Чотири основних правила ГАТТ регулювання міжнародної торгівлі.

Главной целью ГАТТ (Генеральное соглашение по тарифам и торговле было обеспечение условий для развития международной торговли, ослабление торговых барьеров и регулирование торговых споров. Текст Генерального соглашения содержал такие основные положения:

- определение сферы применения режима наибольшего содействия в международной торговле;

- порядок таможенного налогообложения;

- правила торговой политики в международной торговле (национальный режим относительно внутреннего налогообложения, применение налогов, субсидий в торговле и т.п.);

- содействие развитию внешней торговли развивающихся стран.

Основной формой деятельности ГАТТ было проведение международных многосторонних торговых переговоров - раундов, на которые обсуждались актуальные проблемы торговой политики и определялись юридические нормы, правила и принципы мировой торговли. Таких раундов было восемь. На восьмом было принято решение о преобразовании ГАТТ во Всемирную торговую организацию (ВТО).

136. МТЦ)Международный торговый центр (МТЦ) является межправительственной организацией системы ООН, находящейся в двойном подчинении у ЮНКТАД и ВТО и занимающийся вопросами оказании технической помощи развивающимся странам в расширении и диверсификации внешней торговли.

МТЦ является центральным органом в системе ООН по оказанию технической помощи в развитии торговли, в частности, экспорта развивающихся стран, причем первоочередное внимание в его деятельности уделяется программам подготовки кадров в вопросах содействия экспорту, исследования рынков и маркетинга, экспортному ценообразованию, упаковке и контролю качества экспортных товаров, методам закупок на международных рынках и системам управления поставками. Наблюдается рост авторитета центра, расширение сферы его деятельности и финансовой поддержки со стороны правительств западных стран и международных финансовых учреждений.

Основными направлениями деятельности МТЦ являются:

-разработка национальной стратегии развития внешней торговли развивающихся стран;

-создание и укрепление государственных учреждений, ответственных за развитие внешней торговли;

-формирование национальной инфраструктуры, для стимулирования торговли;

-проведение рыночных исследований, направленных на выявление новых возможностей для развития экспорта, производства новых товаров и услуг;

-передача опыта в области специализированных услуг, включающих экспортную упаковку, контроль над качеством, ценообразование, рекламу и торговую информацию, экспортное финансирование, юридические аспекты внешней торговли;

-создание и совершенствование национальных систем регулирования импорта; развитие торгово-политических мер регулирования внешней торговли

-подготовка кадров для внешней торговли.

Руководство МТЦ осуществляет реализацию концепции помощи развивающимся странам на микроэкономическом уровне, т.е. на уровне отдельных предприятий, оказывая содействие фирмам и организациям как государственного, так и частного секторов экономики той или иной страны.

137. ЮНСИТРАЛ является главным правовым органом ООН в области прав международной торговли.

Функции ЮНСИТРАЛ:

-унификация права международной торговли;

-координация работы международных организаций в сфере права международной торговли;

-содействие широкому участию государств в существующих международных конвенциях и разработке новых международных конвенций по правам международной торговли;

-подготовка кадров в области права международной торговли, особенно для развивающихся стран.

Законодательство, которое разрабатывается Комиссией, распространяется на такие области: купля-продажа товаров, арбитраж, электронная торговля, оборотные документы, финансирование проектов, банкротство, гарантии, строительные контракты, аккредитивы, морские перевозки.

Деятельность ЮНСИТРАЛнаходит главное выражение в разработке и принятии конвенций - документов, в которых содержатся согласованные нормы, принципы и стандарты в области международного торгового права.

Известнейшие конвенции:

-Конвенция об исковой давности в международной купли-продажи товаров;

-Конвенция ООН о морской перевозке грузов ("Гамбургское право");

-Конвенция ООН о договорах международной купли-продажи товаров (Венская конвенция);

-Конвенция ООН о международных переводных векселях и международных простых векселях и др.

ЮНСИТРАЛ осуществляет постоянную работу относительно унификации национальных законодательств, которые регулируют куплю-продажу товаров.

138. БАГІ Багатостороннє агентство з гарантій інвестиціям. Сприяє підтримці іноземних інвестицій у країнах, що розвиваються, через надання іноземним інвесторам гарантій від збитків, що виникають унаслідок некомерційних ризиків. Агентство також робить консультативні послуги з метою сприяння урядам у залученні приватних інвестицій і поширенні інформації про інвестиційні можливості в країнах, що розвиваються. В 1996р. Укр вступила до БАГІ (1988). Метою створення цієї організації було срияння надходженню інвестицій у країни, що розвиваються. БАГІ виконує три функції : надає гарантії від некомерційних ризиків обраним нею інвесторам; консультує уряди країн , що розвиваються з питань розробки та реалізації стратегій, програм і процедур, які мають відношення до міжнародного інвестування; пропонує рекламні послуги та виступає в ролі спонсора діалогів між міжнар діловими колами і конкретним урядом - організатором зустрічей з питань інвест. Основні цілі:

-сприяння збільшенню притоку інвестицій в країни, що розвиваються, через надання гарантій, включно страхування, по некомерційним ризикам;

-здійснення досліджень, збір і поширення інформації для сприяння інвестуванню;

-надання технічної допомоги країнам, проведення консультацій з інвестиційних питань.

Організаційна структура:

-Рада керуючих;

-Директорат;

-Комітет з розвитку;

-Президент.

Основні напрямки діяльності БАГІ:

Вона була утворена з тим, щоб забезпечити потенційних інвесторів до країн, що розвиваються, від некомерціиних ризиків і таким чином стимулювала туди потоки інвестицій. До некомерціиних ризиків належать: війни, соціальні вибухи, експропріація вкладеного капіталу, неможливість переводу прибутку за кордон і таке інше.

Гарантії надаються тільки інвесторам із кран-членів БАГІ. Строк гарантій — 15-20 років по прямих інвестиціях, по позиках — понад три роки. Основна вимога надання гарантій: інвестор повинен бути резидентом країни-члена БАГІ; інвестиція ж може призначатися для будь-якої країни, навіть такої, що не входить до БАГІ.

Гарантії БАГІ, по суті, є страховкою, за одержання якої треба сплатити від 0,25% до 1,25% за кожні 100 доларів вартості гарантії. За станом на середину 1997 р. БАГІ видало гарантій на суму 3,4 млрд. доларів.

БАГІ надає консультативні й рекламні послуги через спеціальний Департамент політичних і консультативних послуг.

139.Регулювання міжнародного технологічного обміну. Міжнародні економічні відносини на національному рівні мають обмежену сферу регулювання. Переважно це та частина національного законодавства, яка визначає засади участі країни у цих відносинах. В Україні ці відносини регулюються, наприклад, Законом України “Про міжнародні договори України”. Не слід плутати при цьому міжнародні економічні відносини (відносини, де суб΄єктами є держави та міжнародні організації у сфері міжнародної економіки) та зовнішньоекономічні відносини (в них суб΄єктами виступають також юридичні та фізичні особи). Останні мають дуже широку сферу регулювання.

На міжнародному рівні міжнародні економічні відносини регулюються, міжнародними економічними договорами (добровільними, рівноправними угодами економічного характеру, укладеними між державами, що закріплюютьнорми та правила, що регулюють міжнародні економічні відносини), міжнародними правовими звичаями (певні, самі собою зрозумілі правила організації та здійснення МЕВ, що розвиваються впроцесі тривалої практики МЕВ), рішеннями міжнародних організацій (оскільки вони як правові акти містять у собі відповідні правила та принципи здійснення міжнародних відносин, розраховані на неодноразлве використання і переважно не мають конкретного адресата), міжнародні кодекси поведінки (систематизовані правила поведінки відповідних суб΄єктів МЕВ).

Основні види міжнародних договорів: торгові договори, угоди про товарооборот, кредитні угоди, угоди про економічне і технічне (останнім часом в Україні популярно також про військово-технічне) співробітництво.

Як приклад міжнародного звичаю можна навести Невід΄ємний сувверенітет держав над своїми природними ремурсами.

Одним з визначальних рішень МОРГ є наприклад Декларація про принципи міжнародного права (Ген Асамблея ООН 1970 рік)

Прикладом кодексів можуть бути кодекс лінійних конференцій (про морські перевезення) та кодекс поведінки ТНК.

Особливістю цього рівня є те, що на відміну від національного тут немає спеціальних органів примусу і дуже багато залежить від чіткого і неухильного виконання сторонами взятих на себе зобов΄язань. Принцип імунітету полягає в неможливості застосування до держави методів примусу іншої держави та навіть розгляду позову у суді іншої держави.

