Теорія неокласичного (кейнсіансько-неокласичного) синтезу. Дж.Хікс, П.Самуельсон.

Неокласичний синтез– це напрям економічної думки, представники якого намагаються поєднати найголовніші ідеї різних напрямків економічної думки в єдину економічну теорію.

Одним з найяскравіших представників теорії „неокласичного синтезу” став американський учений Пол Самуельсон(1915). Він прагнув поєднати неокласичний аналіз факторів, які обумовлюють оптимальний рівень виробництва з кейнсіанським аналізом факторів попиту.

На думку вченого, такий синтез дозволить встановити зв’язок між мікро- і макроекономікою.Самуельсон розпрацював власну теорію економічної динаміки. Рівновага, за Самуельсоном, це стійкий стан, заякого має місце тенденція до саморегулювання: усі змінні,змінюючись, прагнуть до початкової величини.

Отже, рівновага за своєю сутністю динамічна, стаціонарний стан – це тільки спрощена модель, у якій час приймається за постійну величину. Учений вважає, що закономірності підтримки рівноваги можуть бути з’ясовані лише в аналізі динаміки. Цей аналіз ним широко використовується у дослідженнях економічних циклів, співвідношення між ростом капіталу і доходу, взаємодії мультиплікатора і акселератора.

П.Самуельсон завжди наголошував на необхідності поєднання бюджетної і грошово-кредитної політики. На противагу Фрідмену, він вважав, що жорстка політика, спрямована на подолання інфляції, може призвести до негативних наслідків. За Самуельсоном, в залежності від конкретних обставин треба використовувати як кейнсіанські (бюджетні), так і монетаристські методи. Шляхом поєднання фіскальної і грошово-кредитної політики економіка може відновити рівновагу на рівні високої зайнятості навіть за умов зниження потреб у робочій силі. Оцінки суті неокласичного синтезу неоднозначні.

В центрі уваги Дж. Хікса була проблема економічної рівноваги. У роботі "Вартість та капітал" (1939 р.) Хікс аналізує умови рівноваги на товарному та грошовому ринках. Як інструменти для аналізу була запропонована модель, на основі якої Хікс показав, що зміни на ринку товарів викликають певні зрушення на ринку грошей і навпаки. Рівновага на обох ринках визначається одночасно нормою процента і рівнем доходів. При побудові графіка точка, де криві перехрещуються, ілюструє "роботу" кейнсіанської моделі.

Розглядаючи реакцію споживачів на зміну ринкових параметрів, Хікс відмовляється від теорії граничної корисності. Замість поняття спадної граничної корисності він пропонує ввести принцип спадної граничної норми заміщення.

Дж. Хікс – автор понад двадцяти робіт з економіки, які мають складний теоретичний характер. Вивчення цих робіт примушувало плакати не одне покоління студентів. Дуже добрий математик, Хікс ввів в економічний аналіз математичний апарат, що дозволило йому з математичною точністю викладати свою точку зору з дуже багатьох дискусійних економічних проблем.

Неокласичні теорії економічного зростання. Теорії економічного зростання пов'язані з пошуком шляхів і факторів, які впливають на прискорення темпів економічного розвитку, на отримання максимальних результатів виробництва при найменших витратах. Найбільшу увагу цим проблемам приділили такі економісти, як Б. Дуглас, Р. Солоу, Дж. Мід, Е. Домарт, Р. Харрод, Е. Денісон, математик Х. Кобб.

Посткейнсіанство.

Посткейнсіанство- це ліве, радикальне, реформістське крило кейнсіанства. Воно сформувалося в післявоєнний період. Основними представниками є англійські економісти: Дж.Робінсон (1903-1983), Н.Калдор, П.Сраффа та американські економісти: С.Вайнтрауб, А.Ейхнерх. Центральне місце в посткейнсіанських теоріях займає проблема росту і розподілу.

Посткейнсіанці рекомендували проводити таку політику, яка сприяла б перерозподілу національного доходу з урахуванням інтересів трудящих, широких верств населення. Посткейнсіанство намагалося встановити зв'язок між розподілом національного доходу і темпами його росту. Його представники виступають з антимонополістичних позицій, намагаються розробити рекомендації щодо реформування капіталістичної системи, ліквідації її основних недоліків із метою зробити її більш відповідною інтересам широких верств населення.