Діяльність Паризького клубу

Паризький клуб — неформальне об’єднання урядів країн- кредиторів, якими є Австралія, Австрія, Бельгія, Норвегія, Велика Британія, Німеччина, Данія, Іспанія, Італія, Канада, Нідерланди, Нор­вегія, Португалія, США, Швейцарія, Швеція, Франція, Фінляндія та Японія. Це об’єднання було створено в 1956 р. з метою реструктури­зації заборгованості країн, що розвиваються. Паризький клуб — це неформальне об’єднання, яке не має штаб-квартири, секретаріату, а головне — статуту, іншими словами, цей клуб не має юридичного ста­тусу. Участь у Паризькому клубі означає постійний обмін інформаці­єю між кредиторами про заборгованість та хід її погашення. Усі угоди країн-боржників з Паризьким клубом мають статтю, що регламентує їхній обов’язок не надавати третім країнам більш вигідних умов пога­шення боргу перед ними, ніж умови, що були надані членам клубу. Найбіднішим країнам йдуть на поступки та можуть списати до 80 % їхнього зовнішнього боргу офіційним кредиторам. Практика, що при­йнята Клубом, обмежує також суму поступки країною-кредитором ак­тивів на вторинному ринку боргових зобов’язань до 20 млн дол., або 10 % загальної суми вимог до даної країни-кредитора.

Паризький клуб функціонує в тісному співробітництві з МВФ. Як­що будь-яка держава, що є боржником, потерпає від економічних тру­днощів, починає оздоровчу програму щодо санації економічної ситуа­ції під егідою МВФ, то Паризький клуб пропонує угоду щодо реструктуризації її зовнішнього боргу уряду країни. Результатом цього процесу, як правило, стає змога зменшити пасивне сальдо платіжного балансу без скорочення об’єму імпорту товарів та капіталів.

У переговорах у рамках Паризького клубу може брати участь будь- яка країна-кредитор, яка є тримачем зобов’язань за боргами, за якими може вимагатися перегляд умов погашення.

Найбільшу частку позик та кредитів у сучасних умовах міжнарод­ної економіки країни, що розвиваються, а також країни Східної та ентральної Європи отримали від країн—учасниць Організації еконо­мічного співробітництва та розвитку, тому ці країни майже постійно є учасниками переговорного процесу. Серед інших традиційних учасни­ків переговорів у Паризькому клубі слід назвати МВФ, Всесвітній банк, Конференцію ООН з торгівлі та розвитку, а також, звісно, країн- боржників, що звертаються з проханням щодо перегляду заборговано­сті. Такий багатосторонній підхід найбільш ефективний та полегшує роботу в адміністративно-організаційному плані, тому що боржник має змогу вести переговори з усіма кредиторами одночасно. Крім того, кредитори надають значну увагу принципу рівномірного розподілу боргів, бо хочуть бути впевненими в тому, що надані ними пільги що­до умов виплати боргу не використовуються для обслуговування бор­гових зобов’язань перед іншими кредиторами.

У своїй роботі Паризький клуб дотримується трьох основних принципів:

1наявність неопосередкованої загрози неотримання платежів;

2обумовленість реструктуризації боргу зобов’язанням боржника проводити певну економічну політику;

3рівномірне розподілення невиплачених боргів серед кредиторів.

Перші два принципи — це умови, які країна-боржник повинна ви­платити, перш ніж питання про перегляд старих умов погашення боргу буде розглянуте Паризьким клубом. Третій принцип не є обов’язковим. Він говорить про те, що кредитори повинні діяти спіль­но та координувати свої дії та вимоги до боржників.

Для створення більш ефективної системи реструктуризації боргу Паризький клуб розробив класифікацію країн за рівнем їхніх доходів, згідно з якою для кожної групи країн застосовуються певні умови що­до отримання згоди на реструктуризацію боргу з боку Паризького клубу кредиторів. По відношенню до найбідніших країн застосовують Торонтські, Лондонські та Неапольські умови; до найбідніших країн із середнім рівнем доходу застосовують Х’юстонські умови; заможні країни із середнім рівнем доходу користуються стандартними умовами Паризького клубу.

Торонтські умови були прийняті в 1988 р. Вони та застосовують­ся по відношенню до країн, доход на душу населення в яких не пере­вищує встановленого світовим банком рівня, який на сьогоднішній день становить 540 дол. на рік. До таких країн належать майже всі країни Африки, такі як Нігер чи Центральноафриканська республіка. Таким країнам може бути:

-списана третина боргу з переглядом відсоткових ставок по його обслуговуванню;

-надатися можливість погасити борг у строк до 25 років, 14 з яких відсотки нараховуються за пільговим режимом;

-нарахування відсотків проводиться за ставками удвічі менших за ринкові.

Х’юстонські умови прийняті в 1990 р. по відношенню до бідних країн, у яких річний доход на душу населення перевищує максималь­ний рівень, установлений Всесвітнім банком, що на сьогодні стано­вить майже 785 дол. на рік. Згідно з цими умовами:                   '

-строк погашення комерційних кредитів збільшується до 15 років з пільговим періодом у 8 років;

-з програм офіційної допомоги строк погашення й пільговий пе­ріод становлять 20 та 10 років відповідно.

Лондонські умови означають:

-анулювання 25 % боргу з подальшою реструктуризацією суми, що залишилась, на 23 роки з шестирічним пільговим періодом;      ¹

-реструктуризація боргу за ринковими відсотковими ставками на 25 років з 16-річним пільговим періодом;

-реструктуризація зобов’язань щодо обслуговування кредиту^ який був наданий як офіційне сприяння розвитку країни на 30 років із 20-річним пільговим періодом

До країн, реструктуризація боргу яким проводилася на основі Лондонських умов, належать Гвінея, Гондурас, Мозамбік, Сьєрра-Леоне. ’

Згідно з Неапольськими умовами, реструктуризація боргу прово? диться протягом 40 років, а пільговий період може тривати 16 або 2Г років. У цьому випадку відсоткова ставка не переглядається.

З 1997 р. Паризький клуб почав застосовувати Ліонські умови, за якими боргові зобов’язання можна знижувати до 80 %.

Найбільш поширені Стандартні умови Паризького клубу, які дозволяють реструктуризацію 10 % боргу на 10 років з 5-річним пільго­вим періодом.

Серед нововведень Паризького клубу — «Ініціатива НІРС», які передбачає цілеспрямовані зусилля щодо зниження боргу для найбі ніших з країн, що розвиваються, за умов проведення у них реформ фінансової санації, які мають бути схвалені Всесвітнім банком  МВФ.                

Що стосується діяльності останніх років, то найбільш значним; подіями в діяльності Паризького клубу виділяється анулювання 100 % боргу Сьєра-Леоне в 2007 р., дозвіл на дострокову виплату 22 млр, дол. боргу з боку Російської Федерації, наданого в 2006 р., угода І урядом України на реструктуризацію зовнішнього боргу, що була  підписана в 2001р.