Наднаціональний рівень особливий тим, що тут формуються певні інститути, рішення яких є обов΄язковими для виконання усіма членами певного міждержавного об΄єднання. Для прикладу можна навести ЄС, де регулювання відносин між країнами здійснюється на наднаціональному рівні. Створено такі наднаціональні органи як Європарламент, Єврокомісія.

140. ТРІПС Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (англ. Agreement on Trade-Related Aspects of Intellectual Property Rights, скорочено TRIPS, звідси походить український варіант назви ТРІПС) — міжнародна угода, що адмініструється Світовою організацією торгівлі та встановлює мінімальні стандарти для визнання та захисту основних об'єктів інтелектуальної власності. Цю угоду було прийнято під час Уругвайського раунду Генеральної угоди по тарифам та торгівлі (ГАТТ) у 1994 році. Інтелектуальна власність є безпосереднім об’єктом міжнародної торгівлі та складає близько 2% від усього світового товарообігу, більшість якого регулюється правом Світової організації торгівлі, членом якої є і Україна. Вступ до Світової організації торгівлі (далі – СОТ) зумовив необхідність ретельного вивчення права цієї організації та зокрема Угоди про торгівельні аспекти прав інтелектуальної власності.[1] Історичні передумови створення СОТ та підписання угоди ТРІПС були доволі складними оскільки, з одного боку, власники прав ІВ намагалися монополізувати права на свої винаходи, а з іншого – суспільство отримати дешеві товари з інтелектуальною складовою. Для досягнення балансу прав власників та інтересів суспільства у 1994 р. була прийнята Угода ТРІПС внаслідок чого права ІВ були включені в багатосторонню систему торгівлі у якості її об’єктів Базові стандарти ТРІПС: Термін захисту майнових авторських прав має бути не менше 50 років після смерті автора, для фільмів та фотографій цей строк складає відповідно 50 та 25 років з моменту створення.

Авторське право має надаватись автоматично і не може залежати від виконання жодних формальностей, таких як реєстрація.

Комп'ютерні програми розглядаються як літературні твори з точки зору авторського права і мають ті ж самі умови захисту.

Національні обмеження авторського права, такі як добропорядне користування у Сполучених Штатах, мають бути чітко обмежені.

Патенти мають надаватися у всіх галузях технології, однак дозволяються винятки з метою захисту суспільних інтересів. Термін захисту майнових прав, що надаються патентом, має складати не менше 20 років.

Перелік об'єктів, що не можуть бути запатентовані, має бути обмежений так само, як і обмеження авторського права.

Кожна держава має надавати громадянам інших країн, що приєднались до ТРІПС, такий рівень прав у галузі інтелектуальної власності, який вона надає своїм власним громадянам

МОП та МОМ.

Міжнародна організація праці (МОП)— спеціалізована установа Ліги Націй, а після Другої світової війни — Організації Об'єднаних націй (ООН), що була заснована у 1919 році урядами різних країн для підтримки міжнародного співробітництва у справі забезпечення миру в усьому світі й зменшення соціальної несправедливості за рахунок поліпшення умов праці. У 20 столітті першочерговими завданнями діяльності Міжнародної організації праці є підтримка демократії і соціального діалогу, боротьба з бідністю і безробіттям, заборона дитячої праці.

В роботі МОП беруть участь представники роботодавців, організацій трудящих та представники урядових структур. У 1946 році МОП стала першою спеціалізованою установою ООН. Сьогодні членами МОП є 183 країни.

МОП приймає різні конвенції і розробляє рекомендації, а також встановлює міжнародні стандарти у сфері праці, зайнятості, професійної підготовки, умов праці, соціального забезпечення, безпеки праці й здоров'я.

Безпосередньо впливають на розв'язання цих проблем широкомасштабні програми досліджень, які здійснює МОП, а також міжнародне технічне співробітництво. Сьогодні першочерговими завданнями діяльності Міжнародної організації праці є підтримка демократії і соціального діалогу, боротьба з бідністю і безробіттям, заборона дитячої праці.

МОП активно працює в Україні з початку 90-х років. МОП вже здійснила проекти пов'язані з аналізом стану соціальної політики (спільно з ПРООН і Світовим банком), кризового стану ринку праці в Україні (1995 рік), розвитком соціального партнерства. Протягом усього часу МОП надавала і продовжує надавати допомогу Урядові в експертній оцінці законопроектів, ознайомленні урядовців, представників профспілок і роботодавців з міжнародними стандартами статистики праці та її національною систематизацією.

