Процес маргіналізації та інформаційні технології.

Необхідною умовою існування суспільства є наявність інформаційного простору, в якому накопичуються суспільні знання, регламентуються суспільні відносини між особистостями, спільнотами та країнами. Всесвітній інформаційний простір є композицією інформаційних ресурсів, які утворені, окремими державами, міжнародними організаціями, регіональними спільнотами, транснаціональними корпораціями, релігійними та культурними течіями, збоченнями різного ґатунку, кримінальними та терористичними угрупуваннями тощо. Наразі, збільшення народонаселення, розподіл і спеціалізація виробничих відносин, урізноманітнення номенклатури комплектуючих виробів, товарів і послуг вимагають нових інформаційних ресурсів, вичерпують наявні можливості суспільства реєструвати нові реалії та взаємини, що виникають на тлі суспільного розвитку. Без надбудови і модернізації інформаційних технологій суспільство наражається на інформаційну кризу, головними ознаками якої є консервація суспільних укладів, стабілізація урізноманітнення суспільних відносин, централізація управління і розподілу ресурсів, обмеженість номенклатури уживаних товарів і послуг, сировинна спрямованість експорту, рівність у зубожінні більшості громадян, значне майнове розшарування населення, соціальна маргіналізація працездатного населення .

Держави, що не спроможні утримувати стан інформаційної безпеки власного інформаційного простору на рівні розвинутих країн, опиняються у несприятливих умовах, насамперед у міжнародних конкурентних змаганнях за розподіл ринків, ресурсів, добробуту власного населення тощо. Як свідчить історія, навіть потужні у минулому імперії, зникли з сучасної мапи саме через неспроможність ефективного управління на власній території, недовідність власного інформаційного простру новим потребам.

Маргіналізація це втрата особистістю об'єктивноїприналежності до даної соціальної групи без наступного входженнядо іншої, а також втрата особистістю норм та цінностей відповідноїсубкультури. Вона, як відомо, пов'язана з розхитуванням і ламаннямнормативноціннісних систем під впливом соціальних і економічних зрушень. Маргінальність означає стійку, соціальне обумовлену відмінність між соціально-культурним походженням і нинішнім суп. становищем. Елементом соціально-класової структури суспільства є соціальні верстви, які утворюють внутрішню структуру класів івеликих соціальних груп (наприклад, робітники низької, середньої і високої кваліфікації).

Хотілося б, між тим визначити загальні засади інформаційної присутності держави в сучасному світі, та основні напрямки по захисту національних інтересів інформаційній сфері. Та показати важливість саме інформаційних технологій як головної компоненти національної безпеки в найближчому майбутньому.

ЗУ визначені основні типи загроз в інф-ній сфері:

-прояви обмеження свободи слова та доступу громадян до інформації;

-поширення засобами масової інформації культу насильства, жорстокості, порнографії;

-комп'ютерна злочинність та комп'ютерний тероризм;

-розголошення інформації, яка становить державну та іншу, передбачену законом, таємницю, а також конфіденційної інформації, що є власністю держави або спрямована на забезпечення потреб та національних інтересів суспільства і держави;

-намагання маніпулювати суспільною свідомістю, зокрема, шляхом поширення недостовірної, неповної або упередженої інформації.

Інформаційну зброю здебільшого розглядають, як сукупність технічних, організаційних, політичних і подібних засобів, за допомогою яких реалізуються інформаційні загрози.

Негативні впливи втручання закордонних держав на інформаційний простір можна сгрупувати в чотири основні типи:

-засоби впливу на інформаційну інфраструктуру;

-засоби розвідки, отримання інформації з інформаційних, телекомунікаційних і подібних систем;

-засоби впливу на інформацію, яка обробляється в інформаційних системах, наприклад, на програмно-математичне забезпечення цих систем;

-засоби впливу на суспільну свідомість.

Безпосереднім результатом негативних інформаційних впливів є перекручення інформації, що призводить до пошкодження чи деформації інформаційного середовища держави і інформаційних ресурсів, неможливості функціонування важливих державних, виробничих, наукових, фінансових систем і веде до втрати національного інформаційного суверенітету.

Нарешті, до інформаційної безпеки слід віднести і забезпечення права фізичних і юридичних осіб, всього населення своєчасно отримувати повну інформацію. Реалізація права на доступ до інформації із різних джерел можлива тільки при розвинутій інформаційній інфраструктурі. Під нею слід розуміти єдність таких систем: виробництва і доставки інформаційних продуктів до споживача; виробництво засобів виробництва інформаційних продуктів та їх доставки; виробництво інформаційних технологій; накопичення та зберігання інформаційних продуктів, сервісного обслуговування та підготовки кадрів[9].

Поствестфальська структура як одна із ефективних систем міжнародних відносин.

Характеризується поступовою втратою інститутами державної влади виключного примату у здійсненні внутрішньої політики на національній території. У зовнішньополітичній сфері також продовжується перерозподіл реальних важелів впливу на користь наднаціональних структур. В експертному співтоваристві нова система міжнародних відносин дістала назву «Поствестфальский світ». Паралельно зі змінами у господарському комплексі України та способі життя українців змінювався світ. На разі основними якісними характеристиками трансформації світу на початку XXI століття є наступні чинники¹:

       -перерозподіл владних повноважень з національного рівня на глобальний;

         -поява таких нових суб'єктів влади, як міжнародні регулюючі органи, неформальні центри впливу надвисокого рівня компетенції;

        -феномен країни-системи;

        -деформалізація влади, зменшення ролі та значення представницьких органів влади, публічної політики на загал, тенденція до розширення зони неформальних процедур прийняття рішень;

        -нові горизонти судової влади, утвердження нової міжнародно-правової парадигми;

         -транснаціоналізація еліт, поява нової глобальної спільноти - Світової Півночі, паралельна глобалізація альтернативного простору Світового Півдня;

         -злиття політичних та економічних функцій, формування на цій основі нової системи стратегічної взаємодії та глобального впливу;

         -просторова локалізація окремих видів господарської діяльності, поява нових форм міжнародного поділу праці, перерозподіл світового прибутку й зняття «глобальної ренти»;              розвиток транснаціональних мереж співробітництва, мережевої культури загалом.