Вимірювання обсягів національного виробництва. Валовий національний та валовий внутрішній продукт.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) – це сукупна ринкова вартість

всього обсягу кінцевого виробництва товарів і послуг, вироблених на

території даної країни протягом року.

Валовий національний продукт (ВНП) – це сукупна ринкова вартість

всього обсягу кінцевого виробництва товарів і послуг, вироблених як на

території даної країни, так і її резидентами за кордоном протягом року.

Резиденти – це фізичні і юридичні особи, що проживають і знаходяться

в данній країні, працюють тут і можуть мати філії, дочірні підприємства або

свої представництва за кордоном.

Відмінність між ВВП і ВНП полягає в тому, що ВВП розраховується за

територіальним принципом, а ВНП – за національним.

Так, при обчисленні ВВП враховується вартість продукції, виробленої на

території країни, незалежно від того, хто є власником факторів виробництва:

громадяни цієї країни або іноземці. Наприклад, прибутки іноземної

корпорації, що отримані на території певної країни, будуть враховані у ВВП

цієї країни, але не враховуються при обчисленні ВНП цієї країни.

ВНП – це більш широкий показник, який крім ВВП враховує також чисті

факторні доходи, зароблені резидентами країни за кордоном.

ВНП = ВВП + ЧФД

ЧФД, або чисті факторні або первинні доходи з-за кордону – це різниця

між доходами, отриманими громадянами або фірмами країни за кордоном і

доходами фірма або іноземних громадян, отриманими на території даної

країни (прибутки, зарплата, зароблені іноземцями в даній країні).

В одних країнах основним показником обсягів виробництва вважається

ВНП, а в інших (у тому числі й в Україні) – ВВП. Чисті факторні доходи з-за

кордону складають, як правило, незначну частку від ВВП: менше 1%, тому

при макроекономічному аналізі часто нехтують різницею між ВВП і ВНП,

вживаючи термін „ національний продукт країни”, або „валовий доход”

країни.

Тому методи підрахунку використовують одні й тіж самі, що для ВВП, то і для ВНП.

Умови підрахунку ВНП:

По-перше, необхідно уникати “подвійного рахунку” тих продуктів, які

проходять декілька виробничих стадій. Потрібно враховувати тільки вартість

кінцевих продуктів, призначених для кінцевого продажу споживачам, і

виключати з ВНП вартість проміжного продукту (сировини, матеріалу), які

призначені для подальшої переробки;

По-друге, при підрахунку ВНП потрібно включати лише додану

вартість, створену кожним підприємством.

Додана вартість – ринкова ціна всього обсягу продукції, виготовленої11

підприємством протягом певного часу (наприклад, року) за відрахуванням

вартості спожитої сировини і матеріалів, придбаних у постачальників.

Підраховуючи і складаючи додану вартість, створену всіма підприємствами,

у всіх галузях країни, отримаємо ВНП (за виробничим методом);

По-третє, у ВНП не включаються непродуктивні операції (в результаті

проведення яких відсутня новостворена вартість), тобто:

1) невиробничі фінансові операції (державні і приватні

трансфертні платежі та операції з цінними паперами);

2) продаж уживаних речей.

Методи підрахунку ВНП:

1. Виробничий метод, або за доданою вартістю;

2. Метод „за витратами”, або метод кінцевого використання;

3. Метод „за доходами”, або розподільний метод.

1. Виробничий метод – представляє собою обчислення ВНП як суми

доданої вартості, створеної суб’єктами макроекономіки у всіх галузях

економіки разом:

2. „За витратами” ВНП визначається шляхом додавання усіх витрат

суб’єктів економіки (населення, підприємства, держава, іноземні споживачі)

на закупку всієї виробленої в даному році продукції.

де С – витрати населення (домогосподарств) на придбання товарів і послуг;

ІВАЛ – валові приватні інвестиційні витрати підприємств, які

поділяються на такі складові:

1) придбання нових засобів виробництва та технологій;

2) нове будівництво;

3) зміни у запасах на підприємствах (вироблені, але не проданіу

цьому році товари).

G – державні закупки (або витрати держави на придбання товарів і

послуг; утримання апарату управління, армії тощо);

NХ – чистий експорт, або витрати іноземних споживачів на придбання

товарів і послуг, який представляє собою різницю між експортом і імпортом.

„Х” буде із знаком “+”, якщо експорт > імпорту, і із знаком “−”, якщо імпорт

> експорту).

NХ = X - M, де X – експорт, M – імпорт.

2. „За доходами” ВНП підраховується шляхом додавання всіх доходів,

отриманих суб’єктами макроекономіки в процесі виробництва даного року.

де L – зарплата найманих працівників (з врахуванням внесків підприємств

на соціальне страхування, фонд зайнятості, пенсійний фонд);

Р – прибутки корпорацій та приватних підприємств (до моменту сплати

податку з прибутку), що включає три складові:

а) податок на прибуток;

б) дивіденди акціонера;12

в) чистий прибуток.

R – рента, або доходи власників з нерухомості, землі і т.д.;

r – відсоток, отриманий на вкладений капітал (під процент в банк, або за

цінні папери);

A – амортизація (по країні);

Tн. – непрямі або побічні податки на бізнес (акцизні збори, ПДВ,

ліцензійні платежі, державне мито), за відрахуванням субсидій.

Це означає, що державні субсидії на виробництво не враховуються у обсягу ВНП, тобто вони відраховуються з обсягу побічних податків.