Нині МОП спільно з ПРООН та іншими агенціями здійснює в Україні важливі проекти, які пов'язані з розробкою моделі соціального бюджету, ринком праці та професійним навчанням безробітних, розвитком малого та середнього підприємництва, соціального діалогу, трудового законодавства, гендерної рівності у сфері праці, профілактикою ВІЛ-СНІДу на робочих місцях.

МОМ

Международная организация по миграции, созданная в 1951 году, является ведущим межправительственным учреждением в области миграции, она тесно взаимодействует с правительственными, межправительственными и неправительственными организациями.

В МОМ входят 146 государств-членов, еще 13 стран имеют статус наблюдателей. Отделения организации действуют более чем в 100 странах. Задача МОМ – содействовать гуманизации и упорядочению процессов миграции ради всеобщего блага. Для решения этой задачи МОМ оказывает услуги и предоставляет консультации правительствам и мигрантам.

Деятельность МОМ направлена на упорядочение и гуманизацию мер регулирования миграции, развитию международного сотрудничества в сфере миграции, оказание помощи в поиске практических решений проблем миграции и предоставление гуманитарной помощи нуждающимся в ней мигрантам, в том числе беженцам и внутренним переселенцам.

В Уставе МОМ подчеркивается, что процессы миграции связаны с экономическим, социальным и культурным развитием, а также с правом людей на свободу передвижения.

Деятельность МОМ по регулированию миграции осуществляется по четырем основным направлениям:

-миграция и развитие

-содействие миграции

-регулирование миграции

-вынужденная миграция

Мероприятия МОМ, охватывающие все эти направления, направлены на содействие развитию международного миграционного законодательства, организацию дискуссий и подготовку рекомендаций по вопросам миграционной политики, защиту прав мигрантов, решение вопросов здравоохранения и защиты прав женщин в связи с процессами миграции

Представительство МОМ в Москве открылось в 1992 году.

Деятельность в Российской Федерации осуществляется на основе «Соглашения о сотрудничестве между Правительством Российской Федерации и Международной организацией по миграции» по следующим направлениям:

-прямая помощь переселенцам в процессе переселения и интеграции на новых местах проживания

-организация чрезвычайных мероприятий в помощь переселенцам в Северокавказском регионе

-техническая и экспертная помощь в управлении миграцией и разработке законодательства

-совершенствование пограничного и иммиграционного контроля

-противодействие торговли людьми, в том числе женщинами и детьми с целью сексуальной эксплуатации

-проведение информационных кампаний по предотвращению незаконной миграции

-возвращение граждан третьих стран, находящихся в бедственном положении в России

-исследовательские программы, направленные на разрешение проблем в области миграции

-медицинская помощь мигрантам

-помощь в добровольном возвращении

-программы компенсаций жертвам нацистских преследований и другие программы.

МВФ

Міжнаро́дний валю́тний фонд, МВФ (англійською IMF) — спеціальне агентство Організації Об'єднаних Націй (ООН), засноване 29-ма державами[1][2], з метою регулювання валютно-кредитних відносин країн-членів і надання їм допомоги при дефіциті платіжного балансу шляхом надання коротко- і середньострокових кредитів в іноземній валюті.[3] Фонд має статус спеціалізованої установи ООН. Має 188 країн-членів.

Штаб-квартира МВФ знаходиться в м. Вашингтон, США.

МВФ було створено 27 грудня 1945 року після підписання 29-ма державами угоди, розробленої на Конференції ООН з валютно-фінансових питань 22 липня 1944 року. В 1947 році фонд розпочав свою діяльність і став органічною частиною Бретон-Вудської валютної системи.

