючі тенденції в соц та культурній сферах життя населення;

• вплив сезонних, циклічних коливань на обсяги реалізації;

• довготривалі тенденції зміни економічних показників;

• дані економічної розвідки тощо.

Обираючи методи прогнозування (експертні, екст­раполяції, каузальні), доцільно узагальнити інф-ю щодо методик, які викор-ся аналогічними підпр-ми чи типовими представниками галузі, до якої належить суб'єкт гос­подарювання.

Оскільки прогнозні показники значною мірою залежать від зо­вн чинників (кон'юнктура, структурні зміни в економіці то­що), альтернативні планові розрахунки фін результатів до­цільно будувати на оптимістичних чи песимістичних очікуваннях щодо обсягів реалізації продукції, а отже, рівня завантаженості по­тужностей (наприклад, 80, 100, 120%). Прогноз реалізації набуде вигляду бюджету після аналізу можливих альтернатив та виявлен­ня найреальнішої з них (базовий прогноз). Важливим елементом планування фін результатів є розрахунокточки беззбит­ковості, який полягає у визначенні мін обсягу реалізації продукції, за якого підприємство може забезпечити беззбиткову операційну д-сть у короткостроковому періоді. Для цього слід скористатися даними стосовно прогнозних цін реа­лізації, величини умовно постійних та умовно змінних витрат.

Маючи дані щодо прогнозних обсягів продажів, можна розра­хувати, з одного боку, прогнозний обсяг виручки від реалізації продукції, а з іншого — необхідну к-ть матеріальних і тру­дових ресурсів, визначити матеріальні і трудові затрати на вир-во планових обсягів продукції. На основі прогнозів реаліза­ції розробляєтьсябюджет вир-ва продукції.

Показники, які складають бюджет вир-ва, можуть доповнюватися іншими або наводитися в інших комбінаціях. Загалом же в цьому бюджеті доцільно відображати таку інформацію:

· асортимент товарів, робіт, послуг, які планується виробляти;

· обсяги виробництва;

· витрати на виробництво продукції;

· необхідний запас сировини та матеріалів;

· інша інформація, пов'язана з виробництвом продукції.

Прогнозний обсяг виробництва визначається як сума прогнозу реалізації та необхідного залишку продукції на складі на кінець планового періоду за мінусом залишку продукції на складі на по­чаток планового періоду.

Планування ліквідності

Планування ліквідності (платоспроможності) п-ва здійснюється на основі зіставлення прогнозів грош надхо­джень і виплат протягом планового періоду. До основних інстру­ментів планування ліквідності належать оперативний фінансовий план (бюджет) та бюджет робочого капіталу.

У разіоперативного фінансового планування за одиницю планування може братися день, тиждень, декада чи місяць. Пері­од планування ліквідності (щоденне, щотижневе, щодекадне, щомісячне) залежить від конкретних умов д-сті підпр-ва, обсягу щоденних оборотів грош коштів, наявної інф-ї для прогнозування.

Гол завданням кор-вих фін бюджетів є оперативне забезп-ня кер-ва п-ва інф-єю про очікувані грош надходження та видатки для завчасного вирішення можливих проблем зплатоспроможністю. Отже, ка­тегоричним імперативом (настійною вимогою) б-я корот­кострокового фін планування є принцип забезпечення платоспроможності п-ва протягом одиниці планового періоду (день, тиждень, місяць).

Оперативний фінансовий план являє собою балансову табли­цю, що містить інформацію про грошові надходження та видатки підприємства. За структурою він може складатися з таких елеме­нтів:

• залишок грош коштів на початок планового періоду;

• грош надходження;

• грош видатки;

• залишок (дефіцит) грош коштів на кінець планового пе­ріоду;

• операції в рамках збалансування планових показників. З метою запровадження контролю виконання фін бю­джету, у формі фін плану, поряд із плановими показника­ми, доцільно ввести колонку для відображення фактичних даних.

Склад окремих позицій плану може різнитися залежно від га­лузевої належності підприємства та рівня деталізації прогнозних показників. Можливе також складання оперативного фінансового плану в розрізі окремих проектів, видів продукції, центрів прибу­тковості (затрат), підрозділів тощо.

Важливим чинником, який слід враховувати при складанні операт фін плану, єнеобх дотримання правил та принципів фін-ня п-ва. Пл-ня потреби в капіталі та заходів щодо її покриття слід здійснювати, враховуючи правила гориз та верт структури балансу. Саме тому операт фін бюджет доцільно ін­тегрувати в бюдж-ня балансу. Це дасть змогу оперативно перевірити, яким чином заходи для забезпечення поточної плато­спроможності впливають на загальну фін рівновагу п-ва, зокрема пок-ки фін незалежності, ліквідності тощо, які розраховуються на основі окремих статей балансу. Най­важливішим інструментом перевірки узгодженості пок-ків ба­лансу та оперативного фін плану на предмет забезпечення стабільної фін рівноваги єпрогнозування роб капі­талу.

Бюджет роб капіталу базується на пл-ні змін у складі короткостр активів та пасивів, отже, безпосередньо не стосується фін рез-тів (звіту про прибутки та зби­тки). Основна мета бюдж-ня роб капіталу полягає у прогн-ні змін показників лікв-ті в плановому періоді, що створює базу для оперативного упр-ня ліквідністю. Якщо протягом планового періоду обсяг роб капіталу залишається стабільним, то це означає, що фін-ня п-ва здійс­нюватиметься відповідно до принципу конгруентності строків.

Як свідчить практика, пл-ня ліквідності є слабким місцем підприємств малого та середнього бізнесу. В Швейцарії, наприклад, короткострокові фін плани складають лише близько 20 % ма­лих і 40 % середніх п-ств. Лише 10 % усіх п-ств цієї групи складають план руху грош коштів (план Cash-flow). На вітчизняних п-вах ці цифри є ще виразнішими.










Последнее изменение этой страницы: 2018-05-31; просмотров: 327.

stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда...