Методи адаптації польського права до європейського.

Адаптація національного права до права Європейського Союзу має два основні аспекти: формальний, який полягає у включенні євросоюзних приписів у приписи внутрішнього права, і практичний, який охоплює також створення процедур і «клімату» для впровадження і застосування євросоюзного права у Польщі. Тому й розрізняють два основні методи адаптації права: «жорсткий» - шляхом європейської законодавчої діяльності, та «м’який» - шляхом проєвропейської інтерпретації права судами і адміністративними органами держав- кандидатів.

Переклад актів європейського права на польську мову

Збереження мовної тотожності всіх держав-членів Європейського Союзу - одне з основних правил функціонування Співтовариства. Перевірка відповідності проектів правових актів до європейського права

Виконання законодавчих заходів з метою адаптації до права ЄС вимагає перевірки відповідності проекту нормативного акту до європейського права. Таку перевірку слід провадити на кожному етапі законодавчої роботи: під час підготовки проекту акту, його схвалення (а коли готується закон — протягом усього періоду його проходження в парламенті), а також після його подання на промульгацію (оприлюднення). У Польщі ця система формувалася поступово, починаючи з 1992 р., і тільки 1997 р. охопила всі етапи законодавчих дій і проекти, що надходять від усіх авторів пропозицій.

Порядок роботи над законами, що спрямовані на адаптацію польського права до європейського права

Законодавчі дії з метою адаптації польського права до європейського права полягають в ухваленні нових законів, що стосуються досі не врегульованих питань, внесенні змін до наявного права та у виданні виконавчих актів. У разі адаптації до зобов’язань, що випливають з угод, які укладаються Європейським Співтовариством, вони можуть також означати необхідність повторних переговорів і денонсації міжнародних угод, укладених державою-кандидатом.

До 2000 р. закони з питань, які стосуються предмета регулювання європейського права, розглядалися звичайним законодавчим шляхом, що складався з п’яти етапів: законодавчої ініціативи, розгляду закону Сеймом, тоді — ухвалення закону, розгляд закону Сенатом, прийняття поправок, які знову розглядає Сейм, підписання закону президентом та опублікування закону у Віснику законів. Такі закони становили 43% від законів, ухвалених Сеймом ІІІ каденції (271 з 619 опублікованих). Єдиною різницею у процедурі роботи над ними була описана вище необхідність отримання рецензії щодо відповідності запланованих актів до європейського права.

У зв’язку з негативною оцінкою темпу роботи з адаптації, вміщеною в Періодичних рапортах Комісії в 1998 і 1999 рр., було ухвалено рішення про введення спеціальної процедури підготовки деяких законів для адаптації до європейського права. Ці закони, так звані закони з адаптації, були підготовлені урядом і розглядалися парламентом в особливому порядку. У ІІІ каденції Сейму вони становили 78% від усіх законів, предмет яких входив у сферу регулювання права Європейського Союзу.

Роль парламенту України в процесі адаптації законодавства України до права ЄС.

Поняття «глобалізації» та «глобальної економіки».

Глобальна економіка - це сукупність національних господарств, пов'язаних один з одним системою міжнародного поділу праці (МПП), економічними і політичними відносинами. Універсальний зв'язок між національними господарствами здійснюють міжнародні економічні відносини.

Характеризується:

· сукупність виробничої діяльності людини, яку можна виразити макроекономічними показниками в натуральній і вартісній формі за визначений період часу (зазвичай за 1 рік) (наприклад, сукупний світовий обсяг ВВП (у дол. США), сукупний світовий обсяг виробництва автомобілів у рік (у млн. шт.) і т. ін.);

· сукупність національних економік усіх країн світу, кожна з яких займає своє визначене місце у світовій системі;

· сукупність міжнародних економічних відносин, економічних зв'язків між національними господарствами;

· глобальна діяльність транснаціональних компаній (ТНК) і транснаціональних банків (ТНБ);

· інтеграційні угруповання країн, співтовариства країн і міжнародні організації;

· світова система, що сформувалася й організована в результаті розвитку капіталістичного способу виробництва;

· результат економічної діяльності всього людства, розглянутий з урахуванням стану навколишнього середовища і наявних ресурсів.

Глобалізація - перетворення певного явища на світове, планетарне, те, яке стосується усієї Землі, земної кулі.

Глобалізація - це процес всесвітньої економічної, політичної та культурної інтеграції та уніфікації. Основними наслідками цього процесу є розподіл праці, міграція в масштабах усієї планети капіталу, людських та виробничих ресурсів, стандартизація законодавства, економічних та технічних процесів, а також наближення культур різних країн. Це об'єктивний процес, який носить системний характер, тобто охоплює всі сфери життя суспільства.