А) Приготування мазка крові

Предметне скло утримують між великим, вказівним і середнім пальцями лівої руки. Першу краплю крові, що виступила після проколу судини, стирають ватою, а до другої невеликої краплі доторкуються поверхнею предметного скла так, щоб крапля знаходилась ближче до великого пальця.

Великим і вказівним пальцями правої руки тримають покривне скло і ведуть його по предметному склі під кутом 45 ° до торкання з краплею крові. Коли кров розійдеться по лінії торкання, покривне скло повільно ведуть до великого пальця під тим же кутом. Мазок має бути прямолінійним, рівномірним і тонким. Висушують мазок на повітрі, пишуть на ньому голкою номер тварини і дату взяття крові.

       Замалювати мазок крові.

           б) Фіксація та фарбування мазка

На мазок наливають 4–5 крапель абсолютного метилового спирту. Через 3 хв.фіксації спирт зливають і висушують мазок на повітрі.

       Фарбування мазка (за Нохтом)

Для фарбування мазка готують 2 розчини: азур II (1:1000) і еозин (1:1000). Змішують 6 мл дистильованої води, 1,5 мл азур II і 1 мл еозину. Фарбу наливають на сухий зафіксований мазок на 25–30 хв. Потім її зливають, мазок промивають водою з-під крана і висушують на повітрі. Мазки можна фарбувати іншими методами: по Гімза-Романовському (еозин-метиленовою синькою), за Паппенгеймом і ін.

Техніка підрахунку. Якщо мазок широкий його досліджують в чотирьох ділянках ( дві ділянки спочатку і дві в кінці мазка), на вузьких мазках – в двох ділянках (на початку і в кінці мазка). На ділянку наносять каплю імерсійного масла, в неї занурюють об’єктив (90 х) і знаходять край мазка. Підрахунок лейкоцитів проводять при пересуванні мазка по методу Меандра (назва древнього орнаменту) з двох боків (зверху і знизу), на початку і в кінці мазка (при широких мазках). В кожній з чотирьох ділянок нараховують по 25 або 50 лейкоцитів, що в сумі буде складати 100 або 200 клітин.

При вузьких препаратах лейкоцити рахують від одного краю до іншого, нараховуючи 100 або 200 клітин.

Кожен лейкоцит заносять в таблицю Єгорова або відмічають на лічильнику. Потім визначають процентне співвідношення різних груп лейкоцитів.

РОБОТА 1.5. ВИВЕДЕННЯ ЛЕЙКОГРАМИ

Матеріали і обладнання.Імерсійне масло, мікроскоп, таблиця Єгорова або лічильник для лейкоцитарної формули, атлас клітин крові, дослідна тварина, мазок крові.

Лейкограма (лейкоформула) крові деяких тварин

Хід роботи

Існує декілька методів підрахунку лейкоцитів. Найпростішім є метод підрахунку на середині мазка. На середині мазка, біля його верхнього краю наносять краплю імерсійного масла, в неї занурюють об’єктив (90 х) і знаходять край мазка. Підрахунок лейкоцитів проводять при пересуванні мазка по лінії меандра впоперек до тих пір, доки не нарахують 100 або 200 лейкоцитів. Кожний лейкоцит заносять в таблицю Єгорова або відмічають на лічильнику. Потім визначають процентне співвідношення різних груп лейкоцитів. Отримані дані порівнюють з показниками норми.

Власні дослідження.

РОБОТА 1.6. ШВИДКІСТЬ ОСІДАННЯ ЕРИТРОЦИТІВ (ШОЕ)

Матеріали і обладнання.Еритросидеометр Неводова, прилад Панченкова, годинникове скло, 5%-ний розчин лимонно-кислого натрію, дослідні тварини (кінь, собака, кроль).

       Еритросидеометр Неводова – це градуйована пробірка висотою 17 см, діаметром 0,8–0,9 см, об'ємом 10 мл, з поділками від «О» (зверху) до 100 (знизу). Прилад Панченкова складається з градуйованих піпеток та штатива до них. На піпетці біля поділки «О» є мітка «К» (кров), а біля мітки 50 мм–мітка «Р» (реактив).

