Макрорегулювання економіки: суть,обієкти,цілі та інструменти.

Термін “макроекономічне регулювання” в економічну науку ввійшов порівняно недавно. В радянській економічній літературі поширення набув такий термін, як “господарський механізм”. У світовій економічній науці використовують терміни “макроекономічне регулювання” та “макроекономічна координація”.

У вузькому розумінні макроекономічне регулювання - механізм, за допомогою якого досягається збалансованість національної економіки.

Механізм макроекономічного регулювання у ринковій системі господарства включає в себе такі три начала: ринковий механізм, фірми і домогосподарства та державу.

Ринковий механізм забезпечує доведення рішень окремих ринкових суб’єктів один до одного, а саме головне, - він здійснює ув’язку прийнятих рішень через систему цін та конкуренцію. В будь-якій економічній системі існує потреба в певному кількісному відношенні між певними частинами, сферами, галузями, підгалузями, тощо. Найважливішими макроекономічними пропорціями є співвідношення між споживанням і заощадженням; між сукупним попитом і сукупною пропозицією. У ринковій системі домогосподарства виступають власниками ресурсів, які вони поставляють фірмам через ринки ресурсів. На ринках продуктів домогосподарства є покупцями і від них великою мірою залежить сукупний попит. Фірми є покупцями на ринках ресурсів і продавцями на ринках продуктів. Домогосподарства і фірми ухвалюють свої рішення свідомо, але на їх економічну поведінку великою мірою впливає держава.

Держава є ключовим елементом макроекономічного регу-лювання і від неї залежать умови функціонування двох попередніх складових. Саме держава забезпечує свободу економічної діяльності фірм та домогосподарств, відповідальність останніх за результати своєї господарської діяльності, а також функціонування багатьох інститутів ринкової економіки.

Для впливу на економіку держава використовує різноманітний інструментарій. Економісти виділяють два принципово відмінні види цього інструментарію: 1) правові та адміністративні; 2) економічні.

Правовий інструментарій включає в себе нормативні, законодавчі акти. Правова держава характеризується в першу чергу верховенством закону. В ній не може бути жодної посадової особи, яка стояла поза законом або над ним . Економічний інструментарій - державний бюджет з його податками та видатками, гроші, кредит та ін. Нині економісти в своїй більшості виділяють два основні види економічного інструментарію.

Цілі макроекономічного регулювання:

1. Економічне зростання країни, яке дає змогу забезпечити

виробництво більшої кількості товарів і послуг, покращання їхньої якості,

а отже і вищий рівень життя населення;

2. Підвищення економічної ефективності виробництва на базі НТП, що

сприяє мінімізації витрат ресурсів для виробництва певного обсягу

товарів та послуг;

3. Економічна свобода, яка забезпечує створення для підприємців,

працівників і споживачів умов вільного вибору;

4. Повна зайнятість населення, яка дає змогу кожному індивіду

реалізувати свої професійні здібності і одержати доходи залежно від8

затраченої праці;

5. Справедливий розподіл доходів, щоб запобігти, як диференціації

рівня життя різних груп населення, так і зрівнялівці в оплаті праці;

6. Соціальний захист, який гарантує належне існування безробітним,

непрацездатним, престарілим і дітям;

7. Оптимальний платіжний баланс, який полегшує досягнення

рівноваги у міжнародній торгівлі, зовнішньоекономічних зв'язках;

8. Рівновага у взаємодії з природним середовищем для підтримки

належного рівня життя людей.

Оскільки макроекономіка є складовою частиною економічної теорії, то

вона використовує всі інструменти і методи економічної теорії

Вимірювання результатів макроекономічного розвитку.Система національних рахунків.

Економічний розвиток країни знаходить своє відображення в основних

макроекономічних показниках, динаміка яких аналізується в національних

рахунках.

До 1992 року в колишньому СРСР використоувавлась система

показників, яка мала назву Баланс Народного Господарства. Характерною

особливістю цієї системи був поділ на дві нерівнозначні сфери:

І – матеріальне виробництво, ІІ – невиробнича сфера.

За методолологією БНГ сукупний суспільний продукт (ССП) та

національний доход (НД) створювалися лише виробничою сферою. А

продукт, вироблений нематеріальними галузями економіки (житлово-

комунальне господарство, сфера обслуговування, охорона здоров’я, освіта

тощо) в розрахунок не брався, що значно зменшувало вартість кінцевого

національного продукту.

В той же час в розвинених капіталістичних країнах використовувалась

інша система національних рахунків – СНР, яка стала впроваджуватися в

Україні з переходом до ринку – з 1992р.

Система національних рахунків (СНР) – спеціальний статистичний

документ, який представляє собою систему найбільш загальних

взаємопов’язаних економічних показників, які характеризують обсяги, темпи

і основні пропорції розвитку економіки країни.

В основу СНР покладено концепцію «еквівалентності продукту і

доходу», за якою продуктивною вважається праця як у сфері матеріального,

так і нематеріального виробництва, яка приносить доход людині чи

суспільству. Тому при розрахунку макроекономічних показників

використовується принцип рівності доходів і витрат в ринковій системі: всі

витрати на купівлю товарів і послуг обов’язково стають доходами виробників

цієї продукції.

У СНР обраховуються такі основні показники:

1. валовий випуск продукції(ВВ);

2. валовий внутрішній продукт (ВВП);

3. валовий національний продукт (ВНП);

4. чистий національний продукт (ЧНП);

5. національний доход (НД).

6. особистий дохід населення (ОД);

7. кінцевий (або використовуваний) доход населення (КД).