Поняття адаптації законодавства України до права ЄС.

В установчих договорах про Європейські співтовариства та в інших документах, які створюють правові засади для регулювання європейської інтеграції, використовуються різні терміни для визначення процесу приведення національного законодавства у відповідність з правом ЄС. В Договорі про заснування Європейського Співтовариства вживаються терміни „зближення” (статті 3(ж), 94, 136) та „гармонізація” (статті 93, 129, 149, 150, 174). Рада Співробітництва вживає заходів щодо „гармонізації” законодавства (стаття 100(а), параграф 4 Угоди про створення Європейського економічного співтовариства) [18].

Як свідчить практика реалізації права ЄС, обидва терміни вживаються як синоніми. Але на думку багатьох фахівців з права ЄС [22] термін „гармонізація” адекватніше за інші терміни віддзеркалює суть процесу створення гомогенного правового середовища в межах європейських інтеграційних організацій відповідно до моделей, запропонованих інститутами ЄС, і є поширенішим у застосовуванні.

Гармонізація законодавства не вимагає від держав-членів ухвалення однакових правових актів. Йдеться, насамперед, про те, щоб держави-члени застосовували схожі закони чи інші правові акти.

Країни-кандидати Центральної та східної Європи в процесі інтеграції керувалися рекомендаціями Білої Книги Європейської комісії 1995 р. „ Підготовка асоційованих країн Центральної та Східної Європи до інтеграції у внутрішній ринок Союзу” . Цей документ оперує термінами „гармонізація” та „наближення”. У Білій книзі „наближення” означає підготовку змін національного законодавства для приведення його у відповідність до конкретного наведеного у Книзі переліку нормативних актів ЄС, які є пріоритетними у певних сферах законодавства, а також розробку та здійснення механізмів реалізації оновленого законодавства [34]. Фахівці, які досліджували питання інтеграції у цих країнах, часто застосовували різні поняття: „пристосування”, „зближення”, „гармонізація”.

„Правова адаптація – процес розроблення та прийняття нормативно-правових актів та створення умов для їх належного впровадження та застосування з метою поступового досягнення повної відповідності права України із acquis communautaire”. Правова адаптація має такі форми:

o транспозиція– процес прийняття, внесення змін чи скасування правових норм з метою досягнення ідентичних правових наслідків з відповідними актами законодавства Європейського Союзу;

o наближення – процес прийняття, внесення змін чи скасування правових норм з метою наближення положень національного законодавства до положень актів законодавства Європейського Союзу для створення належних умов імплементації правового порядку Європейського Союзу;

o координація – процес узгодження тої частини національного законодавства та практики його застосування, де наближення або транспозиція є неможливими або непотрібними;

o імплементація – процес транспонування актів законодавства Європейського Союзу, включаючи створення порядку та процедур їх впровадження (імплементація в вузькому сенсі); цей процес також включає тлумачення, практику застосування, забезпечення дотримання та виконання норм права, які відповідають acquis communautaire, органами державної влади (імплементація в широкому сенсі).

“Гармонізація – процес приведення законодавства держав-членів Європейського Союзу у відповідність з певною правовою моделлю, визначеною актами законодавства Європейського Союзу». Така гармонізація має дві форми:

o абсолютна гармонізація – приведення національного законодавства держав-членів ЄС у відповідність до правової моделі, що містить деталізовані вимоги, від яких держави-члени ЄС не повинні відступати;

o мінімальна гармонізація – приведення національного законодавства держав-членів ЄС у відповідність до правової моделі, що встановлює лише мінімальні вимоги, які мають бути впроваджені в національне законодавство держав-членів ЄС .

Необхідність адаптації законодавства до законодавства ЄС.

Питання щодо приведення вітчизняного законодавства у відповідність із законодавством ЄС для України є актуальним. Ось чому сьогодні є нагальна потреба у прийнятті Програми гармонізації законодавства України з законодавством ЄС, яка б передбачала заходи у всіх пріоритетних напрямах діяльності законодавчої та виконавчої влади щодо вирішення питань адаптації законодавства України до законодавства ЄС, у тому числі й податкового. В даний час на розгляді Верховної Ради України знаходиться проект Постанови Верховної Ради України «Про гармонізацію законодавства України із законодавством Європейського Союзу», підготовлений групою народних депутатів України.
Прийняття Верховною Радою України зазначеного документу надасть можливість схвалити на законодавчому рівні механізм узгодження нормативно-правової бази України із законодавством Європейського Союзу, що сприятиме подальшій європейській інтеграції держави.
Сьогодні необхідно реалізувати наявний потенціал двостороннього співробітництва між Україною та ЄС.

Досвід країн Центральної та Східної Європи на шляху адаптації національного законодавства до законодавства ЄС.

Особливості державного управління у Чехії.

Республіки Чехія та Словаччина, що утворилися у 1993 році, значно пізніше розпочали рух у руслі євроінтеграції та відповідне адміністративне реформування. Цей процес фактично розпочався з 1998 року, причому на цей момент в Чехії було проведено потужну приватизацію і, таким чином, створено економічний фундамент подальших перетворень. Словаччина ж перебувала в складному політичному і еконо­мічному становищі, що змусило її зробити "ривок" протягом 1998-2000 років.

Основним результатом проведення адміністративної реформи у Чехії була децентралізація публічної влади через перенесення частини компетенції з органів державної влади до органів місцевого самоврядування, нову модель якого було створено протягом 2000 року. Було створено дворівневу систему місцевого самоврядування – на рівнях муніципалітету та краю. Основний наголос робився на створенні сильних самоврядних територіальних одиниць-країв. На місці проміжної, окружної ланки самоврядування постали так звані "муніципалітети з розширеними повноваженнями".

Особливості здійснення державного управління у Польщі щодо питання наближення права Польщі до права ЄС.

Польща була другою країною, яка ще на початку 1990-х років "вбудувала" суспільні реформи в модель європейської та євроатлантичної інтеграції. За цих умов проведенню адміністративної реформи сприяв цілий ряд факторів, серед яких: активна участь усіх соціальних груп у демократичному русі; формування ще до початку перехідного періоду досить великої інтелектуальної та політичної демократичної еліти, яка опрацювала концептуальні ідеї нової політичної, соціальної та економічної систем ще до розпаду комуністичної системи; досить швидке здійснення радикальної економічної реформи, спрямованої на дерегуляцію та значні обмеження державного втручання; збереження Польщею багатьох механізмів ринкової економіки та громадянського суспільства в роки комуністичної системи; запровадження вже на початку проведення реформ інституційних механізмів для узгодження та обговорення рішень між Урядом та органами місцевого самоврядування; супроводження реформ інформаційною політикою уряду, яка розроблялася і втілювалася через Центр інформаційної підтримки; сприйняття урядом Польщі громадян та громадських об’єд­нань як своїх партнерів у проведенні реформ з метою зменшення опору здійснюваним радикальним змінам; недавній позитивний історичний досвід існування самоврядування; велика підтримка проведення реформ з боку засобів масової інформації.

Важливою особливістю здійснення реформи державного управління у Польщі було те, що вона була предметом консенсусу всіх політичних сил. Завдяки цьому всі уряди, починаючи з 1989 р., реалізовували одну й ту ж політику в сфері трансформації адміністративної системи країни. Основним результатом реформи у Польщі було впровадження з 1999 р. трирівневого адміністративно-територіального поділу країни, що дозволило вирішити головну проблему – впорядкування та розподілу завдань і відповідальності між органами державного управління та місцевого самоврядування