Американська школа маржиналізму: Дж. К. Кларк.

Помітний внесок у формування неокласичної теорії кінця ХІХ ст. вніс засновник американської школи Джон Кларк.

Основні положення економічного вчення Кларка викладено у працях “Філософія багатства” і “Розподіл багатства”.

Головна відмінність його вчення від розробок інших шкіл маржиналізму полягає в аналізі проблем виробництва і розподілу, який опирався на концепцію граничної продуктивності праці і капіталу. Тому американську школу маржиналізму часто називають школою граничної продуктивності

Наукові досягнення Кларка потрібно розглядати в 2-х аспектах:

1) методичному.

теоретичному.

В першому випадку йдеться про новизну методології досліджень в рамках створеного Кларком вчення про три природних розділи економічної науки, а в другому - про закон граничної продуктивності факторів виробництва і вчення про статику і динаміку економічної системи, які грунтуються на мікроекономічному аналізі виробництва і розподілу.

В методологічному дослідженні Кларк ділить економічну науку на 3 розділи:

2) вивчає універсальні закони, тобто закон граничної корисності, закон граничної продуктивності і закон спадної продуктивності.

здійснює аналіз в стані статики.

досліджує закони економічної динаміки.

Під статикою Кларк розумів опис умов, необхідних і достатніх для встановлення рівноваги ринкової економічної системи. Передбачалось, що економіка може мати не один, а кілька станів рівноваги, які визначаються обсягами праці і капіталу. Якщо рівновага системи порушиться, еоконміка приде в рух для пошуку нового рівноважного стану статики, то пояснити причини цього повинна економічна динаміка.

Для з'ясування суті динамічного розвитку економіки Кларк значно модифікував теорію факторів виробництва. На відміну від Сея, він розглядав не три, а чотири виробничі функції:

1. грошовий капітал.

2. капітальні блага, до яких відносив засоби виробництва і землю.

3. підприємницька здібність.

4. праця.

В теорії Кларка виробництво і розподіл розглядається сферами діяльності раціональних господарюючих суб'єктів, тобто з позиції маржиналізму. До них він відносить:

- робітника як носія праці.

- власника грошового капіталу.

- підприємця як носія підприємницької діяльності.

Підприємцями Кларк вважав тільки тільки тих осіб, хто здійснює організацію праці і управління виробничими ресурсами, не маючи власного капіталу. Вважалось, що робітник одержує заробітну плату, власник капіталу - процент, підприємець -нормальний прибуток. Але за його новаторство, що рухає технічний прогрес, одержує і підприємницький доход. Кожний фактор виробництва, на думку Кларка, характеризується специфічною продуктивністю, що полягає в створенні відповідних доходів.

Кларк ввів поняття граничної продуктивності факторів виробництва, яку він поставив в залежність від їх обсягу. За так званим законом спадної продуктивності праці, за умови, коли обсяг усіх факторів залишається незмінним, а зростає лише чисельність робітників, кожний новий додатковий працівник буде виробляти все менший граничний продукт праці. За такою схемою уявлялась дія закону спадної продуктивності капіталу, а також граничного продукту капіталу та його гранична продуктивність. Дані категорії, сформульовані Кларком, стали одними з основоположних в сучасній неокласичній теорії.

Втрата Англією світової економічної першості на рубежі 19-20 ст.: причини і наслідки.

. освітня революція тут порівняно з іншими європейськими країнами, особливо Німеччиною, розвивалася дуже кволо.

 підприємці Англії, маючи дешеву сировину й величезний ринок збуту товарів у колоніях, у будь-якому разі одержували надприбутки.

 Процес концентрації виробництва й утворення монополій в Англії затримався на 10—15 років порівняно зі США та Німеччиною, і перші такі об'єднання виникають у колоніях чи з обслуговування колоній.

 Структурні зміни в економіці Англії відбувалися повільно. На початок XX ст. у перше місце належало легкій промисловості, а не важкій, значна кількість устаткування на заводах і фабриках фізично й морально застаріла, недостатньо впроваджувалися останні досягнення науки і техніки.

 У кінці XIX ст. сільське господарство Англії не зазнало суттєвих змін порівняно з другою половиною XVIII ст.

 Фермерські господарства орендарів у зв'язку з високими податками зменшували виробництво товарної продукції та не могли задовольнити потреби країни в продуктах харчування, особливо зерні, унаслідок чого Англія змушена була робити закупівлі за кордоном та ввозити з колоній, витрачаючи великі кошти.

 У кінці XIX ст. Англія змушена була здійснити переорієнтацію своєї економіки на більш тісний зв'язок з колоніями, за розмірами яких вона посідала перше місце у світі — на початку XX ст. їх площа була 33,5 млн км2 з населенням 393,5 млн осіб.

 У 1914 р. Англія посідала перше місце у світі за вивезенням капіталу за кордон, причому 94 % коштів переміщалися в її колонії.

 Потужність банків країни продовжувала зростати. У кінці XIX ст. Англія перетворюється на світовий фінансовий центр (зосередження найбільших банків у Лондоні — у Сіті), а англійський фунт стерлінгів, який вільно обмінювався на золото, стає провідною валютою світу.

 Англійський банк— провідний банк, стає важливим елементом ринкової структури, а Англія — «світовим банкіром». Прибутки від фінансових операцій виходять на перше місце, причому за рахунок колоній, які стають основою економіки Англії.