Порівняльна характеристика різних видів кредитного забезпечення.

Найпоширенішими формами кредитного заб-ня є: застава майна, гарантія третьої особи, стягнення пені і штрафів, переуступка вимог і рахунків позичальника третій особі, страхування відповідальності позичальника за непогашення, поліси страхування життя, ощадні внески, контракти на постачання сировини, урожай.

Залежно від матеріально речового змісту поділяються на: застава майна 1) товарно-матеріальні цінності. Застава товарів в обігу застосовується при кредитуванні торгівельних операцій. Предмет застави знаходиться не лише у володінні, а й у розпорядженні і користуванні позичальника. Така гарантія поширюється лише на реально існуючі запаси. Застава товарів у переробці застосовується при кредитуванні промислових під-в. Особливість: право позичальника використовувати заставну сировину і матеріали, що включаються до предмету застави, у вир-ві і замінювати їх на готову продукцію. Забезпечення товарними запасами: заставою виступають партії сировини, матеріалів, готової продукції. Перевага надається товарам, торгівля якими ведеться на біржі. 2) ЦП, включаючи векселі: акції, облігації, короткоср казначейські зобов’язання, векселі, депозитні сертифікати. Застава ЦП відбувається з передачею заставлених ЦП на зберігання банку одержувачем кредиту. 3) Застава депозитів, що знаходяться у тому ж банку; 4) іпотека – це застава землі, нерухомого майна, при якій земля або нерухоме майно залишається у заставодавця чи третьої особи. Забезпечення нерухомим майном як правило використовується при видачі великих довгострокових кредитів, так званих іпотечних позичок. 5) Забезпечення дорогоцінними метала лами – приймаються монети, злитки, вироди із золота, срібла, платини. Коштовне каміння. Цей спосіб застосовується рідко.

Застава майнових праворендатора, автора за винагороду, замовника за договором підряду, комісіонера за договором комісії. Гарантія третьої особи – зобов’язання третьої особи погасити борги позичальника у випадку його неплатоспроможності. Переуступка1) переуступка контрактів – практикується при кредитуванні будівельних орг-цій, що здійснюють регулярні поставки товарів за контрактами. Боржник переуступає контракти кредитую чому банку, внаслідок чого надходження від покупця по виплаті за контрактні роботи зараховується у погашення заборгованості за кредитом. 2) переуступка дебіторської заборгованості полягає в передачі банку рахунків, що вимагають сплати за поставлені товари.

Умови та механізм випуску, розміщення та обслуговування облігацій.

Облігація – це ЦП, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього ЦП в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого процента. Випускаються під-вами всіх передбачених законом форм власності і не дають їх власникам права участі в управлінні. Облігації можуть випускатися іменні і на пред’явника, процентними і безпроцентними(цільовими), що вільно обертаються або з обмеженим колом обігу. Обов’язковим реквізитом цільових облігацій є зазначення товару(послуги) під який вони випускаються. Рішення про випуск облігацій приймається під-вом і оформляється протоколом Протокол повинен містити: найменування емітента та його місцезнаходження, відомості про СФ та господарську діяльність, найменування контролюючого органу, дані про раніше випущені ЦП, мету випуску і вид облігацій, загальну суму емісій, кількість і номінальну вартість облігацій, кількість учасників голосування, порядок випуску облігацій та виплати доходу по них, строки повернення коштів при відмові від випуску, строки продажу відповідних товарів по цільовим облігаціям, порядок повідомлення про випуск та розміщення, порядок оплати облігацій. АТ можуть випускати облігації на суму не більше 25% від розміру СФ і лише після повної оплати усіх випущених акцій. Випуск облігацій під-в для формування і поповнення СФ емітентів, а також для покриття збитків, пов’язаних з їх госп д-стю не допускається.

На стадії розміщення облігацій емітент визначає агентів і посередників, які будуть представляти його на фондовому ринку: займатися розповсюдженням облігацій, виконувати платежі і розрахункові операції, вести облік і зберігання облігацій. Якщо жодна облігація не буде продана, емітент подає до реєструвального органу звіт, відповідно до вимог .

Розміщення може відбуватися декількома способами: шляхом відкритої підписки, шляхом аукціону і приватним розміщенням. При відкритій підписці емітент оголошує через засоби масової інформації про випуск цінних паперів, умови і цілі розміщення, після чого бажаючі можуть підписатися на покупку зазначених цінних паперів у емітента, сплативши відповідну суму грошей. облігації при відкритій підписці купуються за номіналом.

Приватне розміщення схоже з відкритою підпискою тим, що облігації розміщуються за номіналом, але проводиться розміщення, як правило, серед заздалегідь відомого кола стратегічних інвесторів, котрі зацікавлені в проекті, під який ідуть кошти, і бажають викупити увесь випуск. Часто в умовах випуску облігацій, призначених для приватного розміщення, обмежується право на продаж цих облігацій протягом певного часу після розміщення.

При аукціонному розміщенні облігації продаються за ринковою ціною.

Строк дії О.закінчується разом із її погашенням або конвертуванням в інші ц/п. При стандартному методі погашення облігаціонеру виплачується номінальна вартість облігації і останній процентний платіж для %х облігацій. У світовій практиці іноді застосовують метод погашення, при якому ще протягом обігу емітент погашає часину боргу. Це може відбуватися двома шляхами: шляхом формування фонду погашення облігацій та періодичним викупом частини облігацій у їх власників. У другому випадку емітент кожний період (рік, півріччя) викуповує у власників визначену кількість облігацій. % за О. відносяться на валові затрати.