Глобальні географічні дивізіональні структури.

Глобальна географічна структура - це тип структури, що припускає організацію діяльності компанії за певних територій чи регіонів світу. Цей підхід особливо вигідний для компаній, які дотримуються поліцентричної або мультілокальной філософії бізнесу. Глобальна географічна структура найчастіше використовується компаніями, продукція яких розрізняється по регіонах.

Глобальна географічна структура може принести велику користь компанії, стратегія якої спрямована на організацію максимально ефективної системи збуту продукції, а не на підвищення ефективності виробництва або впровадження нових технологій. З іншого боку, така організаційна структура корисна також для компанії, конкурентоспроможність якої заснована на репутації товарів відповідної торгової марки. Ще одна перевага полягає в тому, що вона дозволяє корпорації накопичувати знання про місцевий ринок. Менеджери регіональних підрозділів мають можливість адаптувати продукцію корпорації до потреб місцевих споживачів, а також оперативно реагувати на зміни умов ведення бізнесу на місцевому ринку.

Однак глобальна географічна структура має також певні недоліки. Зосереджуючи зусилля на потребах конкретного регіонального ринку, компанія може принести в жертву можливі переваги низьких витрат на базі глобалізації виробництва. При такій організації має місце також розпорошення ресурсів компанії в сфері впровадження нових технологій, оскільки інновації, прийняті в рамках одного регіонального підрозділу, можуть бути не прийняті іншими підрозділами. Отже, така схема організації може бути незастосовна для компаній, продукція яких значною мірою залежить від технічного прогресу. Ще один недолік глобальної географічної структури полягає в тому, що призводить до необхідності дублювання ресурсів компанії, так як кожне регіональне підрозділ повинен мати у своєму складі функціональних фахівців і спеціалістів по продукту і в багатьох випадках - відповідні виробничі потужності. Нарешті, формування глобальної географічної структури істотно збільшує витрати на координацію дій різних підрозділів компанії і, отже, не сприяє глобальному планування випуску продукції.

Глобальні функціональні структури.

Глобальна функціональна структура - це тип організаційної структури, що передбачає створення відділів або підрозділів, які несуть відповідальність за реалізацію однієї з функцій компанії у світовому масштабі. Такий тип структури використовується МНК, зайнятими випуском і реалізацією відносно вузької асортиментної лінії товарів або лінії споріднених товарів. Результатом є так звана «структура U-типу» (літера «U» у цій назві взята з англійського слова «unity» - «єдність»).

Глобальна функціональна структура забезпечує ряд переваг. По-перше, така структура робить можливим безперешкодний обмін досвідом і знаннями в рамках кожного функціонального підрозділу компанії. По-друге, менеджери компанії можуть здійснювати централізований контроль над усіма функціональними підрозділами. Нарешті, глобальна функціональна структура дозволяє сфокусувати увагу на основних функціях компанії. Наприклад, менеджери можуть легко ізолювати проблему, що виникла в сфері маркетингу, і захистити інші напрямки діяльності компанії від негативного впливу цієї проблеми.

Незважаючи на явні переваги, така організаційна структура може виявитися неприйнятноюдля багатьох компаній. По-перше, глобальна функціональна структура застосовна тільки в разі, коли компанія випускає відносно невелика кількість продуктів або має небагато замовників. По-друге, координація дій різних підрозділів компанії може виявитися проблематичною. Наприклад, виробниче відділення і відділення маркетингу можуть діяти настільки розрізнено, що кожне з них може почати переслідувати свої цілі в збиток компанії в цілому. І нарешті, при такій організації роботи компанії також може мати місце дублювання ресурсів у сфері управління компанією.

Мультинаціональні матричні структури.

Матричні структури. Матрична орієнтація (структура) використовується з метою ефективної реалізації важливих для фірм проектів, завдань. Це — одна з тимчасових структур, у межах якої члени сформованої групи відповідають і перед керівником проекту за своєчасність виконання своїх завдань (складових елементів проекту), і перед керівником свого постійного підрозділу за методику та якість роботи.

Зв’язки між працівниками в межах проектів вагоміші, ніж у межах підрозділів. І це цілком зрозуміло, бо саме проекти і є результатом діяльності фірми, а основні підрозділи постачають для кожного проекту відповідних фахівців.

Переваги: орієнтованість на результат;підтримка професійної орієнтації;точне визначення відповідальності за продуктовий прибуток.

Недоліки: конфлікт в організації через розподіл влади;загроза виникнення суперечностей у керівництві;потреба у менеджерах, що ефективно керують людськими ресурсами.

На практиці часто використовують змішані структури, в яких в окремих видах бізнесу чи країнах використовуються різні типи підрозділів і розподілу повноважень.