МВФ є інституційною основою сучасної світової валютної системи. При цьому її базою і основним еквівалентом є долар США. США займають домінуючі позиції в МВФ. Політика і рекомендації фонду по відношенню країн які розвиваються неодноразово піддавалася критиці

Основні функції МВФ :

-сприяння міжнародній співпраці в грошовій політиці

-розширення світової торгівлі

-кредитування

-стабілізація грошових обмінних курсів

Офіційні цілі МВФ:

-«сприяти міжнародній співпраці в валютно-фінансовій сфері»;

-«сприяти розширенню і збалансованому росту міжнародної торгівлі» в інтересах розвитку виробничих ресурсів, досягнення високого рівня зайнятості і реальних доходів держав-членів;

-«забезпечити стабільність валют, підтримувати упорядковані співвідношення валютної системи серед держав-членів» і не допускати «знецінення валют з метою отримання конкурентних переваг»;

-надавати допомогу в створенні багатосторонньої системи розрахунків між державами-членами, а також в ліквідації валютних обмежень;

-тимчасово надавати державам-членам засоби в іноземній валюті, з метою «виправлення порушення рівноваги їх платіжного балансу».

Структура органів управління:

Вищий керівний орган МВФ — Рада керуючих (Board of Governors), в якій кожна країна-член представлена керуючим і його заступником. Зазвичай це міністри фінансів або керівники центральних банків. До повноважень Ради належить — вирішення ключових питань діяльності Фонду: внесення змін до Статей Угоди, прийняття і виключення країн-членів, визначення і перегляд їх часток в капіталі, вибори виконавчих директорів. Керуючі збираються на сесії зазвичай один раз на рік, але можуть проводити засідання, а також голосувати через пошту в будь-який час.

Міжнародний валютний і фінансовий комітет МВФК (International Monetary and Financial Committee, IMFC) відіграє важливу роль в організаційній структурі МВФ. З 1974 р. до вересня 1999 р. його попередником був Тимчасовий комітет з питань міжнародної валютної системи. Він складається з 24 керуючих МВФ і збирається на сесії два рази на рік. Цей комітет є дорадчим органом Ради керуючих і не має повноважень для прийняття директивних рішень.

Рада керуючих делегує більшість своїх повноважень Виконавчій раді (Executive Board), тобто директорату, який несе відповідальність за ведення справ МВФ, які включають широке коло політичних, оперативних і адміністративних питань, а саме надання кредитів країнам-учасникам і здійснення нагляду за їх політикою валютного курсу.

МВФ виконує такі групи функцій: нагляд за валютною політикою країн-членів; кредитно-фінансова діяльність, технічна допомога; емі­сія СДР.

143. Нагляд за валютною політикою країн-членів являє собою спостереження за політикою країн-членів у галузі встановлення валю­тних курсів. Кожна країна зобов’язана надати МВФ за його запитом інформацію, необхідну для здійснення нагляду. Це — інформація про реальний грошовий, бюджетний і зовнішній сектори економіки, про структурну політику уряду (приватизація, ринок праці, навколишнє середовище). У процесі нагляду виявляються потенційні дисбаланси, які можуть дестабілізувати валютні курси. За підсумками нагляду МВФ надає урядам відповідні рекомендації.

Нагляд здійснюється в трьох основних формах: консультації, бага­тосторонній нагляд, поглиблений нагляд.

Консультації являють собою підсумкову діяльність місій МВФ, котрі щороку навідують країну-члена й ведуть переговори з керівни­ками основних економічних інститутів, з міністрами фінансів, еконо­міки, директорами центральних банків. За результатами переговорів місія складає свою думку про стан економіки країни й розробляє від­повідні рекомендації. Ці документи доповідаються на засіданні Вико­навчої ради, яка приймає остаточне рішення.

Багатосторонній нагляд здійснюється у формі аналізу Виконав­чою радою міжнародної економіки в цілому. Аналіз міститься в спеці­альній доповіді «Світовий економічний огляд» («\Уог1с1 Есопошіс Оиїїоок»), на основі якої складається прогноз розвитку світової еконо­міки на найближчі 2—3 роки. Прогноз включає визначення темпів зростання реального ВВП, інфляції, стану платіжних балансів, розмі­рів зовнішнього боргу, умов торгівлі, обсягів міжнародних резервів. У процесі аналізу виявляється місце кожної країни-члена в міжнародній економіці й специфіка її проблем.

Поглиблений нагляд здійснюється на прохання уряду країни з метою виправлення мікроекономічних дисбалансів. Звичайно він про­водиться тоді, коли країна опиняється у важкому фінансовому стано­вищі, має велику зовнішню заборгованість і просить перенести строки платежів за зовнішнім боргом. У такому разі МВФ здійснює покварта­льний аналіз економіки країни. За наслідками аналізу розробляються рекомендації щодо коригування економічної політики; цим рекомен­даціям уряд повинен неухильно слідувати.