Свідомість як вища форма відображення дійсності.

Свідомість і спілкування два взаємозумовлених, взаємопов'язаних моменти. Лише за допомогою свідомості здійснюється їх спільна діяльність, її організація й координація, передаються знання, цінності, досвід від однієї людини до іншої, від старшого покоління до молодшого. З другого боку, свідомість виникає і функціонує через необхідність здійснення взаємодії між людьми.

Свідомість, спілкування і мова невіддільні одне від одного. Спільна діяльність людей (суспільне виробництво, праця чи спілкування у широкому розумінні цього слова) потребує певної знакової системи, за допомогою якої здійснюється комунікація між людьми. Способом, який особливо опосередковує механізм взаємодії людей, дає змогу передавати зміст свідомості від людини до людини, стає мова.

Мова - це знаряддя свідомості, та форма, у якій фіксується, виражається, передається увесь зміст свідомості. За допомогою мови як системи знаків відбувається об'єктивація свідомості. Внутрішній світ суб'єкта виражається у зовнішньому світі. У мові також виявляється самосвідомість людини (внутрішня мова).

Специфика средневековой философии.

Схоластика- стремились рационально обосновать и систематизировать христианское вероучение(средневековая «школьная» философия). Основные проблемы: проблема универсалий и доказательство бытия бога.

Проблема универсалий–проблема общих понятий(ставилась Платоном–«идеи», Аристотелем–«материя и форма»). В зависимости от ее решения всех ученых делят на реалистов и номиналистов.

Реалисты–утверждали, что общие понятия(универсалии) имеют реальное существование и предшествуют существованию единичных вещей(дом вообще существует как и конкретный дом).

Номиналисты- считали понятия лишь именами, реально существуют лишь отдельные вещи с их индивидуальными качествами. Общие понятия, создаваемые нашим мышлением об этих вещах, не только не существуют независимо от вещей, но даже не отражают их свойств и качеств.

Патристика -христианское богословие, 2–8 вв., Период средневековья–5- 17 вв.(падение Римской империи–буржуазные революции в Англии и Нидерландах).

Возникло феодальное общество(крепостное право). Значительную роль играло духовенство. Монастыри были и крепостями и центрами земледелия и очагами просвещения и культуры. Церковь стала хранительницей письменности и образованности в Европе. Раннее средневековье характеризуется становлением

Христианской догматики в условиях формирования европейского государства в результате падения Римской империи. В условиях жесткого диктата церкви и господства власти философия была объявлена служанкой богословия, которая должна была использовать свой рацион. Аппарат для подтверждения догматов христианства. Эта философия получила название "схоластики"(опиралась на форм. логику Аристотеля)

Еще в 5 веке(христианство уже господствующая религия в Греции и Риме) было сильно влияние философия неоплатонизма, враждебного христианству.(Нехристианские философские школы были закрыты по декрету императора Юстиана в 529г.) При этом одни христианские идеологи склонялись к отрицанию, другие к использованию учений ф. Идеалистов древности. Так возникла литература апологетов(защитников) христианства, а за ней возникает патристика–сочинения отцов церкви, писателей, заложивших основы философии христианства.

Со 2 века Греческие апологеты обращались к императорам, преследовавшим христианство. Они стремились доказать, что христианство поднимает такие вопросы, которые ставила и предшествующая греческая философия , но дает более совершенное их разрешение. Видный апологет- Тертуллиан(из Карфагена, 2в.)- сущ. непримиримое разногласие между религией, божественным откровением, священным писанием и чел. мудростью. Не создав ф. систем апологеты, однако , наметили круг вопросов, кот. стали основными для хр. ф.(о боге, о сотворении мира, о природе человека и его целях). Апологетика использует логические доводы, обращенные к разуму, для доказательства бытия бога, бессмертия души. разбирает доводы, обращенные против религии и отдельных догматов. Противоречие в том, что будучи рациональной по форме, апологетика иррациональна по содержанию, т. е. обращаясь к разуму, говорит о непостижимости разумом религиозных догматов.

Античная философия космоцентрична, философия средневековья–теоцентрична(основная проблема–проблема христианского бога). Христианство появилось примерно в середине 1 века и стимулировало развитие С.Ф.

Этапы развития средневековой философии:

1. Этап патристики(2- 8 век, конец этапа–деятельность Боэция–первого схоласта)

2. Этап становления схоластики((7–12 вв.)–Боэций, Эриуген, П.Абеяр)

3. Расцвет схоластики(13 век–Бэкон, Альберт Великий, Фома Аквинский)

Христианство завоевало свое место под солнцем в борьбе с язычеством. «Патер»–отец. Период патристики–период отцов церкви. Основные проблемы периода: систематизация христианского учения, определение основных догм, теодиция(проблема оправдания бога). Становление христианства, церкви, зарождение С.Ф. шли параллельно. Мы воспитаны в рамках христианской культуры(даже атеисты).

Універсальні зв’язки буття.Категорії діалектики

Буття характеризується живою рухливістю, переходами, суперечливістю. Мислення відображає всезагальні риси, відносини, зв'язки розвитку буття. Це відображення проявляється в основних законах діалектики. Але складність універсальних зв'язків, відносин не вичерпується трьома основними законами діалектики. Крім них діалектика поєднує в собі і неосновні закони, зміст яких полягає у співвідношенні певних категорій.

Категорії – це універсальні форми людського мислення. Для діалектики характерним є формування парних категорій, які відображають "полярні" сторони цілісних явищ, процесів. Серед розмаїття зв'язків реального світу філософське пізнання виділяло різні типи всезагальних зв'язків. Поняття про такі зв'язки можуть бути об'єднані в дві групи категорій.