Радянська індустріалізації, її джерела і соціально-економічні наслідки.

На прикінці 1920-х роківрадянська влада поставила завдання перетворити СРСР на могутню мілітаризовану державу і було вирішено прискорити індустріалізацію народного господарства.

Керівництво СРСР узяло курс на позачерговий розвиток галузей групт А(паливної,енергетичної,хімічної,металургійної,машбуд) з метою перетворення країни на могутню індустріальну державу з великим військовим потенціалом.

Були ухвалені 5-річні плани розвитку народного господарства, за які країна мала добитися поставлених завдань. Експлуатовувався масовий трудовий ентузіазм трудящих, їх віра в хороше майбутнє.Матеріальні стимули були замінені моральними.

Соціальним наслідком індустріалізації було те, що суспільство витрачало величезні ресурси на важку промисловість ,але її розвиток майже не позначався на стані легкої і харчової промисловості ,тобто на добробуті громадян.

Отже, позитивнимпідсумком індустріалізації в Україні стало :

1. зростання к-сті підприємств важкої промисловості

2. будівництво нових шахт, електростанції

Негативнінаслідки індустріалізації:

1. підрив розвитку с/г

2. гальмування розвитку легкої і харчової промисловості

3. нераціональне і нерівномірне розміщення продуктивних сил

4. посилена централізація управління промисловістю

5. зниження життєвого р-ня населення(дефіцит товарів і послуг, житлові проблеми, продовольчі картки)

Форми господарювання в аграрному секторі України в 20-30-ті роки XX ст. Суцільна колективізація та її наслідки.

Після згортання непу колгоспи були вкрай необхідні тоталітарному режиму, тому що вони давали можливість досить легко поповнювати державний бюджет. На початку 1928 р. вибухнула "криза хлібозаготівель", і Сталін висунув гасло суцільної колективізації. По першому п'ятилітньому плані в СРСР намічалося об'єднати в колгоспи 18—20% селян, а в Україні — 30%. Гасло суцільної колективізації було офіційно проголошене на листопадовому (1929 р.) пленумі ЦК ВКП(б).

Основними елементами колективізації були: примусове усуспільнення землі, засобів виробництва, худоби, позбавлення селян прав розпоряджатися вирощеною продукцією через обов'язкові постачання державі по значно більш низьких цінах, чим ринкові;, розкуркулювання, тобто виключення зі сфери сільськогосподарського виробництва, позбавлення цивільних прав і виселення в Сибір тих селян, що чинили опір" насильницької колективізації.

Під час поїздки Сталіна в Сибір у січні 1928 р. пролунали його пропозиції по прискоренню темпів колективізації, що носили директивний характер. Вони зводилися до наступного: зажадати від куркулів негайної здачі всіх надлишків хліба за державними цінами; у випадку відмовлення куркулів підкоритися', залучити їх до судової відповідальності і конфіскувати хлібні надлишки на користь держави для того, щоб 25% конфіскованого хліба було розподілено серед селян-донощиків.

Починалося насильницьке вилучення хліба в селян.

Загальна колективізація була задумана як комунізація з утворенням господарств максимального рівня усуспільнення, тобто усуспільнювалися корови, дрібна худоба, птах. Така практика зустріла різкий опір селян.

З 1930 р. вільну торгівлю.фактично заборонили, однак продуктивність сільського господарства, що поставляється державі, різко знизилася, Відсутність .матеріальної зацікавленості в розвитку суспільного, виробництва змушувало колгоспників імітувати праця, а не працювати по-справжньому. Продуктивні сили сільського господарства деградували усе більше. Щоб зробити колективізацію здійсненної, було вирішено, знищити найбільш заможний прошарок селянства, до складу якої входили всі селяни, що не хотіли усуспільнюватися. Порядок розкуркулювання розробила спеціальна комісія на чолі з В. Молотовим. Боротьбі з куркульством додавали видимість закону.