Формування неокласичної традиції в політичній економії. Кембрідзька школа. А. Маршалл.

Формування неокласичної традиції в економічній теорії.Кембрідзька Школа. А.Маршалл. У 90-х роках XIX ст. в Англії сформувалася так звана кембріджська економічна школа, засновником якої був досить відомий економіст кінця минулого і початку нинішнього століття Альфред Маршалл (1842—1924). Ця школа за своїм впливом на економічну думку не поступалася австрійській і започаткувала новий напрям в економічній теорії, так званий неокласичний. У своїх працях, особливо у відомій книжці «Принципи політичної економії» (1890), він намагався розробити універсальну економічну концепцію, об'єднавши різні економічні теорії. Найбільшою його заслугою є створення синтетичної теорії, яка поєднала елементи трудової теорії вартості і «теорії граничної корисності», що збагатило науку більш глибоким аналізом взаємозв'язку виробництва й обміну на підставі функціонального методу дослідження. А. Маршалл зборов суперечності теорії граничної корисності й теорії факторів виробництва і сконцентрував основну увагу на розробці теорії ціни. Основні його теоретичні надбання витримали іспит часом і користуються популярністю й дотепер.Артур Пігу тагож представник кембріджської економічної школи, один з послідовників та учнів А. Маршалла. А. Пігу — автор концепції економіки добробуту. У книжці «Економічна теорія добробуту» (1924) Пігу розвинув принцип «найбільшого блага для найбільшої кількості людей». Найвищого рівня добробуту можна досягти більш рівномірним розподілом доходів, хоча це може негативно вплинути на нагромадження капіталу й виробничу енергію.Значну увагу він приділяв проблемі зайнятості населення, яку зв'язував з рівнем заробітної плати і реальним попитом на працю. Ральф Джорж Хоутрі (1879—1975), англійський економіст, представник кембріджської школи. Коло досліджуваних ним проблем досить широке — це міжнародна торгівля і трудові відносини; тарифи та оподаткування; гроші та економічна влада. Найбільш відомі його праці «Добра й погана торгівля», «Капітал і зайнятість». Хоутрі розглядав економічну діяльність у тісному взаємозв'язку з політикою та етикою, владою держави, психологією. Його заслугою було твердження, що багатство й доходи розподіляються між людьми нерівномірно, а це є наслідком індивідуалістичного принципу ведення економіки. Тому Хоутрі вва жав, що ідеальною є така економічна система, яка використовує здатність людини до колективної діяльності. Хоутрі належить пріоритет у створенні теорії, яка зв'язує споживчі доходи й витрати з економічним циклом.

Причини уповільнення темпів економічного зростання у Франції на межі 19-20 ст.

Франція не могла досягти таких темпів промислового розвитку, як США і Німеччина, в першу чергу через відсутність у неї сировинної бази. В 1913 р. Франція видобувала лише 2/3 необхідного їй вугілля. А імпортне вугілля було дорогим, що знижувало конкурентоспроможність французької продукції. Крім того, в промисловості Франції було надто зношене обладнання і застарілі технології. Все це вимагало заміни, а коштів на інвестиції не було через:

1) економічні втрати, понесені внаслідок поразки у війні з Прусією (1870), які становили 16млрд франків, в тому числі 5млрд контрибуції. Крім того, Німеччина відібрала у Франції Ельзас і Лотарингію, де с великі запаси залізної руди;

2) французька буржуазія віддавала перевагу банківській діяльності. В кінці XIX на початку XX ст. лихварські риси французького капіталізму і це більше посилились. За 1870 1913рр. обсяг промислової продукції Франції виріс всього в три рази, тоді як в США - в 13 разів, Німеччині - в 7разів.

До 80-х рр. XIX ст. Франція пересунулась із другого місця в світовому промисловому виробництві на четверте, після США, Англії та Німеччини. Напередодні Першої світової війни по виробництву сталі Англія поступалась Німеччині в 4 рази, а США -майже в 7 разів.

Економічні причини і наслідки Першої світової війни. Версальська система. Суть і мета плану Дауеса.

Перша світова війна тривала з літа 1914 до осені 1918 р. Вона, крім матеріальних і моральних втрат, великих людських жертв, призвела до загострення міжнародних економічних відносин. Економіка переможеної Німеччини збанкрутувала (лише репарації сягали суми у 132 млрд золотих марок). Щоб не допустити світової катастрофи, уряди країн Антанти (США, Франція, Англія), які перемогли у війні, вирішили допомогти в оздоровленні німецької економіки. З цією метою було розроблено новий репараційний план для Німеччини, який одержав назву плану Дауеса (1924). Основна мета плану полягала у відновленні промислового потенціалу Німеччини. Зокрема, передбачалося надати Німеччині позику у сумі 200 млн дол., у т. ч. 100 млн дол. виділили американські банки. Цей план діяв до 1929 р. Він відрегулював репараційні платежі та сприяй ввозу іноземного капіталу до Німеччини. Промислове виробництві Німеччини уже в 1927 р. досягло довоєнного рівня.Перша світова війна ставила надто великі випробування доекономіки всіх 34 держав, які брали в ній участь. Вона поглинула третину матеріальних цінностей людства. На війну йшло більша половини промислової продукції. Різко зросло виробництва озброєнь та воєнної техніки.Війна обійшлась Російської імперії дуже дорого. Убитих були 1,5 млн чол., поранених біля 4 мли, полонених понад 2 мли осіб.За роки війни дуже зросли ціни, поглибилась інфляція. Знизилася продуктивність праці в промисловості внаслідок нестачі кваліфіко­ваних працівників. Були великі перебої в роботі цукроварень, млинів.В сільському господарстві вкрай не вистачало працівників (особливо чоловічої статі), коней, реманенту. В Україні, яка входила до складу Російської імперії, посівні площі в 1916 р. зменшились на 1 млн 900 гас. десятин, а сукупний збір збіжжя, у порівнянні з 1913 р., зменшився на 200 млн пудів.Найбільше потерпіли малоземельні селяни. Так, наприклад, в Україні в 1917 р. з майже 4 млн селянських господарств 640 тис. неї змогли засіяти свої наділи. Один млн 400 тис. селянських' господарств були безкінними, а в 1 млн 142 тис. селянських дворів не було корів.Наслідки війни та викликана ними господарська розруха сприяли назріванню масового невдоволення населення антинародною політикою царизму та активізації революційних рухів.Стурбовані критичним станом німецької економіки, США, Франція, Великобританія вирішили оздоровити її. 16 серпня 1929 року на Лондонській конференції був прийнятий план Дауеса (віцепрезидент США в 1929 р.) план передбачав надання позик та кредитів, переважно американських, на відбудову господарства та оздоровлення фінансів. Передбачало, що піднесення Німеччини допоможе сплачувати репарації Франції та Великобританії, які в свою чергу погасять зовнішній борг перед США. Вклавши в економіку Німеччини 27 млрд. Золотих марок, план Дауеса припинив інфляцію, було подолано розруху, зріс промисловий обсяг продукції, збільшилася роль Німеччини у світовій торгівлі. Але всі ці успіхи були зведені нанівець внаслідок світової економічної кризи. План Дауеса в умовах економічної кризи виявився не ефективним.

Еволюція неокласичної теорії на початку 20 ст. Теорії монополії та конкуренції: Дж.