Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Суть і основні типи організаційних структур міжнародних корпорацій.




Організаційний фактор включає: структури управ­ління, взаємозв’язки між різними їх ланками і працівниками, розподіл функцій і влади, встановлення повноважень і відповідаль­ності кожного співробітника.

Особливості організаційного фактора в міжнародному менеджменті:

*природа зарубіжного бізнесу;

*утворення закордонних відділень;

*керівництво зарубіжними відділеннями;

*взаємодія локальних ринків і компаній;

*часові і географічні особливості;

*взаємозалежність структур і персоналу.

Задача глобальної організаційної структури, сформованої в тій чи іншій компанії, полягає в тому, щоб задовольнити її потреби в об'єднанні трьох типів інформації, необхідної для забезпечення ефективної міжнародної конкурентоспроможності компаніі.

Інформація про території. Менеджери компанії повинні мати у своєму розпорядженні достатній обсяг відомостей про культурні, комерційних, соціальних та економічних умовах, що склалися на ринку кожної країни, де компанія веде бізнес.

Інформація про продукт. Менеджери компанії повинні добре орієнтуватися в чинниках, що впливають на товари, які виробляє та продає компанія; до числа таких факторів належать тенденції розвитку технологій, потреби споживачів, а також конкурентні сили, що діють на ринку.

 Функціональна інформація. Менеджери повинні мати можливість обміну інформацією зі своїми колегами, які володіють певними знаннями з базових бізнес-функцій, таких як виробництво, маркетинг, фінанси, облік, управління людськими ресурсами та інформаційні технології.

Існує п'ять найпоширеніших типів глобальної організаційної структури: глобальна продуктова структура, глобальна географічна структура, глобальна функціональна структура, глобальна структура з орієнтацією на споживача і глобальна матрична структура. Кожна з глобальних структур орієнтована на один з типів інформації. З іншого боку, кожна структура ускладнює використання інших типів інформації в процесі прийняття рішень. Отже, вибір глобальної організаційної структури в МНК відображає відносну значимість кожного з трьох типів інформації для діяльності компанії, необхідність координації дій різних підрозділів, а також джерела формування конкурентних переваг компанії та філософію менеджменту компанії щодо її місця у світовій економіці

Міжнародні дивізіональні структури.

Організаційний фактор включає: структури управ­ління, взаємозв’язки між різними їх ланками і працівниками, розподіл функцій і влади, встановлення повноважень і відповідаль­ності кожного співробітника.

Особливість дивізіональних структур полягає у значній автономності окремих відділень (дивізій), які об’єднуються між собою у великі глобальні підрозділи ТНК. У свою чергу, кожне відділення може мати продуктову, функціональну структуру, орієнтовану на споживача.

Переваги: місцева відповідальність нижнього рівня;акцент на локальних ринках і проблемах;поліпшення координації в регіоні;використання переваги економічної локалізації операцій;кращі комунікації;«обличчям до обличчя» з місцевим персоналом і проблемами;забезпечення чіткого вимірювання рівня підготовки для лінійних менеджерів.

Недоліки: потреба у значній кількості осіб зі здібностями лінійних менеджерів;ускладнення централізованого, економічнішого обслуговування (персонал, закупівлі та ін.) і прагнення забезпечення такими послугами на регіональному рівні;ускладнення контролю для вищого менеджменту.

Глобальні продуктові дивізіональні структури.

Глобальна продуктова структура розподіляє глобальну відповідальність за певні товари або родини товарів між окремими підрозділами компанії. Цей тип організаційної структури найбільш доцільний у випадку, коли компанії випускають різні родини товарів чи продають ці товари на різних ринках. Якщо компанія випускає родинні товари, її організаційна структура формується відповідно до так званої структурою М-типу; робота компанії, яка займається випуском не пов'язаних між собою товарів, організовується відповідно до Н-образної схемою. Буква «М» у назві «структура М-типу» взята з англійського слова «multidivisional» («складається з ряду підрозділів»). Отже, термін «структура М-типу» означає, що компанія складається з ряду автономних підрозділів, що займаються взаємопов'язаними видами діяльності. Буква «Н» у назві «структура Н-типу» взята з англійського слова «holding» («холдинг»). Компанія зі структурою Н-типу складається з ряду автономних, практично не пов'язаних один з одним підрозділів, що займаються непов'язаними видами діяльності.

Глобальна продуктова структура дозволяє компанії отримати низку переваг:

- діяльність кожного підрозділу компанії сфокусована на випуску одного продукту або групи продуктів, менеджери кожного підрозділу підвищують свою кваліфікацію за всіма аспектами випуску того або іншого продукту, що в свою чергу, дозволяє підвищувати їх глобальну конкурентоспроможність;

- дозволяє підвищити ефективність виробництва, так як менеджери мають можливість організувати випуск продукції там, де витрати виробництва нижчі.

-дозволяє менеджерам координувати завантаження різних підприємств, переміщаючи виробництво у разі зміни попиту чи рівня витрат на місцях;

-менеджери володіють максимальною інформацією по продукту

-сприяє також глобальному маркетингу продукту. Компанія отримує більш широкі і гнучкі можливості в плані впровадження, просування й розподілу кожного продукту або групи продуктів на відповідному ринку;

Але глобальна продуктова структура має і певні недоліки

- припускає, що в кожній продуктовій групі повинні працювати фахівці в таких функціональних областях, як маркетинг, фінанси та інформаційні системи; в деяких випадках кожному підрозділу можуть знадобитися власні виробничі потужності для випуску і розподілу продукції, а також для розробки нових продуктів. Все це може привести до дорогого дублювання операцій.

-в кожній продуктовій групі необхідно накопичувати інформацію про культурних, правових і політичних умовах ведення бізнесу на різних регіональних і національних ринках, де діє група.

-ускладнюється процес координації дій різних підрозділів компанії, а також процес накопичення досвіду в рамках всієї компанії.










Последнее изменение этой страницы: 2018-05-30; просмотров: 220.

stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда...