Особливості розірвання строкового трудового договору

Строковий трудовий договір (пункти 2 і 3 статті 23) підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за дого-вором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених частиною першою статті 38 цього Кодексу.

1. На вимогу працівника трудовий договір, укладений на визначений строк, може бути розірваний достроково тільки за наявності поважних причин, примірний перелік яких вказаний в частині першій ст. 38 Кодексу та частині першій коментованої статті. Але за наявності цих поважних причин працівник, який бажає достроково розірвати трудовий договір за своєю ініціативою, не має права на двотижневе письмове попередження влас-ника або уповноваженого ним органу і залишити роботу після закінчення двотижневого строку. Він може залишити роботу лише тоді, коли власник або уповноважений ним орган видасть наказ про звільнення з роботи.

2. Якщо власник або уповноважений ним орган не видає наказу і не бажає звільняти працівника з роботи, працівник може звернутися з вимогою про дострокове розірвання трудового договору в органи по розгляду трудових спорів. Це єдиний випадок в законодавстві про працю України, коли органи по розгляду трудових спорів можуть розглядати спір про розірвання трудового договору. Судові органи переважно розглядають трудові спори про поновлення на роботі працівників, які вважають, що їх не-правильно звільнили з роботи.

3. Спори про дострокове розірвання трудового договору вирішуються в загальному порядку, встановленому для розгляду трудових спорів (ч. 4 п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 p.).

Припинення ТД за угодою сторін

Угода сторін про припинення трудового договору — це результат ініціативи з цього приводу однієї із сторін і згоди на це іншої сторони. Така угода може бути досягнута як стосовно строкового трудового договору (до закінчення строку, на який він укладений), так і трудового договору, укладеного на невизначений строк. Припинення трудового договору за угодою сторін не вимагає від пра­цівника, щоб він обов'язково попередив власника або уповноважений ним орган про припинення трудових відносин за 2 тижні. Дата припинення трудових відносин в цьому випадку визначається сторонами — пропозицією однієї і згодою іншої сторони, причому не обов'язково в письмовій формі. Сторони мають право усно домовитись про припинення трудових відносин. Для цього працівникові не обов'язково подавати заяву про звільнення з вказівкою дати звільнення, хоча наявність такої і була б достовірним підтвердженням його добровільного волеви­явлення, і звільнення оформляється лише виданням наказу чи розпорядження власника або уповноваженого ним органу з вказівкою обумовленої обома сторонами дати. При цьому не вимагається ніякого узгодження з будь-якими органами, крім випадків звільнення неповнолітніх до досягнення ними 18 років, яке проводиться за згодою комісії у справах неповнолітніх.

Поняття та предмет права пенсійного забезпечення

Пенсійне забезпечення є однією з основних гарантій матеріального забезпечення непрацездатних громадян. Для непрацюючих пенсіонерів пенсія фактично стає основним джерелом їхнього існування. В зв’язку з цим проблематичним є питання рівня матеріального забезпечення, який має підтримувати пенсія. Відповідно до ст. 46 Конституції України, пенсія повинна забезпечувати рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму встановленого законом. На жаль, реалії сьогодення такі, що ця вимога Конституції не дотримується державою. 3 вересня 1999 року мінімальний розмір пенсії за віком складає 24,9 грн., прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність на 2000 рік становив 216,56 грн., а у 2001 році – 248,77 грн. Як бачите, різниця дуже суттєва. Попри все держава розробляє спеціальні програми із соціального захисту прошарків населення пенсійного віку. У цьому полягає один із головних аспектів її соціальної функції, оскільки пенсіонери становлять досить велику соціальну групу.

Так, згідно з даними статистики в Україні пенсіонерів налічується близько 15 млн., або 29 % всього населення. Рівень і якість пенсійного забезпечення – важлива складова економічного та соціального становища країни.

Виходячи з цього державою сформована певна система соціального забезпечення.

 Систему пенсійного забезпечення складають:

державне пенсійне забезпечення;

комерційне пенсійне забезпечення.

Дисциплінарні звільнення з роботи та їх правові наслідки

Звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП, зокрема, може бути проведене за:

• залишення без поважної причини роботи особою, яка уклала трудовий договір на невизначений строк, без попередження про розірвання трудового договору, а також до закінчення двотижневого строку попередження (при звільненні за ст. 38 КЗпП);

• залишення без поважної причини роботи особою, яка уклала трудовий договір на строк, до закінчення строку договору (ст. 39 КЗпП);

• перебування працівника без поважних причин більше трьох годин протягом робочого дня поза територією підприємства, установи, організації або поза територією об'єкта, де він відповідно до трудових обов'язків повинен виконувати доручену роботу.

Законодавство про працю допускає звільнення працівника за одноразовий прогул без поважних причин, якщо до працівника раніше не застосовувалися дисциплінарні стягнення.

Датою звільнення з роботи є останній день роботи працівника.

Звільнення у зв'язку з появою на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння (п. 7 ст. 40 КЗпП). Згідно зі ст.46 КЗпП, у разі появи працівника на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння роботодавець має відсторонити його від роботи.

На цих підставах можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, були вони відсторонені від роботи чи продовжували виконувати трудові обов'язки. Не має значення і місце перебування працівника на території організації у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.

У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

За незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, а також за інше грубе порушення вимог законодавства про працю (ст. 172 Кримінального кодексу України). Якщо роботодавець вчиняє такі ж дії по відношенню до неповнолітнього, вагітної жінки чи матері, яка має дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, цією ж статтею передбачена більш жорстка кримінальна відповідальність.