РОБОТА 3.1. ДОСЛІДЖЕННЯ ДИХАЛЬНИХ РУХІВ.

       Частоту дихання визначають шляхом підрахунку кількості рухів грудної і черевної стінки за 1 хв, або крил носа, особливо в коней і кролів, аускультацією трахеї і легень – за кількістю шумів, у холодний період – по клубочках пари, що з’являються при видиху повітря, у птахів – за коливаннями хвоста.

Таблиця 4. Частота дихання у тварин

       Власні дослідження.

       б) Глибина дихання. Глибину дихання визначають за змінами об’єму легень під час вдиху і видиху в спокійному стані тварини. До змін глибини дихання належить поверхневе й глибоке дихання.

       Власні дослідження.

       в) Тип дихання. Тип дихання визначають, оглядаючи тварину збоку, за участю в акті дихання грудних і черевних м’язів. У більшості тварин (крім собак і хутрових звірів) тип дихання грудочеревний або змішаний. Інтенсивність дихальних рухів грудної клітки та черевних стінок майже однакова. При грудному типі дихання (собаки, хутрові звірі) рухи грудної клітки переважають над рухами черевних стінок. Тип дихання може змінюватися під час вагітності самок, при захворюваннях.

       Власні дослідження.

       г) Симетричність дихальних рухів. Визначають за рухами грудної клітки. У здорових тварин рухи рівномірні і симетричні з обох боків. При плевриті, гемотораксі, пневмотораксі, переломі ребер, ателектазі частки легень, стенозі одного з головних бронхів виникає асиметрія дихальних рухів. Дихальні рухи ураженої половини грудної клітки завжди зменшені.

       Власні дослідження.

       д) Ритм дихання. У здорових тварин характеризується правильним і регулярним чергуванням фаз вдиху і видиху та відповідною їх тривалістю. Вдих, як більш активна фаза, перебігає дещо швидше, ніж видих. Відношення між ними становить: у коней – 1:1,8; корів – 1:1,2; кіз – 1:2,7; собак – 1:1,64. У свиней і овець тривалість вдиху і видиху майже однакова. Зміни ритму можливі при різних проявах збудження – обнюхуванні, чханні, фирканні, хрюканні тощо.

       Власні дослідження.

       Метою даного дослідження є встановлення характеру і сили шумів, які виникають в грудній клітці в процесі функціонування органів дихання. Аускультацію бажано виконувати в закритому приміщенні з дотриманням абсолютної тиші. У крупних тварин використовують як правило безпосередню аускультацію. У дрібних, неспокійних тварин застосовують опосередковану аускультацію Аускультацію грудної клітки виконують безпосередньо або за допомогою інструментів, використовуючи фонендоскоп або стетоскоп. Техніка виконання аускультації грудної клітки показана на рис. 1.

       Рисунок 1. Аускультація грудної клітки.

       Спочатку вислуховують ті ділянки легень, де дихальні шуми найсильніші і найчіткіші. Таким місцем є середня третина грудної клітки безпосередньо за лопаткою. Потім досліджують задню середню ділянку, за нею верхню і лише після цього – нижню ділянку грудної клітки. У жуйних тварин досліджують також перед лопаткові ділянки.

       При аускультації грудної клітки у здорових тварин вислуховуються основні або фізіологічні шуми, у хворих можуть бути виявлені різноманітні патологічні дихальні шуми.

       Власні дослідження.