Хід роботи

           а) Визначения швидкості осідання еритроцитів за Неводовим

В еритросидеометр Неводова набирають 2 мл 5%-ого розчину лимоно-кислого натрію, потім набирають кров до верхньої поділки «О», обережно перемішують перевертанням 5–10 разів і ставлять пробірку в штатив. Відмічають рівень осідання еритроцитів через 15, 30, 45, 60 хв. і 24 год.

Власні дослідження.

                       6) Визначення швидкості осідання еритроцитів приладом Панченкова.

Піпетку приладу промивають розчином цитрату натрію і наповнюють її цим розчином до мітки «Р». Видувають розчин у невелику пробірку. Потім двічі набирають по повному капіляру (до мітки «К») кров з вушної вени тварини, видувають її в пробірку з розчином цитрату натрію і ретельно перемішують. При цьому отримують розведення крові 1:4. Розведену кров набирають у піпетку до мітки «К» і ставлять у штатив (обов'язково вертикально). Висоту стовпчика плазми над осілими еритроцитами враховують через 1 і 24 години.

Власні дослідження.

РОБОТА 1.7. ВИЗНАЧЕННЯ КІЛЬКОСТІ ГЕМОГЛОБІНУ

Матеріали і обладнання.Фотоелектроколориметр, гемометр, капілярна піпетка на 20 мкл,  піпетки для води, скляна паличка, децинормальний розчин НСІ, дистильована вода, спирт, вата, пробірки, набір реактивів для визначення концентрації гемоглобіну геміглобінціанідним методом.

Хід роботи

           а) Визначення кількості гемоглобіну за методом Салі

Гемометр ГС-3 складається із штатива з трьома гніздами. Задня стінка штатива являє собою пластинку із білого скла. В бокові гнізда вставлені однакові запаяні пробірки (кольорові стандарти). В середнє гніздо вставлена градуйована пробірка для досліджуваної крові. На пробірку нанесена шкала, яка показує кількість гемоглобіну.

У градуйовану пробірку наливають децинормальний розчин НСІ до нижньої кругової мітки (0,2 мл). В капілярну піпетку набирають 0,02 мл крові. Кров, яка залишилась на кінчику капіляра, видаляють ваткою. Опускають капіляр на дно градуйованої пробірки і обережно видувають із нього кров так, щоб верхній шар розчину залишався прозорим. Потім два-три рази обережно промивають капіляр, набираючи розчин із верхнього прозорого шару. Виймають капіляр із пробірки, ретельно перемішують її вміст скляною паличкою і ставлять в штатив. Через 5 хв. до розчину по краплях додають дистильовану воду і перемішують скляною паличкою до отримання однакового забарвлення зі стандартом. Поділка на шкалі, до якої піднялась рідина, покаже кількість гемоглобіну в грамах на 100 мл крові.

Власні дослідження.

Б) Геміглобінціанідний метод визначення гемоглобіну крові.

           Для визначення гемоглобіну крові геміглобінціанідним методом використовують набори реактивів фірм La hema, НПО “Реном”, НВП “Філісіт-Діагностика”. Принцип методу ґрунтується на тому, що гемоглобін в присутності окиснювача та ціанід аніонів утворює у водному розчині ціанметгемоглобін, забарвлення якого пропорційне вмісту гемоглобіну в крові. Даний метод рекомендують як стандартний.

РОБОТА1.9. ВИЗНАЧЕННЯ ГРУП КРОВІ I РЕЗУС ФАКТОРА

Матеріали і обладнання. Скарифікатори, предметне скло, восковий олівець, скляні палички, піпетки для очей, цоліклони анти-А і анти-В для визначення груп крові, моноклональні антитіла анти-D супер для визначення резус-фактора, фізіологічний розчин, спирт, ефір, вата, лінзи.

Хід роботи

       а) Визначення груп крові

       Для визначення груп крові використовують цоліклони анти-А і анти-В стандартних ізогемаглютинуючих сироваток. Цоліклони анти-А і анти-В являють собою розведену асцидну рідину мишей носіїв відповідної гібрідоми в якій містяться специфічні імуноглобуліни класу М, що направлені проти групоспецифічних антигенів В і В людини.

       Техніка визначення.