Проблема безбілетника та способи подолання недобросовісної поведінки агентів

Проблема безбілетника – зловживання своїм становищем деяких осіб в умовах великих розмірів групи, спрямоване на уникнення фінансування суспільного блага.                                                        Спосіб подолання: накладення податку Кларка (спосіб стимулювання економічних суб’єктів до чесного вивільнення свої переваг пр. прийнятті рішення щодо виробництва суспільного блага на виявлення осьового гравця). Осьовий гравець – той, чиє рішення щодо виробництва суспільного блага буде визначальним.                                                    Алгоритм розрахунку податку Кларка:                  1) підрахувати суму очікуваних чистих вигод від суспільного блага для всіх гравців крім одного. Отримана цифра, яка може бути більша або менша нуля, свідчитиме про соціальну значущість або незначущість проекту для решти гравців;                         2) дослідити роль гравця, додаючи його особисті переваги до вигоди гравців. Якщо внаслідок додавання значимість проекту зміниться на протилежне, то гравець є осьовим;                                   3) накладення на осьового гравця податку, визначення величини якого еквівалентна величині втрат , яку понесе решета агентів внаслідок його рішення:                                                                            4) повторити процедуру для інших гравців.

Процедура голосування: теореми та парадокси

Парадокс голосування –припущення теорії раціонального виборця про поведінку голосуючого, який волітиме не приймати участь у виборах, усвідомлюючи безперспективність своєї участі.

1)Правило простої більшості: рішення вважається прийнятим, якщо за нього віддали голоси 50% виборців + 1 голос. Умови ефективного застосування: вибір з-поміж двох альтернатив.

Умови неефективності: якщо альтернативи не дві, а більше, або якщо альтернативи зіставляються не за однією характеристикою, а за кількома.                                                       Наслідок – ПАРАДОКС КОНДОРСЕ: коли з-поміж кількох альтернатив кожен індивід може обрати найкращий та найгірший варіант, але узагальнити їх переваги неможливо.                                      Критерії співставлення альтернатив між собою: незалежність недоцільних альтернатив, принцип Парето, відсутність диктату, необмежена сфера дії, колективна раціональність.

2)Теорема неможливості ЕРРОУ: створити ідеальний метод колективного вибору, який би задовольняв усі критерії відповідальності, неможливо. Наслідки теореми: політична неможливість і економічна неефективність прямої демократії; необхідність заміни прямої демократії представницькою.                                       Недоліки представницької демократії: не відображає адекватну структуру суспільства, приватною метою агентів народу стає примноження політичної влади; дії представників зорієнтовані на максимізацію кількості голосів на виборах, розмежування суспільства на більшість, яка диктує свою волю та меншість, яку примушують до покори.

3)Теорема медіанного виборця – для отримання найбільшої кількості голосів кандидат або партія мають висувати політичну програму якомога сильніше наближену до центристських поглядів.                                                              Наслідки: стирання виразних характеристик політичних сил; ухилення від розкриття свої пріоритетів і способів вирішення важливих суспільних проблем, оскільки такі дії надаватимуть решті суспільства критерії для визначення їх політичної орієнтації і заміщення їх у бік центра. Витрати на прийняття рішення у представницьких демократіях: зовнішні політичні витрати+ безпосередні витрати на прийняття рішень.

АЛЬТЕРНАТИВНІ ПРАВИЛА ГОЛОСУВАННЯ: 1.Правило Кондорсе (попарне співставлення всіх опцій за підсумками якого переможна опція отримує кількість голосів виборців);                  2.Правило Борда (зваження чисельності голосів відданих за кандидатів по групам на спеціальні бали. Бали нараховуються в зворотньому до рейтингу порядку: найменш рейтинговій позиції присвоюється 0, наступній знизу 1 і так далі; 3.Правило схвального голосування (із списку альтернатив для кожної із груп викреслюють найменш привабливі варіанти із найнижчим рейтингом);                                                      4.Правило голосування із вибуттям: голосування проводиться у кілька етапів, на кожному з яких вибуває опція, що здобула найменшу підтримку голосів.

Суспільний вибір і демократичний процес

Сутність суспільного вибору - механізм узгодження інтересів всіх зацікавлених членів суспільства, що має на меті максимізацію їх добробуту.                                                           Гіпотеза раціонального виборця – теорія, що пояснює участь у виборах з точки зору раціонального індивіда.                            Концепція етичного виборця – для альтруїстичної людини вигода від голосування складається із суми власної корисності та зваженої корисності інших членів суспільства.